В актовій залі Міністерства освіти і науки — гамір як у початковій школі. Це добре. Бо він свідчить про небайдужість. Жваво обмінюються наболілим понад 300 педагогів і представників громадськості. Мета зустрічі: внесення пропозицій до плану реформування галузі. Зібрання назвали неформальним. Тому немає сценарію, запланованих виступів.
«Не заважати!»
Це вже не перша така зустріч. І приємно було почути від представника директорського корпусу шкіл, що значна частина внесених раніше пропозицій втілюється в життя.
— Міністерство не буде працювати замість вчителів, — заявив заступник міністра Павло Полянський, — а разом з ними і з громадськістю. Роботу маємо побудувати так, аби зробити своєрідну охоронну грамоту проти перевіряльників, щоб не було впливу суб’єктивності чиновника.
Процес цей багатогранний. Головна мета — забезпечити якість освіти і підвищення авторитету вчителя. В міністерстві запевняють: «всі зміни відбуватимуться лише зі згоди і за участі громадськості».
Штаб галузі діє в надзвичайно складних економічних та морально-ідеологічних умовах. Одночасно треба розв’язувати кілька проблем: утримувати ситуацію в галузі і дбати про її реформування.
Зважаючи на реалії життя, міністерство пропонує посилити вивчення предмету «Захист Вітчизни». Розглядається питання про викладання учням етики і курсу морально-духовного спрямування. Вибір у кожній школі залежатиме від позиції батьків. Чимало суперечок точиться щодо запровадження у школі другої іноземної мови. Міністерство пропонує два варіанти. Де є підготовлені вчителі, там доцільно вводити з п’ятого класу вивчення другої іноземної мови. Де такої можливості немає, виділені години школа використовує за власним вибором. Звичайно, такий підхід не від доброго життя. І він вкотре свідчить, що ефективність реформи в одній галузі залежить від ефективності роботи інших. Тому підхід до планування розвитку держави має бути комплексним.
У цьому плані Міністерство освіти і науки подає приклад децентралізації влади. Зокрема, відмовляючись від частини функцій, які здійснювало раніше. Так, прагнуть, щоб кошти на шкільні автобуси і підручники виділяли не міністерству, а безпосередньо школам. Планується, що міністерство не впливатиме на експертів, які відбирають на конкурсній основі підручники. Вчитель вільний використовувати будь-яку літературу, зазначив Павло Полянський.
Додамо, що міністерство скоротило кількість звітів. Працюють під девізом «Не заважати!» Директори шкіл підтвердили, що це справді так. Але водночас звернули увагу, що на рівні районів, міст і областей чиновники кількість паперів збільшили. Отже, їх треба вчити працювати по-новому.
І в міністерстві, й на місцях занепокоєні соціальним статусом учителя. На всіх рівнях вимагають хоча б не погіршувати його різними обмеженнями чинного законодавства.
.jpg)
Профільна школа — вимога часу
Проблема завтрашнього дня: бути чи ні 12-річній школі. Міністерство питання ставить так: «Чому вигідно здобувати 12-річну освіту?» Якщо не буде на нього конкретної аргументованої відповіді, суспільство таку реформу не підтримає.
Різні думки щодо 12-річної школи і серед педагогів та науковців. Відповідь на них спробував дати президент Національної академії педагогічних наук академік Василь Кремень.
Він наголосив, що Україна прагне євроінтеграції. Щоб наші громадяни були конкурентоспроможними в Європі, де в більшості держав 12-річна освіта, нам слід упроваджувати відповідні стандарти. Перехід на 12-річне навчання — не механічне продовження навчання на рік. Потрібно створювати нову школу з профільними старшими класами. Запропоновано два варіанти її організації. Перший: початкова школа — 4 роки, базова — 6 років, профільна — 2 роки. Другий: початкова і базова — по п’ять років, профільна — два роки. При цьому передбачено, що обов’язковою базовою освітою буде десятирічка.
Має змінитися й підхід до навчання. Учень повинен не лише засвоювати знання, а й готуватися вчитись упродовж життя і вміти використовувати знання. Тому викладання має відбуватися в контексті застосування знань. А це вимагає перегляду програм, щоб не перевантажувати дітей.
Профільна школа має сприяти наближенню дитини до знань, які відповідають її особистості, а отже сприятимуть самореалізації. Нинішня мережа навчальних закладів, вважає Василь Кремень, не забезпечує профільного навчання. Тому після базової освіти учень має продовжити за бажанням навчання у профільному ліцеї.
«Не успадковувати бідність»
Падіння економіки, розшарування суспільства на дуже багатих і бідних гальмує розвиток освіти і науки. Це, так би мовити, загальне визначення. Конкретизувала його голова профільного комітету Верховної Ради Лілія Гриневич. За її словами, в державі погіршився доступ до якісної освіти. Випускники сільських шкіл мають у 5-10 разів менше шансів вступити до університетів за держзамовленням. Причина проста: там відстала матеріально-технічна база, бракує кваліфікованих учителів.
Аби вплинути на розв’язання й цієї проблеми, розроблено план демонополізації освіти. Ним, зокрема, передбачено спрямування коштів безпосередньо споживачам і збільшення доступності до якості освіти незалежно від місця проживання. Нині, зробила висновок Лілія Гриневич, успадковується бідність через освіту.
Упевненість у здійсненні реформи депутат Верховної Ради пов’язує з наявністю політичної волі до змін і бажання влади чути фахівців. Цим треба скористатись, аби ухвалити закон про вищу освіту, який попередня влада блокувала. Однак цього замало. Потрібен закон про освіту, який регулюватиме роботу галузі від дитячого садочка до освіти дорослих.
Присутні частину пропозицій підтримували оплесками і наголосили, що зміни в ситуації на краще залежать не лише від педагогів, а від активності кожного з нас. Освіта має стати пріоритетом держави.