Рух за припинення використання пластикових пакетів нині активно шириться світом. І хоч України він досягнув з деяким запізненням, то тут, то там з’являються відповідні ініціативи заміни поліетиленової тари. Верховна Рада недавно підтримала заборону пластикових пакетів. Нині відповідний закон готують до другого читання. Як альтернативу чимало активістів пропонують торговельним підприємствам та домогосподаркам торбинки багаторазового використання. Приміром, черкащанка Яніна Танцюра розробила бізнес-проєкт, щоб змінювати екологічну ситуацію і допомогти охочим перейти до користування безпечними торбинками. Уже понад чотири місяці вона виготовляє їх власноруч, нині до неї звертається дедалі більше замовників.

Освоюючи ази маркетингу

Живучи в Черкасах, Яніна часто відвідує село Мошни неподалік обласного центру, де орендує невеличке приміщення для майстерні. Чому саме в Мошнах? Це село завжди приваблювало її незвичайним колоритом, впливом якихось космічних сил. Можливо, тому й вирішила влаштувати тут майстерню.

За фахом вона юрист, слідчий, а коли пішла в декретну відпустку, стала шити дитячі іграшки. «Якось минулої весни ми з чоловіком повезли відходи на сміттєзвалище, — розповідає Яніна про початки свого захоплення. — Там на власні очі вперше у житті побачила, який це виклик для довкілля — гори утрамбованого технікою непотребу, жахливий запах і... пакети, ніби хижі птахи, кружляють у повітрі, доповнюючи апокаліптичну картину».

Уже наступного дня вона мала готувати грант у проєкті ПрАТ «Миронівський хлібопродукт» «Село. Кроки до розвитку». Планувала представити конкурсній комісії зовсім іншу ідею, а тут ці пакети ніяк не давали спокою. Тож із наміру проводити дитячі майстер-класи і вчити малечу виготовляти іграшки ідея проєкту несподівано навіть для самої Яніни трансформувалася в екологічну — пошиття екологічних торбинок.

«Під час навчання у школі бізнесу, де нам розповідали про ази маркетингу та написання бізнес-проєктів, ідея остаточно перемогла і втілилася у реальні розрахунки. Конкурсній комісії розповіла про обидва наміри — майстер-класи для дітей і пошиття торбинок. Мабуть, завдяки моїй емоційності перевагу віддали торбинкам».

Бізнес без рожевих окулярів

На той час вона вже вміла непогано шити і мала досвід вибору постачальників тканин, знала про якості багатьох матеріалів. Шити навчилася сама — дуже хотілося досягти успіху. Навчання в бізнес-школі допомогло зняти з очей рожеві окуляри, адже раніше мріялося, що клієнти вишикуються в чергу і вона накриє торбинками всю Черкаську область. Коли починаєш планувати на папері, прив’язуєшся до конкретних обставин, зважуєш усі ризики, ілюзії розвіюються.

Однак в ідеї не розчарувалася: чітко знає, яке обладнання потрібне для розширення проєкту, коло потенційних клієнтів. Попереду ще дуже багато роботи.

Спочатку все шила на побутовій машинці, а грант дав змогу придбати професійну техніку: вишивальну машинку, оверлок, термопрес, парогенератор, принтер та розкроювальний ніж.

Чи не найважче було освоїти технологію нанесення зображень на тканину. Щиро кажучи, ніхто не хотів ділитися професійними таємницями. З тонкощами швейної справи допомогли подруги й інтернет, зверталася до різних фірм, аби вони наносили зображення на екоторбинки. А потім, коли під час виконання замовлення в одній із фірм побачила, як це роблять, і сама навчилася працювати з принтером та термопресом. Торбинку з обраною замовником картинкою можна зробити за пів години.

Тепер разом із помічниками набуває досвіду. Не все вдається одразу. Приміром, непросто було з вишивкою, адже довелося адаптувати зображення до швейної машинки. Зрештою й це освоїла. Коли купувала обладнання, думала, що все буде просто. Нині Яніна освоює технологію й відзначає для себе, що кожна дрібниця потребує часу та зусиль.

Тканини закуповує в Києві. Основна — бязь, яка за рік у природних умовах під дією сонця, води й повітря має розкладатися. Іноді замовляють сумки для тривалого користування — тоді бере стійкіші тканини, але теж екологічні.

