Коли Свату огорнув морок, на пакистанському розділі сайту Бі-Бі-Сі з’явився блог Гюль Маку. Ім’я, звісно, вигадане. А все, що було відомо про автора, — семикласниця з долини Сват, яка не бажає миритися з нав’язаним талібами порядком. З дитячих вуст розповіді про «принади» комендантської години, фізичні покарання, удари артилерії, еміграцію сусідів, заборону на шкільну форму та закриття і знищення шкіл звучали наївно і без купюр. Ісламізм відмовляє жінці у праві на освіту і громадське життя — тож Гюль заочно винесли смертний вирок, виконати який заважала лише анонімність. Водночас на Заході й серед співвітчизників блог Малали Юсуфзай швидко став популярним, та так, що зрештою про нього дізнався директор школи, який був… її батьком.
Після визволення долини до дівчини прийшла заслужена слава. Вона стала героєм репортажів, отримала чи була номінована на кілька престижних премій, активно брала участь у роботі правозахисних організацій. Вона пережила замах на життя, а днями стала наймолодшим лауреатом Нобелівської премії миру.
Серед претендентів цього року були і папа Франциск, і Генсек ООН Пан Гі Мун, і навіть екс-співробітник Агентства національної безпеки США Едвард Сноуден.
Однак Нобелівський комітет довів, що букмекерські ставки і політична доцільність не завжди сумісні. Як відомо, позаторік лауреатом став Європейський Союз, торік на тлі конфлікту в Сирії премію миру присудили Організації із заборони хімічної зброї.
Лауреатами цьогорічної Нобелівської премії миру стали індійський активіст у сфері боротьби за права дітей Кайлаш Сатьярті та 17-річна пакистанська правозахисниця Малала Юсуфзай. Активісти отримали премію за внесок у боротьбу проти дискримінації дітей, а також за право всіх дітей на освіту. Попри те що вибір Нобелівського комітету став несподіванкою і не виправдав прогнозів букмекерів, він «повністю відображає незалежність комітету», зазначив його голова Турбйорн Ягланд. Своє рішення Нобелівський комітет пояснив актуальністю проблеми «порушення основних прав дітей».
На батьківщині присудження премії Малалі Юсуфзай викликало неоднозначну реакцію. Прем’єр-міністр Пакистану Наваз Шариф назвав правозахисницю «гордістю країни». «Вона зробила своїх співгромадян щасливими. Її досягнення безпрецедентні й незрівнянні. Дівчатам та юнакам з усього світу потрібно брати з неї приклад», — заявив він. Водночас дехто з членів пакистанського парламенту вважає вибір підозрілим. «У Пакистані багато дівчат, постраждалих від терористичних атак, а також овдовілих жінок. Проте ніхто не нагороджує їх», — заявив зокрема лідер коаліції ісламських партій Пакистану Ліакат Балох.
Не називайте його сірою речовиною
Нобелівську премію з фізіології та медицини отримали троє науковців, які відкрили «навігаційну систему» мозку. Премію розділили Джон О’Кіф та подружжя Едвард і Мейбріт Мосер. Вони виявили, як мозок дізнається, де ми перебуваємо, і здатен скеровувати наше переміщення.
Ці досягнення можуть допомогти зрозуміти, чому пацієнти з хворобою Альцгеймера не впізнають місцевості, де перебувають.
«Ці відкриття розв’язали проблему, яка впродовж століть турбувала філософів і науковців», — заявила Нобелівська асамблея.
Професор О’Кіф з Університетського коледжу в Лондоні відкрив першу частину позиційної системи мозку ще 1971 року: він показав, що певний набір нервових клітин пацюка активувався щоразу, коли він перебував в одному місці у кімнаті. Коли ж тварина перебувала в іншій частині, активувався інший набір клітини. Професор стверджував: ці «клітини місця» у гіпокампі формують у головному мозку карту.
2005 року чоловік та дружина Мейбріт і Едвард виявили іншу частину мозку, яка діє як навігаційна карта. Ця «сітка клітин», подібно до ліній довготи і широти, допомагає мозку оцінювати відстань і здійснювати навігацію.
Хай буде світлодіодно
Нобелівську премію з фізики присудили трьом японським науковцям за винайдення синіх світлодіодів.
Професори Ісаму Акасакі, Хіроші Амано та Сюдзі Накамура допомогли створити яскраві енергоефективні джерела білого світла.
