Україна дедалі успішніше перетворюється на світову житницю. Однак поряд зі здобутками загострюється і проблема перевезення вирощеного, зокрема — на експорт. Обговоренню шляхів розв’язання цієї проблеми було присвячено круглий стіл «Експортна стратегія України: проблеми і значення логістики», який відбувся у Київському національному економічному університеті (КНЕУ) за участі ВГО «Українська аграрна конфедерація» (УАК), проекту USAID «Підтримка аграрного і сільського розвитку», представників урядових установ та учасників аграрного ринку.
Занадто дорогі перевезення
Найперше, що турбує учасників аграрного ринку, — це вартість логістичних послуг. Як зауважив президент УАК, народний депутат України Леонід Козаченко, за результатами аналізу експертів його організації протягом останніх десяти років середня ціна перевезення аграрної продукції в Україні сягала 30% вартості, тоді як у країнах ЄС не перевищувала 14%, у США ніколи не сягала 10%, хоча за розмірами ця країна значно більша за нашу… Така різниця негативно позначається на конкурентоспроможності нашої продукції на світових ринках.
Депутат відзначив певні позитивні зрушення щодо перевезення зерна залізницею, однак невирішеною лишається проблема будівництва нових вагонів — зерновозів, яких маємо удвічі менше за потребу. Виявляється, майже ніхто у нас зараз не займається вагонобудуванням і взагалі ніхто не виробляє вагонних колісних пар, а імпортні не годяться через невідповідність ширини колії.
Інша проблема — автошляхи. Попри всі переможні реляції, стан їх залишається здебільшого незадовільним. Варіантів розв’язання проблеми може бути кілька: будівництво платних автошляхів, зокрема на умовах концесії, залучення інвесторів на умовах державно-приватного партнерства під державні гарантії тощо. Але жоден із цих механізмів не реалізується, хоча закон про концесію вже ухвалено. Так само в концесію можна було б передати портові споруди у річкових портах, бо держава, на думку Леоніда Козаченка, є тут неефективним власником.
Стратегії є, треба одну стратегію
Як зауважила директор групи підтримки реформ Мінінфраструктури Олександра Клітіна, проект закону про внутрішній водний транспорт уже підготовлено, лишається його ухвалити. Але, як зазначають зернові трейдери, ухвалення цього закону блокує одна дуже відома велика аграрна компанія, бо створює власну річкову інфраструктуру. Щодо залізниці, то тут також можна було б залучити приватні інвестиції, але, на думку учасників ринку, Укрзалізниця поки що пропонує невигідні умови.
Представник Офісу підтримки реформ Мінагрополітики Ігор Колядін розповів про те, що в середовищі аграріїв та транспортників триває обговорення розробленої в міністерстві секторальної експортної стратегії. До цього генеральний директор УАК Павло Коваль додав: має бути загальнодержавна експортна стратегія, стратегія розвитку АПК і стратегія розвитку аграрного експорту, і ці три стратегії мають бути узгоджені між собою.
Адже наразі експорт аграрної продукції дає до третини валютної виручки країни. Інша річ, що більшість цієї продукції — з низьким ступенем переробки, фактично сировина. Між тим, найбільше робочих місць на селі створюють тваринництво та переробка сільгосппродукції.
Дещо про додану вартість
На запитання «УК» Павло Коваль додав: оскільки продукт із високою доданою вартістю дорожчий за сировинний, то частка витрат на перевезення у його загальній вартості менша, відповідно, менше позначається на конкурентоздатності. Інша річ, що на продукти переробки в ЄС існує квота, на сировину — ні. Вони воліють переробляти українську сировину у себе. Туреччина вибилася у світові лідери за експортом борошна з української пшениці: вони навіть не ввозять її в країну, аби не платити мито, а мелють просто у митній зоні. Але ж є й інші потенційні покупці, які зацікавлені якраз у нашій переробленій продукції!
Є один вид аграрної продукції, яку експортувати у непереробленому вигляді просто неможливо, — молочна. Тут наші перспективи доволі сприятливі в різних регіонах світу. Так, великий попит мають за кордоном наші вершкове масло і казеїн — на світових ринках він доволі дорогий, а в Україні використовується мало. А головне — для його виробництва можна використовувати молоко будь-якої якості, зокрема й прийняте від населення. Тож і для індивідуальних виробників ринкова ніша вже є. Єдиний вид нашої молочної продукції, який за кордоном після втрати російського ринку став неконкурентоспроможним, — це сир, він приблизно на долар за кілограм дорожчий, ніж у конкурентів, бо у нас його собівартість вища.
Чому так? Відповідь на це питання «УК» дав директор аналітичного агентства «Інфагро» Василь Вінтоняк: за його словами, для виробництва масла годиться молоко будь-якої сортності, натомість сир роблять тільки з високоякісного молока. В країнах ЄС більший відсоток молока високого ґатунку, тому воно дешевше, натомість у нас його завжди не вистачає, тому переробники змушені платити за нього більше. А це позначається на ціні готового продукту. Хоча загалом середня ціна молока у нас нижча, але лише тому, що низькоякісного більше.
Наостанок директор Інституту агробізнесу КНЕУ Олександр Єранкін спростував деякі міфи, що побутують у масовій свідомості й у деяких ЗМІ. Мовляв, Україна — відстала аграрна країна, що експортує лише сировину, тобто збіжжя. Фаховому економістові слухати таке прикро: Україна не була аграрною, а стала лише тому, що зупинилися у розвитку інші галузі. Так само й агрохолдинги виникли не тому, що цілеспрямовано прагнули захопити саме аграрну сферу — вони просто пішли туди, де доходи більші…
А щодо відсталості: хто наші основні конкуренти на аграрних ринках — США, Канада, Австралія, Нова Зеландія, країни ЄС… Вони що, теж відсталі? Стосовно доданої вартості — так, Україна має нарощувати виробництво продукції глибокого ступеня переробки. Однак чи можна вважати збіжжя сировиною? Скажімо, вугілля чи залізна руда лежать у землі, незалежно від того, чи добуває їх хтось, чи ні. Це справді сировина. А що виросте на землі, якщо не докласти до неї рук, техніки, технологій — хіба що бур’яни… Тобто, на думку вченого, зерно — це не сировина, а продукт праці з невисоким ступенем переробки. Отже, не варто комплексувати з цього приводу.
Висновки та рекомендації, що пролунали на круглому столі, організатори пообіцяли передати в профільні Мінінфраструктури та Мінагрополітики.