Голова Державного агентства
резерву України
Олексій ЛЕЛЮК
Кожна розумна та заощадлива людина на випадок складних часів робить грошові «заначки» або ж продовольчі запаси. Не виняток у цьому плані й держава, яка на випадок дефіциту того чи того товару, надзвичайних ситуацій, природних катаклізмів, чи то землетрус, чи пожежа, чи повінь тощо, запасається матеріально-товарними цінностями. Саме від них часто залежить економічна та продовольча безпека держави. Точно скільки і чого зберігається у засіках держави, знають лише її перші особи та керівництво Держрезерву, для звичайних громадян значна частина інформації досі під грифом «секретно». Про зміни, які пережив Держрезерв України за 20 років після відокремлення від Держрезерву СРСР, та перспективи його розвитку, претензійно-позовну роботу з повернення розкрадених матеріально-товарних цінностей у 2008-2010 роках, наша розмова з його керівником Олексієм ЛЕЛЮКОМ.
Інфраструктура та сама, ідеологія інша
— У цьому році Держрезерв України відзначає 20 років. Що збереглось і що змінилося після відокремлення республіканського підрозділу від Держрезерву СРСР?
— Україна успадкувала від Держрезерву СРСР, якому цього року виповнилось би 80, найпотужнішу серед усіх пострадянських країн інфраструктуру. Нині у кожному регіоні України маємо надпотужні склади для зберігання продовольства, нафтопродуктів, інших товарів, чого не можна сказати про обладнання та устаткування, яке застаріло і потребує докорінної модернізації. Зрозуміло, після розпаду СРСР змінилися функції структури та завдання Держрезерву. Тепер ми більше дбаємо про закупівлю тих товарів, що дадуть змогу оперативно реагувати на природні катаклізми, а також регулювати ринок шляхом інтервенцій. Це спільна акція, яку ми проводимо з Аграрним фондом. Щодо останнього, то нам у цьому питанні, зважаючи на обсяги фінансування, відводиться скромна роль. Хоча вже навесні цього року ми забезпечили українців борошном, коли був дефіцит на нього, а нині готові надати аеропорту «Бориспіль» 3 тис. тонн авіапального, якого бракує на ринку.
— Які новації як керівник Держрезерву вводите, щоб установа працювала ефективніше?
— Коли я обійняв посаду, мене дуже здивувало, що облік мобрезерву та всіх юридичних справ Держрезерву досі ведуть в архівно-паперовому вигляді. У ХХІ сторіччі це нонсенс. Тому перше, що ми зробимо щойно нам збільшать цьогорічне фінансування, введемо електронний документообіг для юридичної служби відомства та для мобрезерву, чиї товари зберігають більш ніж тисяча зберігачів на різних підприємствах. Це дасть змогу своєчасно реагувати на судові запити та ринкові коливання, запровадити облік і жорсткий контроль, щоб уникнути крадіжок, корупції тощо. Крім того, згідно з нещодавніми законодавчими змінами, зможемо закуповувати товари через біржу, а не за тендером. Це дасть можливість заощадити бюджетні кошти, закуповувати аграрну продукцію в сезон, коли на неї найнижчі ціни.
— Наскільки скоротились строки закупівель внаслідок переходу з тендера на біржу?
— Поки що ми не працювали у форматі біржі. Закупівлі Держрезерв почав робити ще у межах старого законодавства, тому «навскидку» важко говорити. Та можу з упевненістю підтвердити, що тривалість процедури буде скорочено в рази. Це дасть змогу оперативно реагувати на цінові ринкові коливання на ті чи інші товари. Адже дотепер тендер за довгою процедурою тривав аж 45 днів, за короткою — 25. Коли проведемо вперше біржові закупівлі, обов’язково поділимося враженнями.
Держрезерв готовий гасити «дефіцитні» пожежі. Фото Укрінформу
Майбутнє за модернізацією
— Оскільки ви вже торкнулися теми бюджетування, як був профінансований Держрезерв у цьому році і скільки коштів передбачено у проекті бюджету на наступний рік?
