До поїздки в Томашівку я знав про неї лише те, що там розташовано чоловічий монастир на честь Положення Ризи Божої Матері у Влахерні. До речі, хто не був у цій обителі громади ченців за 50 кілометрів від Києва, яка називається ще Українським Єрусалимом, раджу відвідати. Розташований на 10 гектарах мальовничого пагорба над річкою Ірпінь монастир, який був колись маєтком польського дворянина Казимира Хаєцького, дуже мальовничий. Тут відтворено величні християнські святині Святої Землі, як-от храм Гробу Господнього, гробниця Божої Матері в Гетсиманії.

Детально не переповідатиму, бо ліпше раз побачити, ніж сто разів про це прочитати. Скажу лише, що Ризоположенський монастир налаштував мене на піднесено-урочисту поїздку. І забігаючи наперед, зазначу, що настрій цей посилився після розмови з головою Томашівської сільської територіальної громади Оленою Пашун.

Спроможна і дружна

Томашівська сільська територіальна громада у тих межах, що нині, сформувалася ще до місцевих виборів 25 жовтня 2020 року. Розпорядженням Кабінету Міністрів України №600-р від 20 травня 2020-го було затверджено перспективний план формування територіальних громад Київської області, і Томашівська стала однією з 69, які мали середній та високий рівень спроможності.

— Уряд визнав такою нашу громаду й ухвалив рішення підсилити її двома сусідніми — Дорогинською та Вільнянською Макарівського району, — розповідає Олена Пашун. — У червні 2019 року, згідно з нашою об’єднавчою ініціативою, до Томашівки приєдналася ще чотири сільських ради Макарівського району: Великогуляківська, Дідівщинська, Пришивальницька та Соснівська. Тепер Томашівська ОТГ налічує 17 сіл, які входять до складу шести старостинських округів. За територією (261,51 квадратних кілометра) вона така сама, як, скажімо, Боярська. Але в останній 52 тисячі жителів, а в нас — 5 тисяч.

Олена Василівна розповідала про проблеми найвіддаленіших населених пунктів із такою теплотою, що я одразу ж зрозумів, чому вчетверте (з 2010 року) односельці обрали її головою сільської ради, а тепер і об’єднаної громади. І це попри те, що Олена Пашун — не місцева жителька, вона родом з Чорнобиля. Коли ж трапилася аварія на ЧАЕС, її батьки переїхали до Томашівки. До роботи в сільраді Олена Василівна працювала вчителькою в місцевій школі, а у листопаді 2010-го вперше сіла у крісло сільського голови.

— Дуже люблю справу, якою займаюся, тому щиро вдячна громаді за довіру, — очі Олени Василівни світяться вдячністю. — У нашій раді працює 22 сільські депутати. Переконана, що об’єднавши зусилля, ми зробимо нашу громаду успішною. Наша рада, як і всі, після об’єднання отримала нові можливості: ми перейшли на прямі відносини з державним бюджетом, всі установи, які є на території, фінансуємо самостійно. Це величезна відповідальність. Наше завдання — не лише зберегти наявну інфраструктуру, а й поліпшити її. А з часом — перевести на абсолютно інший рівень.

Розпочали ми роботу із проведення інвентаризації всього наявного у громаді ресурсу. Нині працюємо над розробленням стратегії розвитку нашої громади, планом місцевого економічного розвитку, визначаємо першочергові завдання. Усього вчимося разом із громадою.

Нині у державі відбуваються дуже важливі процеси: громадам передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення. Адже на сільській території земля — головний ресурс, 50% нашого бюджету становить оренда землі й земельний податок. Це ті податки, які встановлюють громади. На сьогодні управління Держгеокадастру передало нашій громаді 22 земельні ділянки. Процес триває.

Податкові незручності

Аж ось обличчя в пані Пашун стає задумливим. Вона розповідає, що Податковий кодекс для місцевих громад у нинішньому вигляді містить певні незручності. Наприклад у плані пільг, які отримали гірничодобувні підприємства.

— На території Томашівської територіальної громади таких підприємств три, — пані Олена подивилася на мапу на стіні кабінету. — Уже саме їхнє існування спричиняє велике навантаження на громаду. Це дороги, що потрібно ремонтувати, вибухи на кар’єрах, від яких можуть тріскатися будівлі громадян. Із 1 січня 2018 року в Податкову кодексі гірничодобувні підприємства сплачують не 100% земельного податку, як усі, а лише 25%. Ми з цим не погоджуємося і 5 лютого цього року на сесії ухвалили рішення про звернення до Президента, Кабінету Міністрів та Верховної Ради про внесення змін до Податкового кодексу України.

Ще один парадокс — вартість землі. За словами Олени Василівни, в Томашівській територіальній громаді було розпайовано 9,5 тисячі гектарів. Згідно з нормативно-грошовою оцінкою земельних паїв, кожен з пайовиків має від 1,6 (на чорноземах) до 8 гектарів (на піщаних ґрунтах). Але якщо до 2018 року середня вартість земельних ділянок товарного виробництва у Томашівці була наприклад 47 тисяч гривень за гектар, то після проведення на державному рівні нової нормативно-грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення вартість гектара становить у середньому 26 тисяч гривень.

— Вважаю, що рівні можливості і права — обов’язкова умова життя у демократичній державі. Тому в питаннях встановлення податків має бути порядок. Це важливо і для підприємців, і для громад — тоді всі чітко розумітимуть правила, зможуть правильно планувати доходи і видатки.

А використати їх є на що. Частина населених пунктів громади потребує розроблення документів просторового планування, в селі Вільне зовсім немає вуличного освітлення, на часі створення центру безпеки громади та проведення капітального ремонту доріг комунальної власності. Для енергозбереження є потреба переведення на альтернативне опалення освітніх, медичних, закладів культури.

А ще дуже гостро стоїть у сільській місцевості питання роботи поштових відділень, які виконували важливу функцію. Стосується це доставки пенсій та приймання комунальних платежів. Олена Пашун сказала, що пересувне поштове відділення в Томашівській громаді не прижилося. У підсумку пенсію вчасно не доставляють, платежі не сплачують, відмовилися від передплати газет.

Оптимізм допомагає

Ми розмовляли з Оленою Пашун ще хвилин із 30 про проблеми й перші вже здобутки Томашівської громади. Наприкінці зустрічі спіймав себе на думці, що, попри негаразди і труднощі, місцева громада впевнено рухається вперед. Вона, наприклад, стала піонером державної програми «Соціальна громада» на Фастівщині (під’єднавшись до Мінсоцполітики, приймає документи від жителів сіл на всі види соціальних послуг), запровадила проєкт «Громадський бюджет», сприяє активності жителів у створенні громадських об’єднань на кшталт міських ОСББ (у селі Деминівка, де 90 жителів, самостійно виготовили проєкт вуличного освітлення, використовують добровільні внески селян на благоустрій). Для підвищення якості надання адміністративних послуг у Томашівці планують відкрити ЦНАП, працюють над інвестиційним та туристичним паспортами громади. Одне слово, не стоїть громада на місці, і це додає сил та оптимізму.