ЕКОНОМІКА
Чому в Україну вигідніше імпортувати готові товари, ніж комплектуючі та обладнання для
власного виробництва?
ІХ з’їзд Федерації роботодавців України був покликаний чітко окреслити проблеми, що постають у реальному секторі, й визначити шляхи їх подолання. Тож участь у роботі зібрання Прем’єр-міністра Миколи Азарова, віце-прем’єра Сергія Тігіпка, міністра економічного розвитку і торгівлі Петра Порошенка виявилася саме на часі й зумовлена непростим періодом на зовнішньому й внутрішньому ринках.
Представники великих підприємств, малого й середнього бізнесу, яких на форум з’їхалося 280, є певним буфером між органами влади і профспілками, про що йшлося у вітальному слові глави держави, зачитаному першим заступником Глави Адміністрації Президента Іриною Акімовою. Попри це, глава Федерації Дмитро Фірташ переконаний, що самотужки тягти виробничого й соціального воза очолювана ним структура більше не в змозі.
За його словами, діяльність гальмує неповернення ПДВ (вже заборговано 40 млрд грн.), і переплата податку на прибуток на рівні 16 млрд. Усе це оборотні кошти, які фактично виявилися вимитими з обігу. Великим мінусом є й скорочення у третьому кварталі вп’ятеро притоку іноземних інвестицій (порівняно з минулим роком). І за цих умов роботодавці намагаються шукати оптимальні рішення. Вони потрібні хоча б для того, щоби спершу не втратити робочі місця, які існують. А вже потому говорити про створення нових.
На повернення заборгованості делегати форуму розраховують мало, бо в бюджеті грошей просто немає. А з трибуни актової зали Українського дому прозвучали слушні пропозиції до влади, які дадуть змогу принаймні зрушити ситуацію з місця. Одним із варіантів є випуск облігацій ПДВ, які, хоч і є половинчастим кроком, стануть інструментом для пошуку ресурсної бази. До слова, у виступі Миколи Азарова прозвучала думка про схвалення ідеї з використанням цінних паперів для погашення заборгованості з ПДВ, що, вірогідно, буде ухвалено із січня наступного року.
Не влаштовує роботодавців і загальна спрямованість чинного законодавства на стимулювання імпорту, завезення готової продукції, а не на підтримку вітчизняного виробництва. Вони кивають на неузгодженість позицій під час вступу до СОТ, через що завозити комплектуючі та обладнання для виробництва товарів стало невигідною справою. Водночас на репліку Миколи Азарова, мовляв, давайте у визначеному статутом цієї організації порядку відмовимося від участі в СОТ, делегати з’їзду так і не дали схвальної відповіді.
Натомість Прем’єр-міністр повідомив про заявку України щодо перегляду позицій на 700 найменувань товарів. Перегляд умов зовнішньої торгівлі з іншими країнами — членами СОТ нині проходить стадію узгодження. Україна може цілком розраховувати на позитивні зрушення, адже свого часу деякі країни (від Китаю, США та Канади до Венесуели, Туреччини чи Киргизстану) скористалися таким правом.
Поки що ж великі підприємства змушені працювати переважно не на задоволення внутрішніх потреб, а виходити на зовнішні ринки. З одного боку, це чудовий приклад конкурентоспроможності нашої промисловості. А з іншого — їхню нішу на внутрішньому ринку активно займають іноземні виробники.
Показовим є озвучений із трибуни приклад щодо трьох українських фарфорових заводів: не знаходячи шляхів реалізації всередині держави, вони експортують понад 70% своєї продукції. Тоді як імпорт у структурі внутрішнього споживання сягає 97%. Цей та інші приклади, яких кожен учасник зібрання міг би навести з десяток, свідчать про парадоксальний комізм ситуації в реальному секторі, розплутувати який доведеться вже не вдаючись до жартів.
Перспективним у цьому сенсі видаються зусилля, спрямовані на розвиток агропромислового комплексу, малого й середнього бізнесу. Приміром, кооперація на селі, запровадження глибокої переробки вирощеного врожаю відкриє шлях так званим довгим грошам із тривалим обігом. Тим більше, що у майбутньому Микола Азаров убачає можливість проводити м’якшу монетарну політику, поглиблювати дерегуляцію з обмеженням втручання держави у справи реального бізнесу.