Академічний тлумачний словник української мови пропонує відразу кілька тлумачень слова «опудало». У нашому випадку дуже підходящі двійко таких. Перше: подоба людської постаті з накинутого на хрестовину або начиненого соломою старого одягу, яку ставлять у садках і на городах для відлякування птахів. Друге: імітація людської постаті для введення в оману кого-небудь.

Погодьтеся, обидва визначення пасують ОРДЛО. Адже окуповані РФ українські території Донбасу метушливо створили «куратори» із Кремля з подобою та імітацією «республік». В оману росіяни ще тоді, 2014-го, ввели не кого-небудь, а насамперед місцевих проросійських жителів, яких підступно перетворили на жертв і заручників власної імперської геополітики.

А згодом із тріском провалений проєкт «Новоросія» та ще вцілілі ОРДЛО стали дедалі більше нагадувати опудало, яке відлякує жителів усієї України від страховиддя «рускава міра». Насамперед це стосується людей із сусідніх із прифронтовим Донбасом областей, яким сім років тому вдалося уникнути трагічних проросійських перспектив. І не тільки їх, оскільки анексований Крим і загарбана частина Донбасу, маючи вигляд потворного чуперадла, спроможні нажахати не тільки українців, а весь цивілізований світ.

«Перегляд кордонів України — це актуальне питання»

Яким пряником вводили в оману жителів Донбасу всюдисуща російська пропаганда, меткі політтехнологи та маргінали-«туристи» із сусідньої держави, крім, звичайно, перспектив приєднання до Росії? Для них створили таке-сяке опудало самостійної держави, в якій всі вони начебто відразу житимуть заможно, успішно і щасливо, бо нарешті перестануть годувати Україну, позбудуться української мови та її носіїв — «бандерівців» і «фашистів».

Перестали. Позбулися. Та вже на другому році існування опудала «республіки» ті люди, які залишилися на окупованій території, змушені були їхати по продукти харчування на українську територію Донбасу. А нині після довгих і важких семи років більшість із них вже погоджуються, що підступні російські «брати» їх, м’яко кажучи, примітивно обдурили.

Проте парадокс у тому, що, самотужки посприявши перетворенню частини донедавна розвиненого краю на руїну, пустку, депресивну територію і потворну резервацію, ці люди знову стають жертвами згубних для них самих маніпуляцій російської пропаганди. Зокрема знедолені донеччани, дуже розчарувавшись результатами створення на території України фейкової «Новоросії», в якій їм обіцяли рай земний, готові підтримувати не менш підступні геополітичні проєкти Кремля. Свіжий приклад — реакція на розкручування цинічної теми перегляду нинішніх кордонів України, яка читається поміж рядків статті «Про історичну єдність росіян та українців» за підписом лідера Кремля Володимира Путіна.

Хто б сумнівався! В ОРДО відразу з’явилося рішення про вивчення «історичної статті» в усіх школах та інших навчальних закладах. А її автори зібрали там докупи більшу частину давно відомих гасел російської пропаганди про: громадянську війну в Україні, загрозу від НАТО, зовнішнє управління зі США, утиски і заборону російської мови, єдиний братський народ.

Відносно свіжий закид щодо кордонів сучасної незалежної держави. Проте саме ця імперська маячня, складається враження, дала змогу донеччанам остаточно визначити, що буцімто нинішні кордони України — головна причина гібридної війни, кількох десятків тисяч загиблих, поранених, знедолених переселенців, а також всіх людей, які виживають і поневіряються на окупованій РФ території. Точніше, в цьому їх наполегливо переконують автори антиукраїнської статті. І зрозуміло, керівні маріонетки Кремля не тільки підтримали цей посил, а й зраділи і нагадали, що вони разом з російськими «іхтамнєтами» вже не один рік «виправляють» ситуацію на державному українсько-російському кордоні.

«Перегляд кордонів України — це актуальне питання, і ми дуже раді, що його порушують — поки що у вигляді дискусії, сигналу. Ми вважаємо, що це було б справедливо. Та про свої наміри важливо не просто говорити, а й робити — що ми й демонструємо з 2014 року», — не без пафосу заявив глава ОРДО Денис Пушилін в ефірі одного з центральних телеканалів РФ.

Поділившись власними переконанням, що свого часу до складу України не входили Донецька, Луганська, Одеська та інші області, він, не змигнувши оком, використав класичну тезу Кремля про важке життя в Україні російськомовних людей.

«Нас хвилює доля жителів Харкова, Одеси та інших регіонів. Наші друзі, родичі живуть там і не мають змоги повноцінно спілкуватися російською», — сумно зітхав він.

Доки нинішній порядок речей зберігатиметься, Донбас залишиться опудалом для інших російськомовних регіонів України, місцем беззастережної ідеологічної поразки Росії перед українським націоналізмом.

«Це місце ідеологічної поразки Росії»

Як відреагували на таку турботу про них жителі згаданих міст і областей, які мають трагічний приклад донбаських «республік», неважко здогадатися. Принаймні перспектив повторення такого жахіття на своїх територіях вони тепер бояться набагато дужче, ніж чуми чи ковіду.

