У країні триває реформування системи вищої освіти, наріжний камінь якого — підготовка випускників конкурентоспроможними фахівцями на ринку праці. У межах реформи проходить розширення автономії закладів вищої освіти, впровадження прозорих та справедливих умов доступу до якісної вищої освіти, підвищення вступних вимог для абітурієнтів, зміна підходів до управління університетами та інші заходи, серед яких передбачено утворення нових навчальних закладів шляхом реорганізації наявних.
Майже місяць тому було оприлюднено рішення про утворення за пропозицією Міністерства освіти і науки Державного біотехнологічного університету та приєднання до нього Харківського національного технічного університету сільського господарства імені Петра Василенка, Харківської державної зооветеринарної академії, Харківського національного аграрного університету ім. В.В. Докучаєва та Харківського державного університету харчування і торгівлі. Це розпорядження спричинило широку дискусію в освітянському середовищі, зокрема й під час Всеукраїнського форуму «Україна 30. Освіта і наука», і неоднозначну реакцію представників чотирьох цих університетів.
Ми попросили висловитися із приводу розв’язання проблеми, яка виникла навколо об’єднання чотирьох університетів, ректора Харківського національного технічного університету сільського господарства імені Петра Василенка Олександра НАНКУ.
— Як сприйняли ваші колеги і колективи вишів звістку про утворення Державного біотехнологічного університету шляхом злиття харківських аграрних закладів вищої освіти?
— Колектив нашого університету підтримує реформування системи вищої освіти й усвідомлює необхідність об’єднання або укрупнення однопрофільних закладів. Це питання вже давнє, його не раз обговорювали. Була дискусія і на недавніх зборах трудового колективу університету, нашу позицію викладено у зверненнях, адресованих Президентові України, Прем’єр-міністрові та міністрові освіти і науки. Колектив університету і я як ректор не згодні з моделлю запропонованого об’єднання і процедурою ухвалення такого рішення.
На нашу думку, такі доленосні рішення (ідеться про сотні співробітників і тисячі студентів) слід ухвалювати прозоро і відкрито, з урахуванням позиції колективів закладів вищої освіти і світового досвіду. Для цього Міністерство освіти і науки має створити робочу групу й започаткувати конструктивний діалог з усіма зацікавленими сторонами, під час якого буде з’ясовано всі спірні та проблемні питання, вироблено спільну платформу об’єднання. Буде добре, якщо до цього діалогу долучаться не тільки вітчизняні, а й міжнародні експерти, які мають позитивний досвід реформування у своїх країнах. Ми готові до такого діалогу й готуємося до об’єднання, але маємо власне бачення цього процесу.
Я й колеги про прийдешнє об’єднання дізналися з повідомлення на сайті Міністерства освіти і науки. Тому і для мене, і для членів трудового колективу та студентів нашого університету таке рішення стало повною несподіванкою і спричинило певний шок. Адже з нами ніхто не радився щодо об’єднання і не ставив до відома. Фактично нас поставили перед фактом. Коли ми трохи оговтались і стали з’ясовувати, як це могло статися і що за цим стоїть, то довідалися, що для багатьох посадових осіб МОН рішення про утворення нового університету та приєднання до нього чотирьох закладів вищої освіти теж стало несподіванкою. Це дуже дивно.
— Як саме, на вашу думку, має відбуватися об’єднання університетів?
— Це питання ми вже обговорювали з ректорами інших ЗВО, які підпадають під реорганізацію, але, на жаль, не змогли напрацювати й узгодити спільну позицію. Раніше ми розглядали можливість об’єднання трьох аграрних вишів: нашого, Харківського національного аграрного університету ім. В. Докучаєва та Харківської державної зооветакадемії, що було б цілком логічно. Навіщо до них намагаються приєднати університет харчування і торгівлі, який має інший профіль, нам не зрозуміло. І зовсім не відомо, чому з’явилась ідея про створення Державного біотехнологічного університету.
Ми проти такої поспішної й непродуманої реформи, проти механічного об’єднання університетів, бо це нічого не дасть. Виступаємо за те, щоб таке об’єднання відбувалося шляхом приєднання менших університетів до більшого із збереженням аграрного профілю нового закладу і його статусу національного. Це дасть змогу уникнути багатьох бюрократичних перепон, зберегти кадровий і науковий потенціал, зберегти їхню історію і традиції, які ми дуже поважаємо.
