"Олексій ГОЛУБЧАК: «Готові стати пілотним краєм з удосконалення структури управління лісами»"

19 липня 2016

Ліси Івано-Франківщини — гордість усієї Європи. Саме тут є унікальні праліси, про які вже забули в багатьох країнах континенту. Поважні науковці зі світовими іменами  вдячні лісівникам краю, що зберегли нащадкам ці дивовижні куточки первозданної природи.

Більше половини лісів мають статус заповідних та захисних з науковим, історико-культурним, рекреаційно-оздоровчим призначенням та обмеженим режимом природокористування. Окрім того, в лісах області виділено понад 300 об’єктів природно-заповідного фонду (а це загалом 186,5 тисячі гектарів лісових угідь).

Водночас ліси споконвіків були годувальниками для прикарпатців. Деревопереробка, заготівля деревини, інших дарів лісу — досі актуальні у горян види господарювання.  

Про баланс економічних, екологічних, соціальних інтересів у лісокористуванні наша розмова з начальником Івано-Франківського обласного управління лісового та мисливського господарства Олексієм ГОЛУБЧАКОМ.

Начальник Івано-Франківського обласного управління лісового та мисливського господарства Олексій ГОЛУБЧАК.— Олексію Івановичу, одразу про наболіле: чи забезпечуєте сповна сировиною деревопереробників краю?

— На Галичині традиційно, особливо в гірських районах, займаються переробкою деревини. В області, за даними статистики, в цій галузі створено 10 тисяч робочих місць. Тому забезпечення ресурсом місцевих підприємств — питання надзвичайно важливе. Усю продукцію лісозаготівлі спрямовуємо на внутрішній ринок через аукціон.

Цьогоріч за 5 місяців поставили 373,5 тисячі кубометрів деревини, що на 37,8% більше за відповідний період 2015 року. Відколи введено мораторій на вивіз лісосировини, ми не відправили за межі країни жодного кубометра смереки, а з березня цього року припинили експорт дров паливних.

Але окремі активісти продовжують приписувати нашим лісогосподарським підприємствам завантажені лісом вагони, що залізницею області прямують транзитом за кордон з Білорусі та Росії. Чути правду, зважати на документи вони не бажають. Галасувати, звісно, легше, аніж працювати. Ми — працюємо.

— Країні потрібні лісоматеріали. А отже, заклики заборонити в Карпатах усю лісозаготівлю — дешевий популізм. І все-таки суцільні рубки, які оголюють гори,  жахають.

— На лікарняні палати також часто страшно дивитися. Але нікому не спаде на думку заборонити хірургічні втручання. Не випадково проводжу аналогію з медициною. Ліси хворіють. Це загальноєвропейська проблема. Як правило, єдиний спосіб зберегти лісовий масив — провести суцільну санітарну рубку всохлих деревостанів і висадити молоді дерева. Це світова практика — хоч в експлуатаційних лісах, хоч у заповідних.

За висновками європейських лісівничих академій, найближчі роки матимемо посушливий клімат, ліси далі всихатимуть, особливо смерекові, а їх у нас більше половини. З цієї самої причини суцільні рубки потрібні і в поки що  здорових лісах, зовні ніби благополучних, але з високим ризиком ураження. Маємо на Прикарпатті 40 тисяч гектарів похідних смеречників, штучно висаджених ще за Австро-Угорщини на місці природних буково-ялицевих масивів. Як приклад, у Вигодському лісгоспі всихає 400 гектарів лісу. Хіба варто чекати, поки він перетвориться на гнилий сухостій, який все одно доведеться зрубати, але з величезними витратами? Однозначно, краще вчасно провести заміну на здорові, звичні для конкретної місцевості деревостани. Зволікання  обертається екологічною катастрофою. Суспільство має це знати і розуміти.

Останнім часом у ЗМІ тиражують негатив щодо вирубки лісу в Карпатах. Суміш об’єктивного і суб’єктивного, правди і перекручування фактів загрожує прийняттям необ∂рунтованих управлінських рішень, які завдають збитків економіці і екології краю. Необ∂рунтовані заборони лісозаготівель призведуть до протестних акцій, збільшення тіньової економіки.

На сайті обласного управління і через сайти держлісгоспів ставимо до відома громадськості об’єкти проведення всіх рубок. Ми за відкритість і дієвий контроль з боку громадських організацій.

— Ще одна наболіла тема — ринок деревини.

— Давно пора створити прозорий і ефективний ринок лісоматеріалів з правилами, зрозумілими для всіх його учасників, загалом для суспільства. Чинні нормативні документи з ведення лісового господарства, обліку заготовленої деревини, її переробки та реалізації не відповідають вимогам сьогодення. Але це питання потрібно вирішувати в комплексі з визначенням основних критеріїв лісової політики. Слід затвердити Концепцію збалансованого розвитку лісового та мисливського господарства країни, визначити його мету щодо кінцевого продукту лісогосподарського виробництва (це ліс, кругляк, продукти лісопиляння чи деревообробки?), вдосконалити систему електронного обліку деревини — в плані  її здешевлення та обов’язковості для усіх постійних лісокористувачів, незалежно від відомчої підпорядкованості.

Вважаю також за важливе окремо розробити загальнодержавну програму розвитку Карпатського регіону, яка б максимально враховувала екологічні, економічні та суспільні інтереси. Карпати — унікальний природний комплекс, який має величезний потенціал. Використання лісових ресурсів, збереження і відтворення лісів — надзвичайно актуальні для нашого краю.