А в самому Донецьку його знедолені жителі глузливо і навіть саркастично ставляться до заяв свого керівника. Люди насправді нітрохи не раді, бо не вважають питання перегляду кордонів актуальним. Адже найважливішими проблемами для них уже не один рік були і залишаються наслідки знищення колишнього економічного потенціалу міста, безробіття, зростання цін і тарифів, убогі зарплати, злидні, брак прав, сваволя бойовиків, комендантська година, підвали-катівні. Хіба це обіцяли російські політтехнологи 2014-го, влаштовуючи тут антиукраїнські акції, на яких обіцяли всім золоті гори? Надто що нині визнають очевидний провал проросійського проєкту в Донецьку та Луганську не тільки пересічні люди, а навіть місцеві ватажки антиукраїнських виступів.

«Ми раніше часто, а тепер рідше розмірковували про те, що для успіху цієї політики у всій Україні потрібно перетворити наші території на оазис процвітання. У межах цієї лінійної логіки ми думали, що вдалий проєкт переконає всю Україну, що бути з Росією — це добре. Ні, не кажу, що бути з Росією непривабливо, а тільки маю на увазі те, що лінійна логіка тут не підходить», — дипломатично висловлюється в соціальних мережах про крах «Новоросії» та ОРДЛО і водночас шукає цьому виправдання колишній співробітник СБУ, зрадник України, організатор і командир терористичного збройного формування батальйону «Восток» Олександр Ходаковський.

Та якщо він на цю болючу для всіх по той бік лінії розмежування тему відгукується досить обережно, то донецький відносно опозиційний телеграм-канал «Абориген» чітко називає нинішню ситуацію в ОРДЛО: «У нас украли державу, імітували вибори без вибору, імітували уряд та чиновників, які в гонитві за збагаченням розробляють нові схеми пограбування Донбасу. Про який розвиток можна згадувати, якщо ці «керівники республіки» безпосередньо заробляють на тому, що шахти і заводи ріжуть на метал? І що, тепер пересічному населенню під прапорами «Єдиної Росії» радіти демонтажу Донбасу? Тому доки нинішній порядок речей зберігатиметься, Донбас залишиться опудалом для інших російськомовних регіонів України, місцем беззастережної ідеологічної поразки Росії перед українським націоналізмом».

Так сталося, що чергові пропагандистські антиукраїнські атаки із Кремля про єдність чи один народ та державні кордони України привернули увагу до вкрай важливої проблеми на окупованих РФ територіях.

Отже: російськомовні жителі Донецької й Луганської областей, які стали заручниками гео­політики Москви, — це один народ? Чи два різні? Хтозна. Бо чому тоді навіть за всі сім років від початку спільних антиукраїнських акцій луганці й донеччани так і не об’єдналися в одну «державу»? Адже на окупованій території Донбасу існують дві не визнані навіть РФ так звані ДНР і ЛНР. А між ними — «державний кордон» і навіть митниця. Саме вона та її працівники найбільше обурюють тутешніх людей, які до 2014-го без жодних перешкод могли їздити з Донеччини на Луганщину й навпаки. Усі розуміють, що ситі прикордонники і митники на цій «гряниці» — всього лише примітивна годівниця для чиновників та їхніх лакеїв, які заробляють гроші на й без того знедолених і збіднілих людях, однак ця схема й далі працює.

Може, в Москві на тлі гучних ідеологічних догм про єдність сусідніх народів не знають про цей парадокс на контрольованій нею території? Добре знають. І не дуже схвалюють, судячи з того, що недавно до цієї проблеми навіть привернуло уваги прокремлівське видання «Взгляд».

«У керівництві ДНР заявили про відмову об’єднатися з ЛНР, хоч запит на таке злиття є в населення обох республік. У розірванні сучасного Донбасу більше шкоди, ніж користі, але його керівники послідовно наполягають на збереженні нинішньої моделі. Чим це спричинено? Як це змінити?» — ставлять риторичні запитання автори публікації.

Кремлівський ставленик у Донецьку Д. Пушилін, переконуючи в «недоцільності» об’єднання з Луганськом, спробував пояснити, що цей крок начебто стане згубним для «міжнародної діяльності», точніше, для переговорів з Україною. Владний колабораціоніст навіщось нагадав, що у мінських угодах є підписи керівників саме двох «республік».

Але це твердження напівправдиве. Адже у всіх згаданих документах про окуповані території вжито тільки назву ОРДЛО, а «ДНР» і «ЛНР» немає й близько, бо їх ніхто не визнав. І обидва підписанти давно не у владі: О. Захарченка вбили і поховали в Донецьку, а І. Плотницький встиг втекти з Луганська в РФ, і про його долю давно нічого не відомо.

І хоч самі жителі ОРДЛО, розділені штучними здирницькими кордонами і митними бар’єрами, дедалі дужче нарікають на проблему, що, за їхніми словами, знецінює і навіть компрометує ідею «рускава міра» та незалежності від України, у Кремлі поки що крізь пальці дивляться на ці скарги. Адже стародавній принцип утримання влади «Розділяй і володарюй» ніхто не скасував.

Схоже, російським «кураторам» саме так зручніше конт­ролювати розділені окуповані території. А загалом Москва давно свідомо використовує цей принцип, розпалюючи міжнаціональну ворожнечу та конфлікти для послаблення України. Анексія Криму й загарбання частин Донбасу стали підтвердженням цього. Цинізм такої підступної стратегії ще й у тому, що її організатор — мегагеополітик, чиїм прізвищем підписано «історичні» статті про історичну єдність росіян і українців. Той самий, який уже ввійшов в історію як керманич Кремля, котрий зробив найбільше, щоб навіки розсварити сусідські народи і змусити їх воювати один проти одного. І робить це далі.