Головною метою об’єднання аграрних навчальних закладів має стати створення на Слобожанщині потужного регіонального освітянського центру або університетського консорціуму (хаба), поліпшення його матеріально-технічної й фінансової бази, а найголовніше — підвищення якості аграрної освіти до рівня сучасних європейських стандартів.
— Іншими словами, ви наполягаєте, щоб об’єднання аграрних закладів вищої освіти відбувалося на базі Харківського національного технічного університету сільського господарства імені П. Василенка, який нині найбільший серед інших аграрних закладів вищої освіти Харківського регіону?
— Ви правильно зрозуміли, і ми цього ніколи не приховували. Бо за більшістю об’єктивних показників наш університет справді один з найкращих, посідає лідерські позиції у рейтингу ТОП-100 популярності ЗВО України серед абітурієнтів 2020 року. А серед вишів Харківського регіону ми на сьомому місці. І це справді високі показники, над якими колектив нашого вишу працював не один рік.
Наприклад, ми порівнювали показники вступників на бакалаврат денної форми навчання в чотирьох харківських університетах, про які йдеться в розпорядженні уряду, і побачили, що за останні три роки наш університет має найкращу динаміку. Важливе значення мають і рейтинги вишів, які індексуються за показниками бази Scopus, індексом Гірша й ін. Тут наш виш теж має кращі показники.
На 11 травня 2021 року в ХНТУСГ на денній і заочній формах навчалося 4397 студентів, а у ХНАУ — 2495, в ХДЗВА — 1463, в ХДУХТ — 1077. Це відкриті дані, їх можна перевірити і зробити висновки.
Тому ми й наполягаємо, що не можна нехтувати цими показниками і планувати об’єднання закладів вищої освіти навколо новоутвореного університету, який на сьогодні не має ні впізнаваності, ні рейтингу. Це може завдати великої шкоди не лише нашому та іншим університетам, а й усій системі вищої освіти, самій реформі.
— Тобто ім’я, рейтинг — це капітал, напрацьований роками, а втратити його можна за мить?
— Безперечно, в умовах жорсткої конкуренції, яка існує на ринку освітніх послуг, добре ім’я, репутація та впізнаваність закладу вищої освіти дуже багато важать. Особливо в розпал цьогорічної вступної кампанії. І якщо зараз ми втрачаємо своє ім’я, а натомість з’явиться виш з новою незрозумілою назвою, можемо втратити велику частину абітурієнтів, які налаштовані вступати до нашого або інших закладів. Вони зазнають удару, від якого можуть і не оговтатися. А як бути з іноземними студентами, яких готують за міжнародними договорами?
У зверненні до міністра освіти і науки ми запропонували: беріть сильніший виш із його показниками і приєднуйте до нього дрібніші. Так зможемо створити якісний навчальний заклад. До речі, раніше такі підходи декларували і нинішній міністр, і попередні міністри освіти і науки України. Що останнім часом могло змінитися в освітній політиці — мені не зрозуміло.
Ми прагнемо і готові до конструктивного діалогу з Міністерством освіти і науки та іншими зацікавленими сторонами, щоб виробити спільний план реформування закладів вищої освіти аграрного профілю Харківщини й успішно його реалізувати.
Віктор КОЗОРІЗ
спеціально для «Урядового кур’єра»
ДОСЬЄ «УК»
Олександр НАНКА. Народився 13 березня 1961 року в селі Недригайлів Сумської області. З 1978-го до 1983 року навчався на факультеті механізації сільського господарства Харківського інституту механізації та електрифікації сільського господарства. Після закінчення вишу залишився працювати асистентом кафедри механізації тваринницьких систем. З 2010 року працює директором навчально-наукового інституту дистанційної і заочної освіти університету ім. П. Василенка. З 2013-го — професор кафедри технічних систем і технологій у тваринництві ім. Щабельника, тут навчався у докторантурі.
Кандидат технічних наук, професор, із 2003 року — академік Української академії наук екологічних технологій. З жовтня 2016-го — ректор Харківського національного університету сільського господарства ім. П. Василенка.
Автор 23 патентів і чотирьох авторських свідоцтв.