Керівник Центру загальної
нейрохірургії клінічної
лікарні «Феофанія»
Олександр ВОЗНЯК
Кожна справа людиною ставиться і людиною славиться. На жаль, у нас чимало тих на видноті і слуху, хто добрих слідів після себе не залишає. Більше того, вони не лише затіняють справжніх творців, а й заважають їм працювати. Тому хочеш не хочеш, а порівнювати змушують реалії буття. Є люди, які заяви про любов до України зробили своєю професією, що забезпечує не лише великий шматок хліба з маслом, а й позбавляє будь-якої відповідальності. А порожня бочка, як відомо, найгучніше дзвенить.
Справжня еліта і гордість нації не галасує про свій патріотизм. Вона працює. І що важливо: за все зроблене бере відповідальність на себе. А тому вчиться, прагне успіху, який приносить користь суспільству.
Кожен творчий паросток, який, пробиваючись до життя, стверджує, що Україна — не країна третього світу, суспільство повинно знати і цінувати. Увага має бути прикута до тих, хто відкриває світло, а не заганяє нас у пітьму. Адже авторитет держави, її міць, зрештою повага і довіра громадян стверджуються конкретною роботою. Такою, про яку кажуть, що державній установі можна довіряти. А тому люди діла — опора не лише сьогодення, а й майбутнього. Бо самовідданістю подають молоді приклад, відкривають для неї справжні цінності. І, головне, дають змогу самореалізуватися не за морями-океанами. Вдома.
Все це ствердив Олександр Возняк, якого фахівці світу визнають одним з кращих професіоналів. В умовах нашої держави здобутки Олександра Михайловича підсилюються поверненням Україні авторитету високотехнологічної і наукоємної медичної практики. Хірург і організатор Возняк за три роки зробив дуже багато. Це треба знати. Цим маємо пишатися. Подібне може і повинно стати нормою нашого життя. Що вдалося? Про це наша розмова з керівником Центру загальної нейрохірургії клінічної лікарні «Феофанія» Олександром Возняком.
— Олександре Михайловичу, впевнений, ви погодитесь, що найкраща атестація лікаря — відгуки пацієнтів. Один з них, моряк далекого плавання, розповів, що біда підловила його в одному із зарубіжних портів. Там його обстежили і порадили летіти додому. Хоч фірма оплату гарантувала. Не затримався він і в одній з українських приватних клінік, з останньою надією його привезли до вас…
— Операція пройшла успішно. Ви самі бачили, з яким настроєм пацієнт повертався додому.
— І ще один факт, у який важко повірити. Вашому центру три роки, а на його базі було проведено міжнародний семінар нейрохірургів. Побачене й почуте тут не лише здивувало, а й вразило досконалістю зарубіжних фахівців найвищого рівня. Як вдалося цього досягти?
— Про семінар ми не думали. Місце його проведення визначали фахівці багатьох країн, керуючись одним принципом: що корисного можна почерпнути в країні його проведення.
— І вони визнали, що про подібний центр у багатьох країнах можуть лише міряти.
— Так. Обладнання, кваліфікація персоналу, умови роботи у нас дають можливість робити найскладніші операції.
— На чому спеціалізується центр?
— Розпочну з того, що була мета, поставлена життям, і бажання зробити все можливе для розв’язання проблеми. Для прикладу візьмемо найзрозуміліше. Мабуть, немає людей, які б не скаржились на біль у попереку. Проблема дегенеративно-дистрофічних захворювань хребта, інакше кажучи, остеохондрозу, дуже давня і бере свій початок з тих часів, коли людина почала пересуватись на нижніх кінцівках. За даними статистики, дегенеративні зміни хребта різного характеру та ступеня виразності мають місце майже в 55—60% випадків у віці від 20 до 29 років, в 95—97% випадків у віці 40—49 років та сягають 100% у людей, старших за 60 років. Щорічно в Україні із захворюваннями хребта по медичну допомогу звертаються близько 1 мільйона людей і близько 16 тисяч стають інвалідами.
Якщо вам поставили діагноз, наприклад, грижа міжхребцевого диска, і йдеться про хірургічне лікування,
не слід з цього робити трагедії. Фото Володимира ЗAЇКИ
— Однак не всі роблять це вчасно, що, звісно, веде до ускладнень.
— Саме так. Тому слід дбати про медичну культуру населення. Біль — сигнал, на який треба реагувати. І лише лікар може визначити, що і як треба робити. Біль у поперековому відділі хребта є другою за частотою (після застуди) причиною звернень по медичну допомогу. Це найчастіша причина непрацездатності пацієнтів, молодших за 45 років. Випадіння грижі міжхребцевого диска трапляється лише в 1—3 % випадків. Але навіть за наявності грижі міжхребцевого диска не завжди доцільно проводити хірургічне втручання, в усякому разі не завжди треба вести мову про хірургічне лікування одразу після появи симптоматики. Перше, що потрібно зробити, — звернутись до фахівця, щоб після оцінки стану пацієнта визначитись із доцільністю та обсягом обстежень, які треба провести для коректної постановки діагнозу та правильного вибору лікувальної тактики. Найчастіше таким фахівцем є невролог (невропатолог). Саме він приймає рішення щодо проведення, скажімо, МРТ, МСКТ, рентгенологічного або будь-якого іншого дослідження хребта. Саме невролог визначається із планом консервативно-медикаментозної терапії, слідкує за станом пацієнта та динамікою лікування. У більшості випадків адекватна консервативна терапія протягом 4—6 тижнів приводить до успіху. За статистичними даними, при поперековому болю покращення відбувається протягом місяця майже у 90% пацієнтів. До нейрохірурга слід звертатись у тому випадку, коли біль у спині, слабкість, оніміння в нозі тощо турбують, незважаючи на проведене лікування протягом означеного вище часу.
