Інтеграційний хаб «Платформа спільних дій» вніс позитивні зміни в життя людей, які вимушено переселилися до міста Мукачева, що на Закарпатті. І для них, і для місцевих «Платформа» стала місцем, де можна працювати, розвивати свої здібності й водночас відволікатися від пережитих страхіть війни, які не вивітрилися з пам’яті.
Побачили, що потрібно місту
Про те, що Мукачеву потрібен потужний центр громадських ініціатив, раніше не говорили. Проте з початком російсько-української війни життя в місті зазнало змін, які сталися через наплив переселенців з півдня і сходу країни. Утім, нічого кардинального не відбувалося, розбурхати його здавалося неможливим.
Але рішучі зміни в місті сталися. Члени громадської організації «Маріупольська спілка молоді», котрі переїхали сюди, на собі відчували гостру потребу в кращому взаєморозумінні з мукачівцями та інтегруванні в місцеве життя. Давалися взнаки розбіжності в поглядах людей, які представляли різні регіони України. І щоб скоротити відстань між людьми, налагодити співпрацю, команда маріупольців замислила проєкт. Зрозумівши, що в місті бракує приміщень для проведення спільних заходів, пройнялися ідеєю створення інтеграційного хабу.
Зібрали разом кілька десятків місцевих активістів, представників влади, переселенців. Після колективного обговорення вирішили, що Мукачеву потрібні зал для коворкінгу, студії для творчого розвитку, зокрема аудіозапису та дизайну мислення (цей метод створює засади підходу до розв’язання проблем, що враховують потреби користувачів).
Очолювані координаторкою проєктів і програм Дар’єю Маркович маріупольці запропонували створити «Платформу сп
ільних дій». Цей проєкт підтримали ПРООН та УВКБ ООН. У межах гранту отримали 130 тисяч доларів (в еквіваленті — приблизно 4 мільйони гривень), призначені на комплекс витрат: доведення до ладу приміщень, наданих міською радою в історичному центрі міста, придбання меблів і студійного обладнання, витратних матеріалів.
Втілювати задум у життя розпочали торік у жовтні. Усе завертілося з калейдоскопічною швидкістю. Знаючи, що в майбутній центр приходитимуть люди з обмеженими можливостями, взялися монтувати ліфт на другий поверх, де облаштовано хаб. Наскільки складно було встановити підйомний механізм у будинку, де немає ліфтової шахти, настільки вперто добивалися свого. Зі складним завданням допомогла впоратися фірма Dyson: за її проєктним рішенням підйомний механізм встановили без шахти. Щоб перевірити зручність користування ліфтом, запросили людину з інвалідністю на візку. Після тестування дали зелене світло. За таким самим принципом перевіряли правильність та зручність місць розміщення тактильних табличок зі шрифтом Брайля: їх теж випробовували люди з порушенням зору.
Для роботи і розваг
Нещодавно всі роботи за проєктом було завершено. Дар’я Маркович разом зі своєю командою у «Платформі спільних дій» приймала перших гостей. Усі помічали зручності для людей з обмеженими можливостями. І, звичайно, відзначили широкий спектр послуг хабу: коворкінг, тренінгову залу для занять із неформальної освіти на 25 осіб, обладнану студію звукозапису, кімнати для дизайну мислення та маленьку — для перемовин.
Коворкінг дасть змогу успішно виконувати свою роботу людям із різним типом зайнятості, які працюють віддалено. Їм не потрібно витрачатися на інтернет, вони не залежать від умов за місцем проживання.
Чимало надії покладають на студію звукозапису: вона прислужиться не лише музикантам, акторам і співакам, а всім, хто займається творчістю в царині звуку. Студія також сприятиме збиранню донатів для допомоги ЗСУ та відбудови країни.
Кожне з приміщень у хабі має конкретне призначення та облаштоване меблями, інтерактивними дошками, проєкторами, канцелярським приладдям тощо. Тут можна почуватися як удома, приготувати каву чи чай. Цікаво також, що меблі можна трансформувати, пристосовуючи до власних потреб.
Про своє недавнє минуле і сьогоднішні зміни в житті Дар’я Маркович розповідає: «Жила за 30 кілометрів від росії, а нині — за 30 кілометрів від Європи. З власного досвіду зробила висновок, що потрібно допомогти налагодити культурний діалог між людьми. Більшості немає куди повертатися, хтось не зможе повернутися додому морально. Найважливіше розуміти: переселенці — це не проблема, це ресурс. І якщо його правильно використовувати, то від них буде великий зиск для громади».
Презентувавши «Платформу спільних дій», автори з Маріупольської спілки молоді вже розробляють стратегію розвитку на три роки. Хаб буде в комунальній власності міста, яке й утримуватиме його: оплачуватиме комунальні послуги, витратні матеріали, роботу адміністратора тощо. Окремим документом встановили, що цільове призначення приміщень протягом цього часу змінити неможливо.
Інтеграційний хаб у Мукачеві розпочинає самостійне життя, зміст якого визначатимуть усі, хто приходитиме сюди задля творчого розвитку, втілення громадських ініціатив.