Голова Нобелівського комітету професор Пер Делсінг з Технологічного університету Чалмерса в Гетеборзі наголосив на наполегливості переможців:
«Неймовірно, що багато великих компаній намагалися зробити це і не змогли. Але ці науковці були наполегливими, вони пробували знову і знову — і зрештою їм це вдалося».
Ембріони, пильнуйте. За вами стежать
Нобелівську премію з хімії отримали троє науковців за роботу, яка дала змогу подолати обмеження світлових мікроскопів. Американці Ерік Бетци∂ і Вільям Морнер та німець Стефан Гелл розробили флуоресцентну мікроскопію з високою роздільною здатністю.
«Тривалий час світлову мікроскопію стримувало передбачуване обмеження: те, що не можна отримати кращу роздільну здатність, ніж половина довжини світлової хвилі. За допомогою флуоресцентних молекул Нобелівські лауреати з хімії 2014 року геніально обійшли це обмеження, — зазначено у прес-релізі Королівської академії наук Швеції.
Робота лауреатів відкрила для оптичної мікроскопії нановимір. За допомогою так званої наноскопії науковці можуть візуалізувати шляхи індивідуальних молекул у живих клітинах. Тепер вони можуть бачити, як молекули створюють синапси між нервовими клітинами в мозку; можуть простежити з’єднання протеїнів під час хвороби Паркінсона, Альцгеймера і Хантінгтона; можуть спостерігати за білками в запліднених яйцеклітинах, коли ті діляться.
За владу! Ринку
Лауреатом Нобелівської премії з економіки став французький науковець, автор багатьох наукових праць з теорії
ігор, теорії контрактів, теорії банків та фінансів Жан Тіроль.
Економіст отримав нагороду за дослідження ринкової сили та регулювання в економіці. Зокрема він провів дослідження у галузі регулювання монополій, державних закупівель та приватизації.
Нобелівську премію з економіки заснував 1968 року Банк Швеції на вшанування пам’яті Альфреда Нобеля. Це найпрестижніша премія в галузі економіки. За грошову винагороду володарів цієї премії відповідає шведський держбанк.
Наступники Ганді
Другий лауреат Нобелівської премії — 60-річний виходець з Індії Кайлаш Сатьярті став відомий завдяки 30-річній діяльності, спрямованій проти експлуатації дитячої праці. В Індії він заснував організацію «Рух за порятунок дитинства», яка звільнила понад 80 тисяч дітей від усіляких форм примусової праці. Крім того, його організація займається питаннями реінтеграції, реабілітації та освіти дітей, постраждалих від різних форм порушення їхніх прав.
«Демонструючи особисту відвагу, Кайлаш Сатьярті продовжує традиції Ганді. Він організував багато акцій протесту і демонстрацій, які були мирними. Він зробив значний внесок у розвиток міжнародних конвенцій з прав дітей», — заявив пан Ягланд.
Пан Сатьярті не міг стримати емоцій у зв’язку рішенням Нобелівського комітету. «Це велика честь для дітей усього світу, яких позбавили дитинства», — заявив лауреат.
Мистецтво пам’яті
Лауреатом Нобелівської премії з літератури 2014 року став французький письменник Патрік Модіано. Він автор.jpg)
кількох десятків прозових творів, дія яких здебільшого відбувається за часів Другої світової. Головні теми його творчості — пам’ять, забуття, ідентичність і провина.
Премію йому присудили, як ідеться в заяві Королівської академії, за «мистецтво пам’яті, з яким він оживляє найбільш невловимі людські долі й показує життя під час окупації».
Як пише англійськомовна Вікіпедія, 2012 року письменник став лауреатом Австрійської державної премії з європейської літератури. Серед його попередніх винагород — премія Чіно Дель Дука, Гонкурівська премія та Великий приз за найкращий роман від Французької академії.
ДОВІДКА «УК»
Нобелівська премія — одна з найпрестижніших міжнародних нагород. Нобелівські премії (за винятком премії миру та премії з економіки) вручають щороку під час урочистої церемонії у Стокгольмі (Швеція) 10 грудня — в роковини смерті Альфреда Нобеля.
Того самого дня Нобелівську премію миру в присутності короля Норвегії й членів королівської сім’ї в Осло вручає голова норвезького Нобелівського комітету. Напередодні лауреати читають нобелівські лекції.
Цього року лауреатам премії дістається нагорода в розмірі 1,1 мільйона доларів США.