— У загальному фонді держбюджету-2011 спочатку було передбачено лише 100 млн грн, та нам вдалося переконати керівництво держави збільшити фінансування Держрезерву ще на 100 млн, зважаючи на потребу поповнення незнижуваного запасу свіжою і якісною продукцією та для погашення заборгованостей. У проекті бюджету на наступний рік виділено 100 млн грн. Нині добиваємось, щоб до другого читання цифри були збільшені й можна було виконати першочергові завдання: завантажити засіки держави, закрити заборгованості із зарплати, оренди приміщення тощо.
— Що було закуплено цього року до Держрезерву?
— 1445 тонн яловичини, 400 тис. банок м’ясних консервів, 40 тис. тонн зерна, якісне дизпальне європейського класу тощо.
— Коли дійдуть руки до модернізації обладнання? Ще ваші попередники заявляли, що воно застаріле.
— І енергетичне, і холодильне обладнання, що перебуває на балансі Держрезерву, застаріло. Більшість наших підприємств побудовано ще в 1960-1970 роки, обладнання на них такого самого віку. Якщо на деяких з них розморозити холодильник, то, боюсь, він просто розсиплеться, бо тримається лише завдяки намороженню десятирічної давності. Зрозуміло, є молодші підприємства, приміром Новопокровський КХП (кінець 1980-х), але техніка там теж радянських часів. Порівняно з іншими вітчизняними складами, вони мають вельми пристойний вигляд, а ось поряд із європейськими — поганий. Без модернізації підприємств Держрезерву неможлива їхня ефективна робота у майбутньому. Поступово вони ставатимуть дедалі більш обтяжливими для держави. Тому гроші на їхню модернізацію треба виділяти сьогодні, аби завтра державі не витрачати набагато більших сум на відновлення їхньої роботи з нуля.
— За вашими оцінками, у скільки може обійтись модернізація?
— Усе залежить від того, як модернізувати: символічно чи капітально. Все залежатиме від фінансових можливостей держави, які озвучує уряд. Сьогодні на це коштів немає. Щоб такі питання не були гаданням на кавовій гущі, я виступив на нещодавній Координаційній раді голів держрезервів країн СНД, що відбулася в Санкт-Петербурзі, з ініціативою створити на базі нашого науково-дослідного інституту «Ресурс» «базу знань» надзвичайних ситуацій. Завдяки їй зможемо обмінюватись інформацією про можливі надзвичайні ситуації, про методи, способи, номенклатуру та обсяги матеріально-товарних цінностей, потрібних для ефективного нівелювання тих чи інших наслідків, ресурсну базу, обсяги і потребу фінансування тощо. Кожному з нас є чим поділитись. Так, в Україні були приклади боротьби з наслідками повеней, атомної катастрофи, в Казахстані — із землетрусом, у Росії — з лісовими та польовими пожежами тощо. Обмінявшись даними і створивши спільну «базу знань», буде легше визначатись, в яких масштабах мають виділяти бюджетні кошти. Нинішня ж ситуація називається виживанням. Якщо ж говорити про майбутнє, то воно — за модернізацією.
— Чому «базу знань» ви хочете створити у рамках СНД, а не в рамках ЄС, куди ми збираємося вступати?
— З ЄС у нас немає Координаційної ради, яка діє вже майже 8 років у рамках СНД. Якщо до нас приєднаються країни ЄС, ми це лише вітатимемо. Тим більш там є свій колосальний досвід боротьби з наслідками надзвичайних ситуацій. У Франції, Греції, Португалії — у боротьбі з пожежами, у Італії, Туреччині — із землетрусами, від яких ніхто не застрахований, зокрема й Україна. Крим і Карпати — сейсмонебезпечні зони з підвищеною ймовірністю землетрусів. Тож чим більше інформації матимемо, тим краще.
— До речі, чи може Держрезерв залучати інвесторів та здавати свої приміщення у оренду?
— В оренду приміщення може здавати лише Фонд держмайна. Для того, щоб здати в оренду чи реалізувати будь-яке з наших приміщень, Держрезерв має звернутись до ФДМУ з такою пропозицією для визначення ціни. Щодо інвестицій, то зважаючи на репутацію Держрезерву та чехарду щодо зміни керівників за останні роки, складно знайти людину, яка серйозно думала б про тривалі капіталовкладення у наші підприємства. У будь-якому разі я такої не зустрічав.