Вибір матеріалу в цьому проєкті відіграє важливу роль — більшість торбинок у супермаркетах хоч і дешевші, проте зі штучних матеріалів, які не розкладаються у природних умовах. Яніна експериментувала: чи зменшиться торбинка після прання? Який матиме вигляд після того, як нею кілька місяців користувалися? Зрештою знайшла найвдаліші зразки тканин. ІТ-компанія, яка замовляла торбинки, також перевіряла матеріал на якість і була задоволеною. А це один із чинників успіху: задоволений клієнт — гарна реклама серед його друзів.

На практиці усвідомила: для маркетингу й реклами не треба шкодувати ні зусиль, ні коштів. До того ж потрібні специфічні маркетингові знання, яких бракує більшості підприємців-початківців.

Є й питання щодо конкурентоспроможності виробів, зокрема цін. Київські фірми мають змогу запропонувати ціну нижчу, ніж у Яніни Танцюри, адже виготовляють великі обсяги продукції. Там роботу розділяють на частини: одна людина виготовляє ручки, інша — торбинки, третя займається виключно малюнком чи вишивкою. Проте у продукції Яніни є переваги.

Головне — віра у свою справу

Нестача досвіду, яку весь час відчуває, позначається на пошуку помічників. Не всі селяни хочуть офіційно працювати, адже кожному з них важлива субсидія на комунальні послуги. Була ідея взяти на роботу людей з інвалідністю. Але вони теж не поспішають влаштовуватися на роботу, бо тоді держава зніме з них певні дотації. Хочуть працювати й отримувати платню, але неофіційно, — такий варіант не влаштовує Яніну. Тож над цим питанням ще треба думати. Підприємець розуміє, що має делегувати підлеглим частину обов’язків, залишаючись організатором. Але в українських реаліях це непросто. Зізнається, що найняти людину, яка працювала б так, як вона сама, майже неможливо. Одна підлегла не витримувала темпу роботи, інша швачка хотіла надто велику зарплатню.

Знає, що все поступово владнається, але ж хочеться швидше. Надто що й мода на екоторбинки завойовує й місто, і село. Дедалі більше городян свідомо обирають нешкідливу тару. У селі теж частенько приходять із замовленнями, але просять, щоб торбинка була не біла, а темна і з ширшими ручками — люди мислять практично. У місті ж навпаки, шукають елегантну річ.

Першу партію торбинок замовила ІТ-компанія, де працює подруга підприємиці. 200 штук — це поки що найбільша партія. Були замовники з Києва, але більшість — із Черкас та області. За чотири місяці роботи тестувала сама себе: скільки витрачає часу на розкрій, пошиття, як прискорити нанесення зображень.

Нині разом з екоактивістами, які мають достатньо ділових зв’язків, просуває свій проєкт. Мотивує й позиція законодавців про майбутню відмову від поліетиленових пакетів. Засвоїла один із принципів успішного бізнесу: необхідно беззастережно вірити у справу, за яку взялася. Якщо сама не віриш, то й інші не повірять.

Її донькам, яким 9 і 4 роки, дуже подобається в сільській майстерні. Після міської квартири це зовсім інший світ. Старша вже цілком освоїла роботу на термопресі — скачує картинки з інтернету і копіює на різних тканинах. А ще допомагає, коли треба виконати термінове замовлення. Тягнеться до шиття.

ОФІЦІЙНО

Міністерство енергетики та захисту довкілля України неодноразово наголошувало на необхідності якомога швидше обмежити використання пластикових пакетів. Недавно міністр Олексій Оржель звернувся до Комітету Верховної Ради України з питань екологічної політики та природокористування із проханням пришвидшити розгляд законопроєкту №2051-1 «Про обмеження обігу пластикових пакетів на території України», який ще з листопада минулого року перебуває там на розгляді до другого читання. Причини вагомі: збільшуються темпи забруднення пластиком довкілля та зростають території сміттєзвалищ. . «Обмеження обігу пластикових пакетів — перша стадія ієрархії поводження з відходами, адже запобігатиме їх утворенню, — наголосив Олексій Оржель. — Законопроєкт пропонує усунення не наслідків, а причини проблеми».