Як відомо, український ОПК лише після кількох років війни на сході зміг позбутися залежності від комплектуючих виробництва країни-агресора. Нині ж Ліга оборонних підприємств України, об’єднавши 40 приватних виробників, поставила за мету в спільному діалозі з державними виробниками техніки й зброї знайти шляхи, які посприяли б переозброєнню українського війська.
Діалог розпочався
Забюрократизованість, недостатнє фінансування, брак можливостей для сприйняття оперативних змін зазвичай притаманні державному сектору. Це унеможливлює осучаснення оснащення наших захисників. Приватні ж підприємства мобільніші, однак вони, навіть маючи кошти і нові розробки, не мають виходу на зовнішні ринки, що дало б додаткові кошти на розвиток, через умову: спочатку забезпечити внутрішні потреби. Коло замикається.
Щоб зрушити питання з мертвої точки, вже не вперше збираються за круглим столом представники виробників ОПК різних форм власності, чиновники, що донедавна обіймали високі посади в Міноборони, військові експерти, нардепи, щоб обговорити проблеми, висловити пропозиції для їх розв’язання. Цього разу тема зустрічі звучала так: «Потенціал прихованих можливостей переозброєння української армії. Шляхи реалізації».
На думку президента Спілки підприємців малих, середніх і приватизованих підприємств України Юрія Єханурова, треба докладати зусиль для подолання роками сформованого стереотипу, який характеризує Україну як аграрно-промислову державу. «І тепер більшість країн намагаються загнати нас у ці рамки. Маємо дати зрозуміти зворотне. Передовсім розвиваючи і демонструючи досягнення розвитку ОПК», — зауважив він.
Юрій Єхануров намагався захистити оборонне відомство від закидів про його закритість і неповороткість. Він пояснив, що Міноборони понад 20 років перебувало під тиском. За цей час воно виробило систему оборони від тих, хто весь час скорочував чисельність війська.
«Я особисто спостерігав, як втискувалися в стіну люди, коли коридором ішов міністр. Військові працювали у страху масових постійних звільнень». А в 2010 році було прийнято рішення зупинити розроблення автоматизованих систем управління військами та озброєнням.
За його словами, іноземці рекомендують зменшити загальний рівень засекреченості відомства і збільшити дотацію з держбюджету, підвищити прозорість. Усе правильно. Але де гарантії, що з часом тому, хто прийме таке рішення, не перепаде на горіхи?
Від прихованих можливостей наших оборонних підприємств учасники круглого столу перейшли до необхідності сертифікації й стандартизації винаходів і розробок. Без цього не обійтися. Однак зауважили, що тема переходу на стандарти НАТО занадто важка. Україна не має необхідних лабораторій. Скажімо, осучаснюємо БТР. Встановлюємо кондиціонер, бо на полі бою чи на навчальному полігоні, хоч би як це дивувало, має бути, крім усього, ще й комфорт. Ця операція має пройти випробування, її слід підтвердити сертифікатом відповідності. Для таких випробувань потрібне чимале за площею приміщення з відповідним обладнанням. В Україні такого поки що немає. Вирішення деяких питань гальмується нестачею коштів.
«Насправді на озброєння виділяють 20% потреби. Приміром, на зв’язок треба хоча б 5 мільярдів гривень щорічно. Тоді через 5 років, можливо, досягнемо рівня Польщі. Нині рівень військового зв’язку на рівні «алло, баришня», — зауважив Юрій Єхануров.
Коли військові знають, що хочуть
На думку заступника голови Комітету ВР з питань бюджету Віктора Кривенка, ресурсного дефіциту армія не відчувала б, аби Міноборони вчасно надавало бюджетний план і перелік того, що треба закупити. Обіцяні торік кошти, отримані за спецконфіскат, які мали спрямувати і на закупівлю зброї та військової техніки, мають надати цього року.
За словами Віктора Кривенка, понад 2,5 мільярда гривень після внесених змін і доповнень до закону про бюджет передбачено на військову галузь. А пропозиції, які з’являються у приватного сектору, нардеп назвав цікавими.
«Можливо, щось із їхнього досвіду з часом візьмемо у наші програмні документи. Треба працювати за формулою, коли військові знають, що хочуть, а промисловість знає, що їм треба», — додав посадовець.
