Написала заголовок-підзаголовок і одразу згадала старий одеський анекдот. Радше не весь, а його підсумкову фразу: «Про що б ви там не говорили, а їхати треба!». Раджу це зробити всім, у кого є можливість трохи перевести подих. Бо напруження зашкалює, будь-яке спілкування серед звичного оточення зазвичай зводиться до політичних баталій, внутрішній спокій підірвано, а що корисного можна зробити в такому стані?
Бізнес почув Вакарчука
А тим часом в Одесі… Передусім, як хвилі об берег, розбиваються лякалки про сепаратистські настрої містян. Насправді збурення мають ну дуже локальний характер, та й ті, за словами одеситів, «привнесені, бо не в культурі нашого багатонаціонального міста з’ясовувати стосунки». Натомість у мерії прогнозують непоганий бюджет, тому триватиме реконструкція доріг, незабаром добудують колектор, який унеможливить аварійні викиди в море нечистот і зливових вод, а отже пляжному відпочинку нічого не загрожуватиме. Спилюватимуть старі дерева, бо хоч вони і створювали ауру затишку, зате під час сильних вітрів рвали електропроводи і робили багато іншої шкоди. Їм на заміну посадять нові — депутати ухвалили велику програму з озеленення міста. А для тих, хто все-таки зациклений на гарантіях власної безпеки і нікому не вірить на слово, на сайті міста можна онлайн пересвідчитись, що принаймні в центральній частині з палицями чи автоматами ніхто не ходить — камери спостереження тут розміщені повсюдно.
До пророчих слів Святослава Вакарчука, що все в нас буде добре, своїми справами долучається і одеський бізнес, попри негаразди відкриваючи нові готелі, хостели, кафе, ресторани. Погодьтеся, це чи не найбільш заспокійливий меседж, адже саме приватники найчутливіше реагують на будь-яку загрозу власній справі. Більше того, вони ще й створили асоціацію, щоб спільними зусиллями з міською владою просувати туристичний продукт міста. Скажімо, цього року акцент зроблено на еногастрономічних турах. Власне, давно очікуваний крок. Адже Одеса — єдине в світі місто, яке дало назву власній кухні, а про виноробські традиції області принаймні в нашій країні знають усі.
Як відбити сардельку
Ми з колегами теж спробували Одесу на смак. І почали з базового рівня — Привозу. На відомому ринку, який розрісся вздовж і вшир, порівняно з тими часами, коли тут ще торгували «з коліс» возів, легко загубитися і… розгубитися. Бо продукції незліченна кількість і вся вона красива, але наш гід — бренд-шеф двох стильних кафе в центрі міста Неля Попова веде до перевірених яток: тут, каже, ніколи не буває продукції «другої свіжості». Такий крок зрозумілий кожній українській господині. Та чисто одеським приколом стало для нас те, що за сарделькою, з якої чомусь треба зробити відбивну, ми пішли в рибні ряди і зупинилися перед лотками з … тюлькою. Що й казати, в Одесі не тільки кухня, а й мова власна! До речі, мої колеги казали, що такої класної чорноморської тюльки-сардельки вони ще не смакували — судячи з того, як їхні руки тягнулися і тягнулися до пробної тарілки, я в це повірила. А вже від відбивних, та ще й зроблених перед очима, нас не можна було відтягти за вуха. Рецепт охочим можу дати, але без свіжої сардельки він залишиться макулатурою. Тож простіше все-таки взяти квиток до Одеси. До речі, за тур вихідного дня тут можна стільки побачити, що Одеса смакуватиме ще довго.
Від Ланжерона — до Аркадії
Це місто справді невичерпне в своєму прагненні дивувати і вміє вражати навіть тих, хто навідується сюди не вперше. Хоча б спростуванням правила, що у старі міхи не годиться наливати молоде вино. Так-от: бренди по-одеськи класно вписують у сучасність. Скажімо, торік конкуренцію Потьомкінським сходам за відвідуваністю склав найстаріший у місті пляж Ланжерон. Його територію стильно впорядкували і при цьому не закрили для пересічних громадян. Тепер це справжній розважально-відпочинковий комплекс, у якому домінантою є дельфінарій. Розумні тварини, а 14 з них — одесити, бо народилися в дельфінарії, разом зі своїми тренерами показують таке приголомшливе шоу, що зал — від малого до старого — у проявах щирих емоцій стає одним цілим. Та найголовніше, що в готелі «Немо» працює ще й центр дельфінотерапії — єдиний цілорічний комплекс в Європі для відпочинку і лікування дорослих і дітей, яким не може зарадити медична наука. Причому, розповідає управляючий готелем Фазиль Асперов, ефект від лікування вражаючий. Навіть нині, коли колектив відмовився від російського напряму і переорієнтувався на західний ринок, клієнтів у нього тільки побільшало — бронюють номери європейці і канадійці, американці і представники арабського світу.