Перевірки тривають
— Ні для кого не секрет, що у 2008-2010 рр. Держрезерв залишили напівпорожнім. За різними оцінками, держава втратила внаслідок розкрадань матеріально-товарних цінностей на 7-9 млрд грн. Чи вдалося повернути ресурси?
— Цифри озвучували різні, зокрема й слідча комісія Верховної Ради. Держрезерв не має правоохоронних, каральних тощо функцій. Можемо лише сигналізувати у відповідні органи, надаючи дані перевірок нашого КРУ. До речі, останні (весна-літо 2011 р.) встановили значні розкрадання вже після роботи слідчої комісії ВРУ. Всі матеріали ми передали у прокуратуру, міліцію, СБУ. Претензійно-позовну роботу веде наше юридичне управління самостійно. Через брак коштів наше КРУ 4 місяці не могло проводити перевірки, та завдяки рішенню Кабміну та волі парламенту ця робота була відновлена. Більш ніж ми, повернути вкрадені кошти Держрезерву ніхто не зацікавлений. Бо саме це дасть змогу відновити Держрезерв, що був неабияк розграбований. Усі наші нинішні дії — своєчасні, ефективні, але механізм повернення коштів юрособою самостійно вельми обмежений.
— Відомо, що кілька місяців поспіль триває міжнародний аудит Держрезерву. Хто його ініціював? Чи завершена вже робота і які висновки аудиторів?
— Міжнародний аудит, ініційований Кабміном, підтвердив висновки КРУ про факти розграбування Держрезерву. Нині ми продовжуємо вести претензійно-позовну роботу вже за кордоном з повернення вкрадених з Держрезерву сум. Зокрема за однією аферою з назвою «Алан-трейд» у країну не повернулось 160 млн грн. У нас немає змоги вести за кордоном юридичну роботу, тому в інтересах держави і Держрезерву за нас її виконують міжнародні юридичні та аудиторські компанії.
— Скільки коштів витрачається на це?
— У бюджеті цього року на претензійно-позовну роботу за цим напрямком ДП «Ресурспостачу» виділено 5 млн грн.
— Чому за кордоном триває робота?
— Бо гроші виведені з країни через низку підставних фірм. З огляду на висновки міжнародних аудиторів, це міжнародна афера. У ній брали участь фірми з Великобританії, ізраїльські юристи, офшорні компанії. Тепер триває робота з повернення бюджетних грошей, виведених за кордон.
— А можна детальніше: що це за афера?
— Була зроблена попередня оплата міжнародній компанії — 240 млн грн — за цукор-сирець, який придбали за 11 грн/кг при його ринковій ціні в Україні 7 грн/кг. За цією угодою надійшов цукор українського виробництва на 80 млн грн за ціною 11 грн/кг, а 160 млн грн зникло.
— Наскільки скоротився штат у зв’язку з реорганізацією і чи позначилося це на зарплатах?
— У центральному апараті штат уже скоротився внаслідок адмінреформи на 30%. Нині тут працює 107 осіб. Тепер маю два заступники замість шести. Зважаючи, що маємо 40 підприємств в Україні і понад 1000 зберігачів мобрезерву, які треба періодично перевіряти, потребуємо більше юристів і ревізорів КРУ. Адже претензійно-позовну роботу із самовільно використаних чи вкрадених цінностей мобрезерву ведемо самостійно. Щодо зарплат, то їх розміри встановлює Кабмін відповідно до можливостей бюджету. Вони зросли, і працівники це відчувають. Хочу подякувати людям за розуміння, терпіння та патріотизм — у системі Держрезерву працюють трудові сімейні династії, якими ми пишаємось. Багато фахівців віддали Держрезерву 20 та більше років сумлінної праці. Тому ювілей ми зустрічаємо з оптимізмом і надією.
Галина ІЩЕНКО,
«Урядовий кур’єр»
ДОСЬЄ «УК»
Олексій ЛЕЛЮК. Народився 30 листопада 1969 р. у Харкові. У 1992 р. закінчив Московський державний технічний університет ім. М. Баумана (інженер-механік), у 2001-му — Національну юридичну академію України ім. Ярослава Мудрого (юрист). У 2003-2004 рр. — голова правління ВАТ «Полтавагаз», 2004-2010 рр. — народний депутат. З 28 грудня 2010 р. — голова Державного агентства резерву України.