Недільного вечора в столиці зимових Ігор згас олімпійський вогонь. У змаганнях з п’ятнадцяти видів спорту на XXII Олімпіаді взяли участь 5000 спортсменів з усього світу. Щасливою для наших стала траса лижно-біатлонного комплексу «Лаура» у передмісті Сочі. У своєму коронному виді програми — естафетній гонці синьо-жовтий квартет переміг з елегантною вишуканістю і через двадцять років після тріумфу Оксани Баюл український гімн знову пролунав під час урочистої церемонії нагородження на Білій Олімпіаді. Тільки звучить він тепер для нас, українців, по-особливому…
Не варто зайвий раз переповідати подробиці блискучого фінішу капітана нашої дружини Олени Підгрушної, яка залишила далеко позаду грізних конкуренток — росіянку Ольгу Вілухіну та одноосібного лідера індивідуального заліку Кубка світу Туру Бергер з Норвегії. Хочу звернути увагу лише на ключові моменти драматичного протистояння. Насамперед, ювелірну роботу тренерського штабу на чолі з Григорієм Карленком.
Тверезо оцінивши наші шанси, спеціалісти вирішили на змішану естафету виставити запасних учасниць — Наталію Бурдигу і Марію Панфілову. Разом з Андрієм Дериземлею та Сергієм Семеновим цей квартет фінішував восьмим. Найголовніше інше — лідери жіночої збірної отримали життєво необхідний перепочинок.
Згадаймо олімпійський дебют Юлії Джими: лише 42-е місце мініатюрної киянки в спринті з трьома промахами в стрільбі. На цю локальну невдачу наставники зреагували миттєво — у гонці переслідування наймолодша наша біатлоністка не стартувала. У мас-старті прозвучав ще один тривожний дзвоник — на чотирьох вогневих рубежах наша 23-річна олімпійська надія залишила незакритими 4 мішені. Щоб зняти психологічний тягар з Джими, у найважливішій гонці тренери довірили Юлі не звичний для неї перший етап, а другий.
.jpg)
Бронзовий призер у спринті Віта Семеренко артистично впоралася з роллю забійниці. Джима підтримала подругу по команді, відстрілявшись, як снайпер — 10 з десяти. Кульмінаційний момент, як це буває в детективних романах, настав на стрільбі стоячи Валі Семеренко. Відчуваючи гарячий подих переслідувачок, студентка Сумського педагогічного університету занервувала — лише два влучних постріли з п’яти. Здавалося, в цей момент затамували подих всі уболівальники. Адже на три незакриті мішені у неї залишалося три патрони.
Кожен постріл, у буквальному сенсі слова, був на вагу золота. Валя, за плечима якої був неоціненний досвід зимових Ігор у Турині і Ванкувері, свого шансу не змарнувала. На заключний етап Олена Підгрушна вирушила, маючи комфортну перевагу над суперницями. Зберегти її протягом останніх шести кілометрів було лише справою техніки. Срібний призер естафетної гонки росіянка Ольга Вілухіна перетнула фінішну стрічку тоді, коли подруги по команді вже обнімали свого капітана.
Бронзового призера естафети — збірну Норвегії на чолі з дворазовою олімпійською чемпіонкою Турою Бергер українки випередили більш ніж на півхвилини.
— Остання олімпійська гонка була виснажливою, – зазначила одна з найтитулованіших біатлоністок планети. — На заключному етапі боролася з усіх сил. Але в мене не було жодного шансу наздогнати Олену та Ольгу (Підгрушну та Вілухіну). Я не тільки вражена перемогою України, а й дуже рада за них. Важко було дивитися телевізійні кадри з Києва і слухати звідти сумні новини. Думаю, ця перемога Україні дуже потрібна.
Завдяки золотій медалі наших біатлоністок збірна України пробилася в двадцятку кращих неофіційного командного заліку Ігор-2014.
