Майже щомісяця в нашій країні закривають той чи той банк, це вже не дивує експертів і навіть пересічних громадян. Проте зовсім нещодавно в Україні начебто закріпилися нові тенденції — намагання банків зливатися одне з одним та масштабне закриття філій і відділків великих та середніх банків, які є доволі успішними.
«УК» намагався розібратися в цих трендах і в тому, як все це може вплинути на економіку країни та клієнтів фінустанов.
Спершу слід нагадати, що до 17 червня цього року всі банки повинні були виконати вимогу Національного банку України щодо збільшення своїх капіталів до суми не менш як 120 мільйонів гривень.
Що в підсумку? За інформацією керівництва НБУ, п’ять фінансових установ не спромоглися виконати вимоги регулятора щодо капіталізації. «Усього у збільшенні капіталу мали потребу 22 банки. Ті п’ять, які не змогли цього зробити, працюють над врегулюванням ситуації. 17 невеликих фінансових установ збільшили капітал до встановленого законодавством мінімуму 120 мільйонів гривень.
Із середини 2014 року вони сукупно збільшили цей показник на 731 мільйон гривень», — дає уточнення прес-служба Нацбанку.
Як заявила нещодавно заступник голови правління Нацбанку Катерина Рожкова, чимало фінансових установ лише заявляли плани щодо збільшення капіталів, проте їх так і не виконали. «Однак хочу зазначити, що невеликі банки з капіталом 120—150 мільйонів гривень активно намагаються консолідуватися, і це, безперечно, позитив. Знаю, що декотрі групи фінансових установ навіть розглядають можливість об’єднання більш як двох банків, щоб наростити капітал. Ми розробили законопроект щодо спрощення такого злиття, значно активізували роботу з фінансовим комітетом парламенту і будемо всіляко прискорювати цей процес», — зазначила вона.
Чому деякі банки так і не змогли збільшити свої капітали і чи можна їм допомогти в цьому?
Як зазначив «УК» керуючий партнер юридичної фірми PRAVOVEST Гліб Сегида, ще на початку банківської «чистки» НБУ відкрито заявляв про те, що з ринку виводитимуться банки з непрацюючою моделлю. «Тобто якщо банк створювався для операцій з відмивання коштів або як кептивний для обслуговування тільки свого бізнесу, самостійно, завдяки лише класичним банківським операціям, йому заробляти складно. Якщо банк працює збитково — ці збитки покриваються за рахунок його капіталу. Через деякий час капіталу стає недостатньо, і він має поповнюватися внесками акціонерів. Власники цих фінустанов повинні були вирішити, чи: вкладати власні кошти в банк; продати фінустанову повністю або частково іншим, щоб вони внесли кошти; об’єднатися з іншим банком (банками); ліквідувати банк», — зазначає він.
На його думку, власники банків, що не встигли збільшити капітал, обрали останній варіант, бо не бачили сенсу фінансувати цю фінустанову або не змогли домовитися з іншими для її фінансування.
І справді, ми можемо пригадати, що один з банків — державний УБРР — так ніколи й не працював. Також близько межі 120 мільйонів гривень перебував і Держзембанк, який вже готується до ліквідації.
Директор рейтингової агенції «Стандарт-Рейтинг» Андрій Нікітін зазначив «УК», що згадані банки не змогли поповнити свої капітали з різних причин: «По-перше, в когось банально не вистачило грошей. По-друге, період реєстрації емісії умови тривалий та іноді бюрократизований, тому дедлайн деякі банки застав на шляху до підвищення капіталу. Є такі, що узгоджують структуру власності, яка змінюється за умови збільшення капіталу, а це процеси складні».
Треба мати маленькі установи
Думки експертів щодо тенденції до злиття банків схожі. Андрій Нікітін вважає, що він такого сценарію не очікує, адже в країні є всі передумови для розвитку і роботи дрібних банків, і наш ринок має багато ніш для розвитку.
