Коли представниця збірної Білорусі фристайлістка Алла Цупер піднялася на найвищу сходинку п’єдесталу в Сочі, у Рівненській ДЮСШ №1 був справжній тріумф. А як за кілька днів олімпійське «золото» здобув ще один білоруський фристайліст Антон Кушнір, тріумф став подвійним.
Виявляється, і Алла, й Антон стали на крило саме тут, у скромному приміщенні спортивної школи в самісінькому центрі Рівного, адже обоє рівняни.
Тренер вищої школи спортивної майстерності, яка теж базується тут, Галина Досова згадує:
— Алла 9 років займалася в нас спортивною гімнастикою і досягла високого рівня. Її вчасно помітили і запропонували спробувати себе у фристайлі й переїхати до Миколаєва, до відомого тренера Віталія Шведова. Дівчина переїхала по закінченні 9-го класу: спочатку виступала за Україну, зокрема, була п’ятою на Олімпіаді в Нагано.
А вже далі шлях атлетки проліг до Мінська: за Білорусь вона виступала ще на трьох Олімпіадах, де фінішувала в десятці. П’ята її Олімпіада виявилася золотою! На жаль, не для України.
В Антона, який молодший, — власна історія: для нього золотою стала вже третя Олімпіада. Його першим тренером у рівненській ДЮСШ був мій чоловік Юрій Досов, потім Антон став моїм вихованцем. Я в той час була старшим тренером збірної України з фристайлу. І коли команда виступила на одній з Олімпіад, де атлет Станіслав Кравчук, легенда українського спорту, показав п’ятий результат, спортивні функціонери виявилися незадоволеними. І сказали, що не бачать мене як тренера збірної. Тоді я відгукнулася на запрошення Білорусі й поїхала до Мінська. Антон попросився зі мною. Мені там одразу ж надали відомчу квартиру, Антонові — відомчий гуртожиток і громадянство. Розумієте, головний тренер збірної одразу побачив його перспективність, тому й створювали всі належні умови для тренувань і для життя.
У нас же тоді, в 2002 році, ніхто навіть не намагався з ним поговорити про причини такого рішення. Через три роки за сімейними обставинами я повернулася до Рівного, а Антон залишився. І досяг, як бачимо, омріяної вершини.
— Вам прикро, що ті, кого ви ставили на крило, принесли медалі не для України?
— І так, і ні. Для тренера головне, щоб спортсмен ствердився. Тут я задоволена: обоє наших вихованців ствердилися як спортсмени, отже, свого часу я зробила правильні ставки. А за Україну, звісно, болить душа…
— Що треба змінити, аби наші спортсмени не полишали країну? Адже в одному з інтерв’ю Алла Цупер сказала: «Залишитися в Україні фактично означало поставити хрест на багаторічній роботі й спортивній кар’єрі».
— Працюю тренером із 1977 року й переконалася: перспективні спортсмени їдуть насамперед задля кращих умови для тренувань. А ще через образи або ж неналежне ставлення функціонерів: головне — ставитися до них як до особистостей, на них не можна тиснути, їх треба оберігати, плекати і професійно спрямовувати! І лише на останньому місці в мотивації стоять фінанси, повірте моєму досвіду. Люди їдуть, щоб розкритися професійно. Тож і змінювати маємо насамперед ставлення до професіоналів.
…Майбутніх зірок рівненської школи фристайлу тепер зустрічають портрети усміхнених Алли Цупер й Антона Кушніра: дітлахам, які тут тренуються, є у кого вчитися сили духу, витримки і волі до перемоги! А Галина Досова, яка, здається, зовсім не підвладна рокам, не втомлюється розповідати їм, якими впертими та працелюбними були олімпійські чемпіони. Тут, у рідних стінах, їм раді завжди.
А ще у Рівному на обох олімпійських чемпіонів чекають батьки. А на Аллу Цупер — ще й півторарічна донечка, яка зараз тут, у бабусі.