Кілька днів тому на території військової частини з’явився величний обеліск — як данина пам’яті однополчан, загиблих на сході України. Імена героїв викарбувані золотими літерами і назавжди залишаться в історії не лише місцевого військового підрозділу, а й усієї України, за яку вони віддали свої молоді життя.
Солдат Павло Николенко, старший солдат Руслан Білан, капітан Сергій Саліпа, сержант Юрій Бережний… За кожним прізвищем — гіркий біль втрати, горе рідних, близьких та друзів. Щодня герої немовби дивляться на тих, хто несе героїчну вахту на варті рідних кордонів, незримо залишаючись у бойовому строю разом з побратимами.
Історія пишеться сьогодні
Командир військової частини полковник Олександр Яковець про щоденні воєнні і мирні будні розповідає чітко, як і належить істинному армійцю. Наголошує, що за час проведення АТО військовослужбовці у складі Збройних сил України з честю виконують завдання інженерного забезпечення бойових дій. За більш ніж півтора року через горнило АТО пройшли понад 650 бійців частини. На їхніх вогненних шляхах були такі населені пункти і об’єкти, як Дебальцеве, Мар’їнка, Красногорівка, Іловайськ, аеропорти Донецька, Луганська, Краматорська.
До честі особового складу, 44 представники удостоєно державних, а 34 — відомчих нагород міністра оборони та начальника Генерального штабу. Орденами Богдана Хмельницького ІІІ ступеня відзначено полковника Олександра Яковця, капітана Віталія Єфременюка, старшого лейтенанта Віталія Черних, Михайла Новосада. Ордени «За мужність» ІІІ ступеня сяють на мундирах майора Валерія Рудя, старшого сержанта Олександра Каракова та багатьох інших.
На превеликий жаль, не обійшлося і без гірких втрат. Четверо однополчан не повернулися з поля бою, ще 39 зазнали поранень.
Саме зараз, як наголошує заступник командира частини по роботі з особовим складом підполковник Юрій Скорик, пишеться нова особлива сторінка історії військової частини.
Сформована 1 грудня 1974 року, вона пройшла славний шлях, освячений зразковим військовим вишколом у мирному повсякденні, участю в багатьох миротворчих місіях ООН. Однак із 2014 року в історію частини вписано рядки бойової слави — одержані теоретичні навички довелося застосовувати в боях. Бійці показали високу бойову майстерність і злагодженість особового складу у найскладніших ситуаціях.
«Братішка» з побратимами готуються в дорогу
Майор Валерій Рудь, який у зоні АТО мав позивний «Братішка», без перебільшення — легендарна особистість. Попри молодий вік, за його плечима важкі й небезпечні три місяці бойових дій в аеропорту Донецька, поблизу Тоненького, Пісок, Дебальцевого. Про свої військові будні розповідає так, неначе вдруге переживає смертельні епізоди. Скажімо, коли на частку секунди випередив «розтяжку», яку встановили терористи і через яку ледь не загинули двоє десантників, а разом з ними і він сам.
Утім, годі переповісти всі небезпеки, що чатували на командира ротаційного загону та його підлеглих. Гору взяли висока професійна майстерність, воєнний досвід, усе те, що допомагає виходити переможцем у двобої з ворогом.
Нині Валерій разом з однополчанами перебувають у розташуванні рідної військової частини, активно готуються до поїздки в Косово, де виконуватимуть миротворчу місію. Як говорить майор Рудь, набутий в антитерористичній операції досвід неоціненний для нього і його товаришів. Тож упевнений, що в Сербії успішно справляться з покладеними на них обов’язками.
Що стосується частини загалом, то тут традиційно служать миротворці. Свого часу її представники побували у гарячих точках таких країн, як Ангола, Ірак, Ліберія, Конго, С’єрра-Ліоне та інших. Особовий склад роти отримав високу оцінку Секретаріату ООН, командування 11-ї Контрольної місії, Президента України та міністра оборони, а за зразкове виконання завдань групу військовослужбовців відзначено медалями ООН «За забезпечення миру».
Представники військової частини на особливому рахунку не лише в українській армії, а й у підрозділах під егідою ООН. Адже тут служать професіонали, майстри воєнних дій європейського та світового рівнів.
Інженерів і саперів недарма називають чорноробами — саме завдяки їм вдається вигравати не тільки окремі бої, а й битви та війни загалом.
У частині мають потужну матеріально-технічну базу, що відповідає найвищим сучасним запитам. У стрілецькому оптико-електронному тирі військовослужбовці опрацьовують найтонші навички стрільби з пістолета й автомата.
Функціонують класи для підготовки механіків-водіїв, водолазного відділення, численні тренажери тощо. І вже на практиці бійці майстерно виконують такі бойові завдання, як розмінування місцевості та об’єктів, будівництво мостів, наведення переправ, фортифікаційне обладнання позицій підрозділів тощо.
Як відомо, досконалості немає меж. У військовій частині на Сумщині її щоденно шліфують і доводять до максимального рівня.