Це, як-то кажуть, правила, але з усіх правил є винятки, тому основний постулат, який треба усвідомити: якщо вас турбують проблеми, пов’язані зі спиною, слід звернутися до фахівця, а буде він неврологом чи нейрохірургом — не суттєво, головне, щоб він був професіоналом. У цьому контексті допомога хіромантів, костоправів, мануальних терапевтів не завжди приводить до бажаних результатів не тому, що методи народної медицини не ефективні, а тому, що вони часто застосовуються не за показами або за наявності протипоказів до їх використання внаслідок неадекватного обстеження та некоректно поставленого діагнозу. Тому алгоритм дуже простий: проблема — фахівець — обстеження — діагноз, а після цього — вирішувати вам, хто і як вас буде лікувати.
Як нейрохірург хотів би зазначити таке. Якщо вам поставили діагноз, наприклад, грижі міжхребцевого диска, і йдеться про хірургічне лікування, не слід з цього робити трагедії. Сучасні методи хірургічного лікування дають змогу не тільки усунути проблему, а й вжити низку заходів щодо профілактики можливих проблем у майбутньому шляхом реконструктивних операцій на хребті, використовуючи при цьому міні-інвазивні (малотравматичні) методики втручання. Головне, щоб хірург досконало володів ними, а ви йому довіряли.
— Ваш центр займається не лише проблемами хребта?
— У центрі проходять лікування хворі з пухлинами центральної нервової системи, в тому числі і з аденомами гіпофіза, гострими порушеннями мозкового кровообігу, з дегенеративними захворюваннями хребта та міжхребцевих дисків, з травмою хребта та спинного мозку, больовими синдромами, епісиндромами, які потребують нейрохірургічного лікування, хворі з гідроцефалією головного мозку, а також пацієнти з хронічними порушеннями мозкового кровообігу.
У центрі проводять операції на пухлинах головного і спинного мозку найвищої категорії складності. Результати лікування ліпші, ніж у багатьох клініках світу. Підтвердження цьому — показники післяопераційної летальності та ускладнень, які нижчі за загальнонаціональні в 7—10 разів. Як наслідок, до центру по допомогу звертається дедалі більше пацієнтів із-за кордону. Впродовж останніх трьох років ми оперували хворих з Росії, Молдови, Польщі, Об’єднаних Арабських Еміратів, Лівії, Узбекистану, Таджикистану, Азербайджану, Киргизстану, Італії, Білорусі, Казахстану, Грузії, Вірменії. Госпіталізація хворих проводиться цілодобово щодня.
— Хто ваші пацієнти?
— За рік у центр надходить майже 500 пацієнтів. З них 85% — люди з усіх регіонів, яким не можуть надати належної допомоги на місцях.
— Усі вони стверджують, що плата у державній установі значно нижча, ніж у приватних клініках.
— Так. У нас не передбачається прибуток. Пацієнт лише компенсує витрати на лікування.
— Отож усі, хто потребує кваліфікованої нейрохірургічної допомоги, можуть звертатись до вас?
— Звичайно. Але до всіх у нас одне прохання. Ми виконуємо найскладніші операції. У фахівців дуже напружений режим роботи. Тому перш ніж звернутись до центру, пацієнт повинен пройти обстеження за місцем проживання і лише за умови, що там йому не можуть надати допомоги, звертатись до нас. Як образно сказав один з працівників, не можна скрипкою забивати цвяхи. Наш профіль і наше покликання — виконувати найскладнішу роботу.
— Олександре Михайловичу, знайомлячись з роботою центру, мимоволі звертаєш увагу, що все начиння — зарубіжного виробництва. І це при тому, що Україна — космічна держава, здатна виробляти унікальну продукцію.
— Це запитання не до нас. Мовчу вже про складні речі, але навіть звичайні столи з нержавіючої сталі змушені купувати в Білорусі…
— Виходить, комусь вигідно, аби вітчизняне виробництво не розвивалось?
— Не знаю. Але переконаний, що наша промисловість повинна задовольняти потреби медичної галузі. Тоді витрати на охорону здоров’я зменшаться, додаватимуться робочі місця, розвиватиметься інженерна думка, яка має задовольняти зростаючі потреби і можливості нейрохірургії. Самі лише лікарі медичну реформу не проведуть. Завдання комплексне і вимагає координації держави. Лише за такої умови не тільки окремі медичні заклади, а всі можуть і повинні стати найсучаснішими.
Насамкінець від усіх пацієнтів хочу подякувати вам і вашому Молодому колективу, який працює з повною самовіддачею. Ви не лише лікуєте хворих, а відроджуєте авторитет держави.
Микола ПЕТРУШЕНКО,
«Урядовий кур’єр»
ДОСЬЄ «УК»
Олександр ВОЗНЯК. Народився 1965 року. Закінчив Київський медичний університет з відзнакою. Нейрохірург. Працював в Інституті нейрохірургії ім. академіка А.П. Ромоданова АМН України. Кандидат медичних наук. Доцент. Стажувався в нейрохірургічних клініках за кордоном. Як доповідач виступав на міжнародних конференціях і конгресах. З вересня 2009 року очолює Центр загальної нейрохірургії клінічної лікарні «Феофанія».