Звірину —
братів молодших наших
Сам не бив
і іншим не давав.
Сергій Єсенін
Прийнятий у 2006 році в Україні Закон «Про захист тварин від жорстокого поводження» дав змогу почати в країні, яка буквально захлиналася від повсюдної жорстокості до тварин, довгоочікувані дії щодо їх захисту. Однак усе закон охопити не зміг. Зокрема, поза його дією залишилися так звані вимуштровувальні або ж цькувальні («притравочные» — рос.) станції. В Україні офіційно вони називаються «контрольно-випробувальними». Це місця, де натаскують мисливських псів. На борсука, лисицю, ведмедя та інших істот. У переліку рекламних оголошень, якими рясніє Інтернет, є й цькування з летальним наслідком.
Зокрема, клишоногих прив’язують на короткий ланцюг і нацьковують на них лайок. А щоб, часом, ведмідь не поранив цінного собаку, йому видаляють ікла, а іноді й кігті. Вимуштровувальні станції — один з яскравих прикладів жорстокого узаконеного ставлення до тварин у сучасній Україні, Росії, Білорусі та інших країнах СНД. Російський канал ТВЦ у програмі «У центрі уваги» показав одну з таких станцій. Зокрема, сюжет про те, як зграя оскаженілих собак рве ведмедика. І так бідна тварина страждає з дня в день. Годують тварин на таких станціях, з огляду на сюжет, погано. Показане там ведмежатко виснажене: замість належної для його віку ваги приблизно 150 кілограмів воно важило втричі менше.
Не рятує тварин і червонокнижний статус. У Пермі на подібній станції цькували червонокнижного тянь-шанського білокіготного ведмедя Мотю. Зоозахисники подали до суду на мисливців і спробували врятувати його. Але Мотя… зник, а замість нього на станції знайшли бурого ведмедя, жахливо понівеченого собаками: у нього був вирваний ніс і пошкоджені статеві органи.
Ужгородська активістка Асоціації зоозахисних організацій України Марія Трунова провела опитування обласних управлінь лісового та мисливського господарства щодо вимуштровувальних станцій. Аналіз відповідей та інформації з інших джерел показує, що в середньому в кожній області є 2–5 вимуштровувальних станцій. До недавнього часу така станція існувала навіть у центрі Києва — на Трухановому острові. Переважно в них утримувалися лисиці й борсуки, трохи рідше — кабани і ведмеді. Ведмеді утримувалися на вимуштровувальній станції «Енейко» (Дрогобицький район Львівської області), в районі м. Лубни (Полтавська область), на околиці Луганська, а також у лісовому господарстві, розташованому в Летичівському районі Хмельницької області.
Як повідомляють місцеві жителі, на вимуштровувальну станцію «Енейко» раз по раз привозять нових ведмедів, які або самі гинуть від постійного цькування собаками, або їх пристрілюють, коли собаки наносять бурошкурим дуже багато поранень. Крім цього, громадськість отримала інформацію про ведмедів у вольєрах у мисливських резиденціях «Синьогора» (Івано-Франківська область) і «Білоозерське» (Переяслав-Хмельницький район Київської області). У лісовому господарстві «Вепр» утримувався гімалайський ведмідь. За оцінками екологістів, усього в Україні нині є близько 50–80 вимуштровувальних станцій, на яких мучать близько 50 борсуків, 70 лисиць, 90 кабанів, 10 ведмедів та інших тварин. Зазвичай дозвільних документів на утримання цих диких тварин у неволі у керівників цих станцій немає.
Діяльність вимуштровувальних (контрольно-випробувальних) станцій в Україні регламентується низкою відомчих інструкцій Державного агентства лісових ресурсів України. Подібні документи є в Росії та інших країнах СНД.
Але ці інструкції нічого не говорять про необхідність гуманного поводження з тваринами. Звичайно, в природі одні тварини нападають на інших, але жертва в будь-який час має шанс втекти. В той час як у вимуштровувальних станціях дикі тварини такого шансу позбавлені: їх утримують в огорожах, клітках, і часто на прив’язі. Крім того, в гонитві за прибутком господарі станцій часто йдуть на перевищення так званих «навантажень», як наслідок — звір гине. Великі звірі — вовки, кабани, ведмеді, — які можуть за себе постояти в природі, на вимуштровувальних станціях нерідко стриножені, з видаленими іклами.
«Вимуштровувальні станції не можуть бути сприйняті як аналогія взаємин «хижак-жертва» в природі. За суттю вони є жорстоким людським винаходом, закладом, де дикі тварини відчувають страшні фізичні муки. Такі станції треба заборонити. Що ж до обговорення гуманних способів вимуштровування собак на живих тваринах — то це абсурд, це все одно що обговорювати, який газ застосовувати гуманніше в газових камерах, — вважає Марія Трунова. — У різних країнах під впливом захисників прав тварин вводяться обмеження на вимуштровувальні станції. Наприклад, у Польщі вимуштровування норних собак дозволене лише безконтактно (через перегородку). Також молодих псів можна навчати мисливським премудростям в процесі реального полювання разом з досвідченими псами або на шкури чи на мертвих тварин».
Закон України «Про захист тварин від жорстокого поводження» (стаття 18) забороняє нацьковування одних тварин на інших, крім випадків використання мисливських собак на полюванні. І вимуштровування мисливських собак на спеціальних станціях згідно із Законом «Про мисливське господарство та полювання» не кваліфікується як полювання. Чому ж контролюючі органи дивляться на діяльність цих закладів крізь пальці?
Тому будь-яке цькування диких звірів на вимуштровувальних станціях треба заборонити, а відомчі документи про вимуштровування собак скасувати як незаконні.
На жаль, має прогалини і Закон України «Про Червону книгу України», який чомусь не захищає рідкісних тварин від знущань на вимуштровувальних станціях, не забороняє їх утримання на цих станціях. Громадськість очікує відповідних ініціатив з боку Мінприроди, прокуратури та профільного комітету Верховної Ради України.
ТИМ ЧАСОМ...
Кінологи не будуть цькувати ведмедів?
Кінологічна спілка України видала наказ №19 від 23.07.2013, яким призупинила проведення змагань собак мисливських порід на ведмедя до остаточного рішення президії КСУ. Підставою був лист Міжнародної кінологічної федерації, яка рекомендує своїм національним спілкам залишити клишоногих у спокої. У свою чергу, МКФ пішла на такий крок через тиск з боку зоозахисних організацій.
Тим часом ведмедів продовжують цькувати і поза рамками подібних змагань, а також на вимуштровувальних станціях, які кінологам не підпорядковуються.