Одеська бійня 2 травня стане найганебнішою сторінкою всієї нашої пострадянської історії та євромайданного протистояння зокрема. І не лише через величезну кількість жертв. Вражає передусім те, наскільки необов’язковими вони були, наскільки великими були шанси їх уникнути, в яку малу ціну поставило життя десятків городян отруєння прокремлівською маячнею.
У тому, що жертв було так багато — 46 загиблих, більшість — у вогні, певну роль відіграв і лихий випадок. Перебіг трагедії переказувати, напевне, немає сенсу — у всіх новинах цими днями було показано напад антимайданівців на колону прихильників єдності, а потім жахливий реванш на Куликовому полі — з десятками трупів, з людьми, що падали з 4 поверху, з обгорілими тілами.
«Неначе люди подуріли…»
Ще тиждень тому автор готовий був заприсягтися, що навіть за загалом непевної ситуації у країні Одеса зможе залишитися острівцем миру та спокою — принаймні, зможе уникнути смертельних зіткнень. Більше того, певен, що якби у конфлікт було втягнуто суто міські чинники, то трагедії б не сталося. Думки про привнесену агресію тут дотримуються майже всі. Влада та прихильники Євромайдану наполягають на російському впливі.
Їхні ж опоненти пов’язують спалахи агресії з експортом революції, яка наче й спротиву особливого не викликала, і за достатньої стриманості та виваженості переможців її цілком безболісно сприйняла б більшість одеситів. Навіть найкривавіша досі сторінка в історії пострадянської Одеси — вибори міського голови 1998-го — була заплямована кров’ю поодиноких резонансних вбивств, але у вуличні побоїща не переросла.
Ініціаторами ж останнього фатального зіткнення виступили саме антимайданівці. І ті з них, хто застосував ще й вогнепальну зброю, напевне, таки справді втрачають право на виправдання та співчуття.
Але загалом як певна організована спільнота одеські антимайданівці, як на мене, не становили смертельної загрози для держави. Більшість одеситів і досі залишається не надто політизованою. У зіткненнях бере участь порівняно невелика кількість активістів з обох боків. Малоймовірно, що акції якогось протестного осередку могли б підняти все мільйонне місто або значну його частину.
Місцеві силовики не змогли справитися з ситуацією та відверто «умили руки». Одеській міліції закидають бездіяльність і навіть підбурення антимайданівських активістів. Саме на місцевих правоохоронців поклав усю вину за трагедію Прем’єр-міністр Арсеній Яценюк, який відвідав Одесу через день після трагедії. Оперативно було змінено всю верхівку одеської міліції.
Привнесений розбрат
Прем’єр також зустрівся з лідерами суспільно-політичної та культурно-економічної сфер області. Він підкреслив, що люди, яких спонсорують російські спецслужби, «взяли в руки автомати, стріляють мирних громадян, розстрілюють наших військових, зазіхають на життя нашої країни. Їх не мільйони й не десятки тисяч. Їх сотні. І з тими, хто вбиває, сьогодні мовою закону розмовляє СБУ, МВС і правоохоронна система».
«Ті, хто представляли схід і були при владі останні 12 років, ніколи не починали діалог про децентралізацію і передачу влади в регіони. Хоча партія й називалася «регіонів».
Нині ж уряд іде шляхом децентралізації влади та передачі відповідних повноважень територіальним громадам. Щодо мовного питання глава уряду нагадав, що закон про мови Ківалова — Колесніченка нині чинний. А зміни до Основного Закону можуть надати «додаткові гарантії щодо використання російської мови і мов національних меншин в тому разі, якщо відповідні ради приймають рішення про це».
«Нам треба зберегти країну, зберегти єдність. Ми повинні зберегти кожне людське життя. Це наше спільне завдання і священний обов’язок перед країною і людьми», — наголосив Арсеній Яценюк.
А перший віце-прем’єр Віталій Ярема, який був у місті вже наступного дня після бійні, зауважив, що багато правоохоронців того дня було задіяно на стадіоні, де проходив матч між одеським «Чорноморцем» та харківським «Металістом». Утім, на кардинальні оргвисновки це особливо не вплинуло. Не зовсім зрозуміла й ситуація зі звільненням затриманих під час безладу 67 проросійських активістів. Прокуратура киває на міліцію, міліція — на прокуратуру.
Зрозуміло, що в країні має бути лише один центр ухвалення силових рішень, і ніхто, крім офіційних правоохоронців, нікого не може розганяти. Віталій Ярема заявив, що «більшість осіб, які вже ідентифіковано, — громадяни РФ та Придністров’я». Утім, принаймні у перших списках упізнаних жертв були виключно одесити. Місто не визнало загиблих чужими. Городяни масово здавали кров постраждалим, знаючи, до якого табору вони переважно належали. Триденну жалобу на честь знищених загарбників теж зазвичай не оголошують. Та й сам Прем’єр пообіцяв, що буде надано допомогу всім постраждалим.
Сила в єдності
Голова Верховної Ради, в. о. Президента Олександр Турчинов у зв’язку із подіями в Одесі звернувся до громадян. «Хочу висловити щире співчуття рідним та близьким. Ми маємо зробити правильні висновки з цієї трагедії, яка відбулася насамперед через зовнішню провокацію. Винних в організації та провокуванні цих подій буде покарано, — зазначив він. — Нас, українців, сьогодні постійно штовхають на протистояння, на громадянські конфлікти, на знищення країни зсередини».
Україна не може цього допустити і має бути єдиною у боротьбі із зовнішнім ворогом, з тими, хто хоче її знищити. Військові та правоохоронці продовжуватимуть боротьбу проти тероризму та бандитизму, за мир і спокій в нашій державі, запевнив Олександр Турчинов.
«Ми маємо припинити будь-які громадянські протистояння всередині країни, бути єдиними у боротьбі із зовнішнім агресором. Маємо об’єднатися і спільно будувати нову країну, де життя, здоров’я та добробут кожного українця будуть найвищими цінностями», — резюмував високопосадовець.