В Україні зростають надходження від різних видів податків як до місцевих, так і до державного бюджету. І це не може не тішити.
Коли йдеться про місцеві бюджети, стає очевидно: реформа з децентралізації йде успішно і зворотного шляху просто немає. Так, за січень-лютий 2019 року надходження за рахунок сплати податків до місцевих скарбниць України зросли на 22,6%. Про це твердить Державна фіскальна служба. За рахунок чого це відбулося, адже цифри зростання доволі переконливі.
Наші села, селища та малі міста цьогоріч отримали три податкові подарунки, які їм обіцяла влада. По-перше, кошти від податків за здавання в оренду фізичними особами земельних ділянок надходять саме до місцевих бюджетів. Ще один дуже важливий фактор, завдяки якому збільшились надходження: з початку року власники земельних наділів сплачують цей податок не за місцем реєстрації власника, а за місцем розташування земельного наділу. Адже чимало власників землі у глухих сільських зонах фактично мешкають у великих містах, де і зареєстровані. І кошти від сплати такого податку раніше надходили до Києва, Дніпра, Одеси та ін., тобто не потрапляли до скарбниць сільських та селищних громад.
Фермери активно підтримують цю норму. Вони звертають увагу, що колишня практика створювала податкову діру, якою охоче користувалися власники, які отримали землю у спадок. Також не гребували цією можливістю й недобросовісні представники місцевої влади, які оформляли землю на географічно віддалених родичів, фактично володіючи нею самі.
По-друге, місцева влада отримала цьогоріч ще одне потужне фінансове джерело: нарахування 5% рентної плати за видобування корисних копалин загальнодержавного значення.
Це дуже вагомий податок, який держава фактично віддала на відкуп місцевій владі. Адже в Україні чимало регіонів, де активно видобувають різні корисні копалини, і, отримавши право забирати до місцевої скарбниці відповідні податки, вони розвиватимуться набагато швидше. Йдеться насамперед про Донецьку та Луганську області, де чимало шахт із видобутку вугілля; про східні регіони країни, де видобувають нафту та газ тощо.
За моїми підрахунками, місцева скарбниця, приміром, Покровська в 2019 році може отримати від цього податку до 160—180 мільйонів гривень, міста Бахмут — до 100 мільйонів гривень, Добропільський район — до 125 мільйонів гривень (усі — в Донецькій області). Комусь може видатись, що це копійки у масштабах року для цих населених пунктів та районів. Проте такі гроші місцеві громади раніше тяжко заробляли, і не такі вже вони й малі. Що можна збудувати за 125 мільйонів гривень? Наприклад, новий сучасний спортивний комплекс у Слобожанському, що на Дніпропетровщині, вартість зведення якого якраз і сягнула цієї цифри.
До речі, наприкінці 2018 року його відкривав Президент України Петро Порошенко, який зазначив, що цю споруду вдалося збудувати саме завдяки реформам, пов’язаним із процесами децентралізації, що тривають у країні.
За такі гроші можна побудувати і невелику лікарню чи зробити капітальний ремонт та закупити нове сучасне медичне обладнання для старої.
По-третє, місцева скарбниця почала отримувати 13,44% акцизного податку з палива. Це також важливо. Зверніть увагу, що в Україні на сьогодні більш як 22 тисячі пунктів з реалізації бензину та дизельного палива та, за різними даними, зареєстровано до 7 тисяч фізичних і юридичних осіб, які сплачують цей податок.
Як ведеться, найбільша кількість автозаправних станцій — на дорогах поблизу великих чи малих сіл та містечок. Та й чимало фірм, які надають послуги з нафтопродуктозабезпечення, зареєстровано в таких населених пунктах.
За найскромнішими підрахунками, цьогоріч місцеві бюджети можуть отримати до 7,4 мільярда гривень від частини цього податку.
Уряд розраховує, що у 2019 році доходи місцевих бюджетів становитимуть 291 мільярд гривень, тобто на 60 мільярдів гривень більше, ніж торік. Загалом частка місцевих бюджетів у державному бюджеті має становити 51%. Такого не було ніколи.
Звісно, ці цифри є переконливим аргументом для опонентів децентралізації. А вона успішно крокує країною, і місцева влада отримує набагато більше відрахувань із податків, які вже стали їхніми «рідними». І може розпоряджатися цими коштами на власний розсуд, кардинально змінюючи обличчя своїх сіл, селищ, містечок та регіонів.