Що ж до ринку деревини, то він повинен бути цивілізованим. У нас же учасники аукціонів інколи потрапляють з торгів в реанімацію. Бо це дійство  здоровою конкуренцією назвати важко, коли напередодні підприємці збираються десь за пивом і ділять між собою лоти. А потім до когось з них можуть підійти сумнівного вигляду ділки і наказати: віддаси 200 кубів, інакше наженемо за твій лот захмарну ціну, ще й хату підпалимо.

Важливо, щоб доступ до ресурсу (він, наголошу, обмежений) мали поважні виробничники, а не перекупники. В Польщі, приміром, діє закритий аукціон для підприємств, що мають бізнес-історію, сучасне обладнання, справно сплачують податки.

Добре себе зарекомендували електронні торги. Але нині не всі підприємці можуть взяти в них участь — у горах не завжди є доступ до інтернету.

Проте передусім слід унеможливити існування тіньового ринку деревини. Мені подобається досвід країн Балтії, де питання вирішили просто: знайшли на деревопереробному підприємстві нелегальну деревину — підприємство закривають, а його керівників позбавляють права займатися виробничою діяльністю на довгі роки. Одночасно це розв’язує  і проблему самовільних рубок.

Фахівці пропонують розробити загальнодержавну програму розвитку Карпатського регіону, яка б максимально враховувала екологічні, економічні й суспільні інтереси. Фото УНIAН

— Ви входите в робочу групу з реформування галузі. Проте не видно жодних зрушень у реформі.

— Справді, увесь минулий рік ми проговорили. У цьому є позитив — одіозний проект єдиної лісової компанії залишився на папері. Явно не на користь галузі створення одного на всю країну лісогосподарського підприємства, ще й під час оголошених урядом реформ з децентралізації.

На Прикарпатті нині сім лісокористувачів з різним підпорядкуванням. Є військові, аграрні, приватні ліси і навіть нічийні. За сільськими радами, де нема жодного фахівця з лісового господарства, закріплено шість тисяч гектарів лісових площ. Те саме в національних природних парках — ліси рубають, а їх відтворенням і доглядом ніхто професійно не займається.

Реформи в галузі потрібні. Виважені, з розумінням кінцевої мети: що отримає галузь загалом і конкретна територіальна громада. Треба починати з базових речей: з інвентаризації лісів, ухвалення державної лісової програми, запровадження єдиних для всіх правил лісокористування. Івано-Франківська область мала позитивний досвід роботи комплексних підприємств об’єднання «Прикарпатліс» і має досвід, на жаль, невдалого реформування і корпоратизації цієї структури. Тому ми відповідально ставимося до чергової реформи, готові розглядати і шукати раціональні кроки інституційних, законодавчих, корпоративних змін, а також готові виступити як пілотна область із запровадження удосконаленої структури управління лісами.

— Лісокористування — це не лише лісосіки і бензопили.

— Повірте, ми це чудово знаємо. У своїй роботі не відділяємо економіку від екології та соціальних інтересів сіл і селищ області. Максимально відкриті для громадськості. Виставляємо на сайт усю інформацію про лісозаготівлю (обсяги, ділянки), посадку нових лісів, економічні показники, а вони у нас вагомі. Цього року суттєво збільшили податкові відрахування. При цьому ведемо лісове господарство на засадах самофінансування.

Одне з пріоритетних завдань для підвищення ефективності ведення лісового господарства області — будівництво лісових автомобільних доріг. Добре розвинута мережа автошляхів у лісі — це обов’язкова умова охорони деревостанів від шкідників та пожеж. Це також дає змогу врегулювати потоки туристів, забезпечити вільний доступ новітньої заготівельної техніки (приміром, канатних установок) до лісових ділянок для проведення лісозаготівлі за допомогою екологозберігаючих технологій.

Прикарпаття завдяки лісам володіє величезним рекреаційним та туристичним потенціалом. Крутосхили Дністра і смереки Верховини — візитівка нашого краю. Через тимчасову втрату Криму тут значно побільшало туристів. Це радує. На туристичних маршрутах наші лісгоспи облаштували місця відпочинку, оглядові майданчики. Кожен унікальний куточок природи — під нашим захистом. Проте у питаннях заповідності багато популізму, не завжди ми чуємо кваліфіковане слово фахівців.

Нині 54% наших лісів виключені з головного користування, 30% з них — заповідні. Дехто пропонує Карпати перетворити на суцільний заповідник. Врешті, таким крокам мусить бути наукове обгрунтування, об’єктивна оцінка експертів з обов’язковим врахуванням думки місцевих громад.

ЦИФРИ І ФАКТИ

♦ Лісами вкрито 45,6% території Івано-Франківщини. Дві третини лісів розташовані в горах. 

♦ За 2015 рік держлісгоспи Прикарпаття сплатили 114,7 млн грн податків та інших обов’язкових платежів, а також 58 млн грн єдиного соціального внеску.

ДОСЬЄ «УК» 

Олексій ГОЛУБЧАК. Народився  1956 року в селі Блюдники  Івано-Франківської області. Закінчив з відзнакою Львівський лісотехнічний інститут. Працював на посадах майстра лісу, лісничим, начальником відділу лісового господарства. У 1995—2001 роках — перший заступник і голова Долинської районної державної адміністрації. З липня 2001 року — начальник Івано-Франківського обласного управління лісового та мисливського господарства. Нагороджений Почесним знаком «Заслужений працівник сільського господарства».

Світлана ІСАЧЕНКО,
«Урядовий кур’єр»



При копіюванні даної статті посилання на джерело обов'язкове: http://www.ukurier.gov.ua