МІСЦЕВИЙ ЕКСТРИМ
У більшості водойм Донецької області купатися не рекомендують
—Лізь, лізь! — саркастично припрошувала бабуся малюка, який нерішуче тупцював на березі за кілька кроків від прогрітого сонцем ставкового мілководдя. — Ступай сміло! Але як ото тільки ступиш, так воно тебе відразу й схопить. Щоб знав!
— Ба, а якщо я однією ногою?
— Та хоч одним пальцем! Бо воно, оте зубате і хвостате, давно чекає тебе! Сидить отамечки на дні, причаїлося і вже аж облизується! Бачиш, он навіть дорослі дяді його бояться і не купаються…
Що ж, улітку на берегах місцевих водойм усна народна творчість — улюблений жанр, який тут у великій пошані. Бо чого тільки не доводиться дорослим вигадувати, аби якось пояснити наївним дітям, чому не можна лізти у воду, яка на перший погляд здається зовсім не страшною і навіть привабливою!
І один «воїн»
Вже із самісінького ранку сонце, завзято цвьохкаючи гарячими батогами-променями, вигнало в плечі жителів Донецька з міських квартир, приватних будинків чи гуртожитків і погнало до найближчої водойми. Ні, не на водопій, а на пляж. На одному з таких — на березі Нижньокальміуського водосховища — посеред дня вже не було куди порожньому пластиковому стаканчику впасти. Тривалий час розморені сонцем пляжники поводили себе звично: лежали на піску голі черева, дрімали, читали, теревенили по телефону, жували, лузали насіння, диміли цигарками, ковтали прохолодні та інші напої, ляпали картами, нишком і не зовсім позирали на привабливі форми жінок у купальниках тощо. А потім з десяток аборигенів берега чогось піднялися на ноги і скупчилися біля очерету, там, де найбільш відчайдушні навіть зрідка наважувалися заходити у воду, і то, лише по коліна.
— Нічого собі! — почулися збуджені репліки. — Дивись, він навіть пірнає!
У центрі ажіотажу закономірно опинився чолов’яга, який поліз у водойму, пірнув і впевнено поплив до її середини. А на березі тепер насамперед намагалися з’ясувати: хто він, отой «один у воді «воїн», і з якого дива заходився купатися? Найчастіше висувалися наступні версії: а) у ставку професійний екстремал, йог або любитель гострих вражень; б) дядько програв у карти і виконує бажання переможця; в) бідолаха — не тутешній і просто не знає про нікудишній стан води; г) він напідпитку або просто здурів…
— Може, наважився на таке через нещасливе кохання? — закотивши очі, жалісно висловила чергове припущення одна з молодиць.
— Та мені абсолютно до лампочки, чого він туди поліз! — сердито буркнула молода мама. — Тут треба дітей десь подалі відвести, щоб не витріщалися! Бо відразу захочуть повторити і собі скупатися. Я вже й так не знаю, як свого на березі тримати!.. А тепер цей «герой» десь узявся на нашу голову…
Тим часом «герой» — кремезний дідуган — вийшов на берег і, помітно втішений увагою до власної персони, хутко пройшов у холодок. А коли пристрасті довкола поступово вщухли, він навіть здивувався моїм розпитуванням. «Та нічого особливого чи страшного тут немає, — аж трохи засоромився. — Хто не вірить, нехай перевірить — он вода поруч. Щоправда, дітям я б таки не рекомендував тут купатися…»
Колишній металург Михайло Єгорович, за його словами, купається у Нижньокальміуському водосховищі із початку травня і десь до середини липня, а потім шукає інші — чистіші — водойми. Про особливості та якість місцевих вод він добре знає і тому вживає відповідних пересторог: після купання вдома обов’язково ретельно миється гарячою водою. «Поки Бог милував, — знизує він плечима. — Певний ризик, звичайно, є, але він не більший, ніж у морі, де людей влітку просто кишить».
І садок, і млинок, і… відстійник — не ставок
Давно не секрет — найбезпечніше в Донецьку влітку можна викупатися в басейні чи вдома у ванні та під душем. Тому на всіх-всіх без винятку водоймах обласного центру фахівці наполегливо радять тільки засмагати на березі і не лізти у воду. Рукотворні «притоки» від місцевої промисловості давно перетворили ставки і Кальміус на стічні канави, де купатися наважуються тільки безнадійні волоцюги чи відчайдухи-екстремали. Причому і будували колись у місті водойми саме для потреб тієї ж промисловості, адже низка тутешніх ставків насправді є колишніми шахтними відстійниками.
Наприклад, дуже популярне місце відпочинку донеччан — перший міський ставок, який збудували ще за Джона Юза, бо вода була дуже потрібна для заводських домен. Утім, збудований металургійний завод тоді ще тільки почав запацьорювати довкілля і ставкова вода, мабуть, була відносно чистою, бо тут у ті далекі роки обладнали не тільки човнову станцію, а й кабінки для купання. Інша річ — тепер, адже санітарні лікарі не втомлюються повторювати: на берег ставка можна приходити тільки відпочити, але у воду — ні ногою. Власне, це стосується і всіх інших міських водойм.