Учасники звернули увагу на досягнення у царині імпортозаміщення комплектуючих, які постачала до початку збройної агресії Російська Федерація. За словами заступника генерального директора ДК «Укроборонпром» Олександра Стеценка, на сьогодні Україна виробляє 87% необхідних комплектуючих, а імпорт становить 13%. Вивільнилися від Росії в цьому за рахунок кооперації й залучення підприємств усіх форм власності. БТР-4 комплектували 45% російських вузлів і деталей, нині 85% — вітчизняні комплектуючі, 15% — імпортні.
Усі старання виробників допомогти ЗСУ осучаснити зразки зброї й техніки не підйомні без грамотних сучасних фахівців конструкторських бюро. Директор інформаційно-консалтингової компанії Defense Express Сергій Згурець поінформував, що участь українських делегацій у різних міжнародних проектах має позитивний результат. Нам щиро пропонують допомогу іноземці. Однак виникає проблема, як опанувати ключові компоненти технологій, які хочемо мати для свого війська. Сергій Згурець на прикладі запропонованих нам технологій для систем зв’язку сказав, що радіостанція — це надзвичайно потужний комп’ютер. І коли йдеться про збирання радіостанцій в Україні, отримаємо де-факто залізо.
«Навіть якщо отримаємо певні технології, в Україні надзвичайно важко знайти державні підприємства, спроможні опанувати це», — зауважив Сергій Згурець.
Фахівці у дефіциті
Без конструкторських бюро, структур не важливо, якої форми власності, здатних освоїти сучасні технології, наше завтра залишається без підґрунтя для забезпечення майбутнього.
Перешкодою на шляху системного переозброєння ЗСУ фахівці назвали стандартизацію й сертифікацію. Мало хто в Україні розуміє, що це таке. Різниці між метрологією і метеорологією не знають ні виробники, ні чиновники, ні обивателі. Тому й відкладають це питання на потім, вважаючи його абсолютно другорядним. А ось голова ради директорів ПрАТ «Науково-виробниче об’єднання «Практика» Олег Висоцький вважає: з фінансуванням можна розібратися за кілька місяців завдяки робочим групам. Однак стандартизація і сертифікація потребує більше часу і засобів.
Експорт продукції ОПК підлягає дискусії. Якщо не буде експорту, не буде розвитку ОПК. Думаю, якщо держава не дасть можливостей для експорту приватним підприємствам, вони працюватимуть на територіях інших країн. Є країни, що мають великі гроші, але не мають робочих рук і розробок. Саудівська Аравія шукає таких рук. Перевага ліги в тому, що її підприємства можуть ставити питання ті й так, які державні зробити не можуть.
Реформувати й підтримувати традиції в державному секторі слід у такому напрямі, щоб державні підприємства мали право вступати в лігу і бути повноправними членами.
Директор Центру досліджень армії, конверсії та роззброєння, голова Експертної ради Ліги оборонних підприємств України Валентин Бадрак вважає, що для ефективнішого використання потенціалу державно-приватного партнерства слід ввести у державне фінансування дослідно-конструкторські роботи та підготовку виробництва приватного сектору, вирішити питання роялті виробникам озброєння та військової техніки, а також забезпечити самостійний вихід приватних оборонних компаній на зовнішні ринки. Він переконаний, що потрібно звернути увагу на тіснішу співпрацю з приватним оборонним сектором, який демонструє велику гнучкість і здатність до того, щоб постачати новітнє озброєння національному війську.
«Тут є два аспекти: зовнішній і внутрішній. Внутрішній, по-перше, потрібно терміново вирішити питання введення дослідно-конструкторських робіт, щоб фінансування держави було і на приватний сектор. По-друге, щоб держава могла фінансувати підготовку виробництв приватним оборонним сектором. Також слід вирішити питання, яке вже багато років не вирішують, — виплата роялті підприємствам, які розробляють озброєння і сучасну військову техніку».
Отже, приватні оборонні компанії мають потенціал для самостійного виходу на зовнішні ринки. Та для цього ще варто вирішити деякі питання. Частина з них потребує законодавчого врегулювання. Головне ж — що ці кроки спрямовані не лише на збільшення експортного потенціалу, а й на зміцнення ОПК України.