Ці 25 світлин Дмитра Козацького важать, вочевидь, більше, ніж багато томів того, що буде написано про цю дику війну ХХІ століття. Бо в кожній з них навіки зафіксовано мить надзвичайної мужності, нестерпного болю і водночас незламності українського духу. Тільки погляньте в очі наших захисників! Вони випромінюють світло. Навіть у тих, кого фізично знівечили ненажерливі рашисти. 

Виставку світлин «Азовсталь. Світло переможе» керівника пресслужби «Азову» Дмитра Козацького (позивний «Орест») відкрили в Рівному.

«Довго думали, де саме розмістити ці промовисті фотографії, зроблені в підвалах Азовсталі. Вирішили тут, на підземному поверсі торговельного центру «Злата плаза» в центрі міста. Щоб усі, хто пробігає мимо, бодай на мить зупинилися й замислилися», — каже автор ідеї рівненський фотохудожник Олександр Харват.

Завжди легкий на підйом Олександр миттєво організувався, щоб відкрити  (до речі, першу в житті Дмитра) виставку. Хлопець не професійний фотограф, це лише його захоплення. Але яке воно тепер безцінне!

Дмитра, який народився й виріс у Малині на Житомирщині, називають очима Азовсталі. Ці очі побачили й пережили вже так багато. Якщо психологи вважають, що кожному з нас війна додала 10—15 років, то скільки  йому та його побратимам? Нині вони в російському полоні: можна лише здогадуватися, через що доводиться проходити там. Принаймні, я щодня пишу листи й телефоную до Всевишнього, щоб це пекло на землі для двох із половиною тисяч наших нарешті скінчилося. І вони повернулися додому. 

«Стефанія» з підземель 

Пригадуєте, як під звуки ворожих обстрілів він із мирною усмішкою виконував «Стефанію»? Звісно, це бачила й чула і його мама Ірина Юрченко, яка три десятиріччя працює провідницею на Укрзалізниці. Вона поділяла страждання людей, котрі рятувалися від війни в евакуаційному потязі  Київ — Ужгород, хоч у цей час рашисти бомбардували її рідний Малин. І не давала собі жодної слабинки, коли мала змогу спілкуватися із сином. У її твердому голосі — тільки віра, надія та любов до своєї кровиночки й до України.    

Коли 2013-го студенти вийшли на Євромайдан, Дмитро залишив навчання за кордоном і повернувся в Україну. А невдовзі пішов служити в «Азов». Жив у Маріуполі, заочно вступив до Національного університету «Острозька академія» на політологію.

«Нещодавно на російському телебаченні сказали, що наша академія — кузня націоналістичних кадрів. Для нас це прозвучало як комплімент і висока оцінка роботи. Ми віримо, що новий навчальний рік розпочнемо із зустрічі із Дмитром, який відкриє в університеті свою нову виставку», — каже проректор академії Дмитро Шевчук.

«Немає сумніву, що ці фото ілюструватимуть підручники з історії України, скільки існуватиме наша держава. Тобто довіку. Подвиг  хлопців та дівчат з Азовсталі нарівні з найбільшими подвигами в історії України. І дуже хочеться, щоб усі вони швидше повернулися додому  живими. А в нашому відносно мирному житті не має бути жодного дня, коли ми не згадували б, яке пекло вже пройшли і досі проходять ці воїни. Про це маємо пам’ятати ми, про це має пам’ятати військово-політичне керівництво держави і визволити наших Героїв. Зі світлин Дмитра на нас дивляться очі його незламних побратимів. Очі, де немає й тіні сумніву в меті, за яку вони сплачують таку високу ціну», — сказав на відкритті виставки голова Рівненської обласної ради Сергій Кондрачук.

Сила народної дипломатії

Пригадуєте останній пост «Ореста» в соцмережах перед самісіньким відходом з Азовсталі? Він попросив надсилати його фотографії на різноманітні конкурси, щоб світ дізнався правду, щоб війна в Україні не щезла зі світових новин.

«Так-от, перша нагорода у Дмитра вже є. Це спеціальна відзнака і золота медаль 8-го міжнародного конкурсу Life Press Foto-2022, — демонструє член журі конкурсу Олександр Харват. — Тож з нетерпінням чекаємо на нього, щоб вручити відзнаки й висловити свою гордість та захоплення.  До речі, в Рівному виставка працюватиме місяць. Уже маємо запрошення привезти її зі Львова, Хмельницького, Одеси. Тобто люди хочуть бачити правду життя очима того, хто сам її пережив. І фотографія як елемент документалістики тут, як на мене, просто безцінна. Дмитро добре розуміється на цьому мистецтві, на свою камеру SONY знімає в мануальному режимі».

Олександр Харват щойно повернувся із Праги, де відкрив виставку про Україну. 102 фотографи попередньо надіслали світлини, найкращі з яких представили на виставці-продажі. Її організували за підтримки Посольства України в Чехії. Перші вісім світлин продалися на відкритті. Кошти, звісно, підуть на підтримку наших захисників. Тим часом власні світлини з Рівненщини (як наші виготовляють «бандерівські смузі», плетуть сітки й укріплюють блокпости) Олександр Харват представив на виставках у Польщі та Литві. 

Тобто кожен із нас може чимало зробити в цей зловісний для України час у своєму місті чи селі. Зазвичай саме прості люди — найефективніші дипломати. Те, що робимо ми, йде з глибин наших небайдужих незламних сердець.