«У замкнутих водоймах, які знаходяться у межах міста Донецьк, приймати водні процедури, на жаль, неможливо, — підтвердив сучасні реалії на початку літнього сезону міський голова Олександр Лук’янченко. — Ми планомірно оздоровлюємо ці внутрішні басейни, а в цьому можна переконатися на прикладі третього ставка, де триває очищення, але повторюю, що такої якості води, як у Дніпрі, Десні або навіть у Сіверському Дінці, тут ніколи не буде. Хоч би що ми робили, але коли до водойм збігають стічні води з усього міста, про купання не може бути й мови».
А оскільки влітку до води всіх тягне, немов магнітом, міська влада подбала про належні умови відпочинку бодай на берегах. Приміром, віднедавна докорінно змінилася Набережна на Нижньокальміуському водосховищі: тут є гарний піщаний пляж із «грибками»-парасолями, впорядкований сквер з клумбами для квітів, дитячі та спортивні майданчики і поки (тьху-тьху!) тут майже немає забігайлівок, після відвідин яких забруднений Кальміус декому видаватиметься по коліно.
Зазвичай дорослі відлякують дітей від місцевих водойм бозна-чим — тим же страховиськом, яке буцімто сидить на дні і облизується, проте насправді небезпеку становить інший реальний монстр, що наїжачився чорними трубами, — промисловість. Зокрема саме через брудні промислові стоки наявність кишкової палички в річці Кальміус у попередні роки перевищувала норму від 5 до 25 разів, а в багатьох міських ставках— від 2 до 15 разів! Хімічні відходи, нафтопродукти, аміак, важкі метали, ливневі та каналізаційні стоки, побутове сміття — чого тільки немає у так званій воді! Тому той, хто ігнорує обов’язкові атрибути місцевих берегів — трафаретні попередження «Купатися заборонено!», ризикує «підхопити» різноманітні кишкові інфекції, шкіряні чи алергічні захворювання.
Дуже прикро, але схожа ситуація спостерігається й на переважній більшості водойм всієї Донеччини: із понад 2 тисяч місцевих ставків, річок та водосховищ із певних причин абсолютно безпечними для купання вважаються не більше 150. За інформацією фахівців обласної СЕС, на території регіону нинішнього літа відпочивальників прийматимуть 28 громадських пляжів, половина з яких розташовані на березі Азовського моря — в Маріуполі, у Новоазовському та Першотравневому районах. Ще 14 пляжів до послуг донеччан та гостей краю є в Краснолиманському та Волноваському районах, а також у Слов’янську, Святогірську та Авдіївці.
Досі в «нормальних», тобто в дозволених для купання, місцях масового відпочинку санітарні лікарі взяли майже 40 проб морської та річкової води на мікробактеріологічні показники і якихось відхилень не зареєстрували. Надалі контроль за станом водойм будуть вести аж до останнього дня пляжного сезону, і, до речі, йдеться не тільки про перевірку безпосередньо води, а й дотримання санітарного стану берегів, де мають бути кабінки для перевдягання, питна вода, урни для сміття тощо.
Море, навчене холерним горем
Безперечно, особлива увага влітку до Азовського узбережжя, і зокрема до Маріуполя, де позаторік пляжників налякав спалах холери. Нині ж у приморському місті все спокійно. Найпершими, ще в середині травня, запрацювали три пляжі — Піщаний, а також в Орджонікідзевському та Приморському районах. Аж до 1 вересня морську воду на бактеріологічні показники беруть щотижня, і підстав для занепокоєння поки що немає. А ось відповідно до вимог санітарних правил і норм уже заборонили купатися в річках Кальміус і Кальчик у межах міста, а також у районі гідротехнічних споруд поблизу порту, судноремонтного заводу, а ще в селищі Гавань на так званому «собачому пляжі». Також не відповідає санітарним нормам якість води на ділянці міського пляжу поблизу готелю «Турист», де проблемою з проблем залишаються ливневі стоки.
«У цьому році пляжний сезон розпочався раніше, ніж завжди, — каже головний державний санітарний лікар Маріуполя Володимир Бєліцький. — Офіційне відкриття відбулося ще 13 травня, а за тиждень до цього ми розпочали відбір морської води на відповідність санітарним нормам. Маріупольці та гості міста можуть спокійно купатися в Азовському морі та відпочивати на пляжах, але не варто забувати про елементарні правила гігієни: не ковтати морську воду, приймати після купання душ. Душові кабінки на пляжах є у достатній кількості. Проби з моря ми беремо кожного тижня, у плановому порядку фахівці перевірятимуть пляжний пісок».
Завчасно подбали в місті й про прибирання пляжів, які в літні дні здебільшого переповнені. Зокрема, щотижня тут беруться проводити механічне очищення піску спеціальними прибиральними машинами. Попередньо на морському березі встановили 126 контейнерів і 80 урн для сміття, 13 туалетів.
…Літня спека дає про себе знати, і донеччани гуртом та поодинці тягнуться до спокусливої прохолоди тутешніх водойм. Різноманітні застереження, попередження та заборону купатися іноді просто ігнорують. Зрештою, людей зрозуміти можна, бо що їм залишається робити посеред літа, якщо тут просто немає інших, безпечніших, річок, ставків чи водосховищ? Шкода тільки, що купання в не пристосованих для цього місцях нерідко закінчується трагедією — з початку оздоровчого сезону в Донецькій області втопилося 40 людей, з яких 6 дітей. Зокрема, одного червневого дня водолази діставали з дна відразу 4 потопельників у Макіївці, Горлівці, Щуровому та в Донецьку, де молодий чоловік наважився освіжитися у ставку-відстійнику місцевої шахти.