До речі, на це пристає і голова правління Всеукраїнської асоціації «Фінансова грамота України» Михайло Стрельников: «Вважаю, що в Україні конче потрібне створення мережі так званих невеликих комерційних банків. Приміром, у Німеччині їх багато — кількість обчислюється тисячами. Там вони створюються здебільшого за професійною ознакою. Приміром, є такий собі комерційний банк асоціації стоматологів. І найголовніше, що така фінустанова працює не як банк, а фактично як народна кредитна спілка — відсотки за обрану позику там умовні».
Чи можна започаткувати створення таких банків в Україні? На це один з авторитетних банкірів заявив кореспонденту «УК», що така ідея не нова, про це точаться останнім часом серйозні дискусії.
Проте це вже окрема тема для окремої статті.
Невідчутна процедура?
Сьогодні всіх хвилює процес можливого злиття фінустанов і його вплив на економіку та життя звичайних людей. Як вважає Гліб Сегіда, за інформацією НБУ, регулятор отримав документи від 20 банків, що хочуть об’єднатися. «Поки що процедура злиття доволі тривала, тому навіть у банках Альфа-Банк та Юнікредит тільки йде підготовка до можливого об’єднання. Навесні НБУ оприлюднив нову концепцію з реформування процедури злиття банків, яка була згодом доопрацьована та підтримана всіма учасниками ринку. Верховна Рада навіть не почала розглядати цей законопроект. Враховуючи, що досі не прийняті законопроекти стосовно фінансового ринку, які вносили ще влітку 2015 року як термінові, а депутати перебуватимуть на канікулах до осені, в кращому разі цей законопроект ухвалять наприкінці 2016 року», — резюмує він.
Як же позначиться цей процес, якщо він набуде масштабних обертів, на клієнтах банків?
Пан Нікітін переконаний, що для позичальників це невідчутна процедура. Можливо, когось попросять погасити кредит дочасно або перекредитуватись в іншому банку. Проте, на його думку, для вкладників це буде більш болісним процесом. Тут і говорити не доводиться — знаємо реалії повернення депозитів після оголошення тимчасових адміністрацій у наших фінустановах.
На думку пана Сегіди, всі обов’язки за старими договорами будуть покладені на новостворену юридичну особу чи на банк, який залишиться на ринку. «Тому для клієнтів не буде ніяких незручностей — документи переоформлювати не доведеться. Проблема можлива, якщо після злиття закриються деякі відділення, що були зручними для відвідування деяким клієнтам», — вважає він.
Нас меншає помітно
Щодо закриття філій та відділків банків, які «дуже добре стоять на ногах», Андрій Нікітін також не бачить великої проблеми: «Доходи населення за два роки впали, як і активність бізнесу. Тому так банківська система реагувала на скорочення економіки. Але в другому кварталі отримуємо позитивні сигнали — зростання заробітних плат та доходів населення. Хоч це незначне відновлення, маємо надію, що з ним зростатиме і попит на банківські послуги».
Гліб Сегіда впевнений у тому, що банки, які лишаються на ринку, уважно аналізують клієнтський потік у кожному з відділень у регіонах та оптимізують свою мережу. «Активно скорочує відділення державний Укрексімбанк, який має перейти на обслуговування тільки великих корпоративних клієнтів, тому широка роздрібна мережа йому не потрібна». Втім, на переконання Г. Сегіди, активні громадяни дедалі більше використовують системи інтернет-банкінгу та проводять безготівкові операції за картками. Звісно, що їм не потрібні такі відділення.
Від редакції. Як бачимо, експерти переконані, що тенденція (яка, на думку керівників регулятора, є) до злиття банків в Україні поки що не є тенденцією. Проте слід розвивати мережу малих та кооперативних фінустанов, які й надаватимуть недорогі кредити невеликому бізнесу. Можливо, за цим майбутнє фінансово-банківської системи. Звісно, що закриття відділків банків у першу чергу б’є не по кредитоотримувачах, а по вкладниках. Так і надалі відбуватиметься в Україні: отримати свої гроші назад буде непросто. Тож боятися зменшення кількості відділків, можливо, й не слід, а ось лякатися подальших проблем, пов’язаних із поверненням вкладів, варто.