Як кажуть, не встигли одесити й гості оговтатися від приємного шоку — аж тут невідворотно насувається нова подія — пальму першості в нинішньому сезоні від Ланжерона може перехопити ще одна одеська знаменитість — курортна Аркадія. Виконувач обов’язків міського голови Олег Бриндак впевнений, що відкриття нового комплексу залучить гостей з усього світу. «Не секрет, що Одеса — це клубна столиця країни, а в Аркадії ми зробили для неї парадний вхід», — так прокоментував він новий проект.
Історія додає патріотизму
Почала створювати своє майбутнє і найстаріша у країні Одеська кіностудія, яка веде свій початок з 1906 року. Зайве нагадувати, що українське кіно в останні роки так і не зіп’ялося на ноги, тож ми на власні очі переконалися, що проблем у легендарного закладу вистачає. Однак, як сказав мені наш гід Леонід Танатаров, відвідувачі, а їх стає дедалі більше, не зважають на обдерті стіни чи брак лоску, тут вони смакують саму історію. Цей факт став відправною точкою для створення міні-музею в одній кімнатці. Перша реакція перевершила всі сподівання — люди спеціально приїжджали відвідати його. Тепер розрослу експозицію планується зібрати в окремій будівлі. А торік у житті кіностудії сталася ще одна подія — завдяки суперсучасним технологіям новим життям наповнився знаменитий павільйон з багаторічною історією. В поки що єдиному в Україні мультимедійному арт-центрі такого рівня, за словами його директора Олени Галаєвської, можна реалізувати будь-які творчі проекти, в тому числі і знімати кіно.
Таке бережне, навіть трепетне ставлення одеситів до своєї історії варте наслідування. Адже це коріння, яке міцно прив’язує нас до рідної землі, спонукає до гідних вчинків. Про який, скажімо, ми почули під час відвідання муніципального музею особистих колекцій. Цікаво, що розмістився він у колишній комуналці, зате тільки тут можна побачити єдину в Україні коромандельську ширму з Китаю та багато інших неповторних речей, зібраних відомим одеситом Олександром Блещуновим, який і заповів своє зібрання місту. Патріотизм? Так. І про це поняття найперше розповідають екскурсоводи маленьким одеситам, які тут часті гості.
Зовсім інший напрям, але в основі якого теж історія рідного міста, в зовсім нового музею, відомості про який ще не встигли розмістити путівники. Одеситам добре відома ця споруда в історичній частині міста, під якою — старовинні підвали Одеського коньячного заводу. Власне, це не тільки музей у класичному розумінні цього слова, а й джаз-майданчик, арт-простір і навіть кіноклуб. Його співробітники будують і вже втілюють у життя амбітні плани зробити свій заклад цікавим для відвідувачів з усього світу.
P.S. Так справді буде. Тільки, як кажуть одесити, нам усім треба видихнути і заспокоїтись. А головне зрозуміти, що ми самі здатні навести лад у країні. Те, що таке бажання в українців є, побачив цивілізований світ. І згодом йому цікаво буде подивитися на нову країну, яку більше з іншою не плутатиме. Але чому згодом? Адже ми стали свідками того, що круїзний лайнер, який, як відомо, за програмою в портовому місті перебуває тільки добу, в Одесі затримався на дві. Чому показово? Бо іноземні туристи сім разів відміряють, перш ніж поїхати в неблагонадійний регіон.
КОМПЕТЕНТНО
.jpg)
Тетяна МАРКОВА,
начальник управління
культури
і туризму
Одеської міськради:
— Цей рік для нас особливий — Одесі виповнюється 220. Зрозуміло, свято не обійдеться одним днем — заплановано низку різноманітних заходів, у яких, впевнена, братимуть участь наші гості. Бо ми не тільки сподіваємося, що попри складну ситуацію в країні туристичний сезон відбудеться, а й дуже до нього готуємося. Так, зосередили свої зусилля на просуванні внутрішнього туризму. Нас зацікавив досвід Львова — місто значно наростило потік туристів, запровадивши тотальні знижки у готелях і закладах харчування на час турів вихідного дня. Можу сказати, що ми практично узгодили таку домовленість з нашою Асоціацією представників турбізнесу. Приділяємо увагу і поширенню інформації через сучасні засоби зв’язку. Особливо це стосується індивідуальних туристів, які становлять велику частину наших відпочивальників. Однак не забуваємо і про традиційну друковану продукцію. Зокрема, започаткували журнал «Мистецький простір Одеси» — такого видання в нас ніколи не було. Ще один друкований проект претендує на унікальність — «Одеса для всіх». У ньому розповідатиметься про представників тих національностей, які будували місто, і водночас про одеситів, які прославили себе в інших країнах і містах.
ФОРШМАК ПО-ОДЕСЬКИ ВІД НЕЛІ ПОПОВОЇ
.jpg)
На порцію взяти: філе оселедця (половина), пів’яблука, варене яйце, цибулю (20 гр.), шматочок хліба, замоченого в молоці. Все перекрутити через м’ясорубку. Столову ложку трохи підігрітого вершкового масла додавати потроху, щоб воно не відшаровувалось від паштету. Форшмак краще намащувати на тости. Смачного!