Ми живемо в багатій, Богом дарованій нам країні, яка лише в аграрному відношенні випереджає інші держави: перші місця в Європі Україна займає, наприклад, за площею орних земель і у світі — за експортом соняшнику та соняшникової олії (4—6 мільярдів літрів або 200—300 тонн у золоті). Другі на планеті ми з виробництва (четверті з експорту) ячменю. Треті у світі — за площею чорнозему (25%), виробництва (4-ті — з експорту) кукурудзи. Четверте місце на земній кулі займаємо за обсягом вирощування картоплі, п’яте — з виробництва жита, продукції бджільництва (75 тисяч тонн). На восьмій сходинці перебуває Україна з експорту пшениці, на дев’ятій — з виробництва курячих яєць, на шістнадцятій — з експорту сирів.

Перелік позицій, де наша держава лідирує в Європі та світі, можна продовжувати. Але не буду. Скажу лишень, що за оцінками аграрних фахівців Україна може одна забезпечити потреби в продовольстві 600 мільйонів осіб. Стільки населення, як стверджував міністр фінансів Руанди Дональд Каберука на нещодавній конференції в Брюсселі за участю представників бідних та багатих країн, живуть сьогодні в злиднях на планеті, і ми (цивілізоване суспільство) мусимо їх нагодувати.

Звісно, українцям є чим пишатися. Попри економічні, політичні, а тепер ще й карантинні негаразди, аграрії країни роблять усе, аби імідж годувальниці не лише Європи ріс із кожним роком. Англомовне видання «Business Ukraine» зазначає, що експорт українських продуктів харчування в країни ЄС у 2018—2019 маркетинговому році на 34,3% перевищив попередній і досяг рекордного рівня — 4,1 мільярда доларів. Причому основними споживачами української сільськогосподарської продукції були далеко не бідні країни, як-от Нідерланди (18%), Іспанія (13,5%), Польща (13,4%), Німеччина (11,1%), Італія (10,6%). Bloomberg у свою чергу повідомив, що Китай веде переговори з урядом нашої держави про відкриття свого ринку для української курятини...

Ставка на ефективне господарювання

Отже, ми повинні цінувати нашу українську родючу землю і тих, хто на ній працює, — хліборобів. І мені приємно сьогодні познайомити читачів «Урядового кур’єра» з одним із таких колективів, який живе і трудиться на Приазов’ї: це — ТОВ «Олександрівка» у Запорізькій області. Його працівники з 2000 року вирощують зернові та технічні культури, надають послуги в рослинництві, виробляють нерафіновані олії й жири, продукти борошномельно-круп’яної промисловості, хліб та хлібобулочні вироби.

— Підприємство, — говорить його незмінний директор Микола Левченко, — з моменту створення зберегло основні напрями своєї виробничої діяльності, творчий потенціал, технічну оснащеність та продовжує активну роботу з підтримання власної ділової репутації як на вітчизняному, так і на міжнародному ринках. Тому що ми вбачаємо перспективи господарства у подальшому розвитку вирощування зернових культур, підвищенні врожайності, якості врожаю, розвитку туристичного та рекреаційного напрямів. І ставку робимо не на масштаб та кількість ріллі, а на максимально ефективне використання всіх наявних ресурсів, знань і досвіду працівників товариства, яких сьогодні працює близько 120.

Урожай, стверджують в Олександрівці, великою мірою залежить від погодних умов. Саме вони — вірні помічники аграріїв і навпаки. Засіяні з осені в господарстві пшениця та ріпак були в зоні ризику, але завдяки вмілому використанню весняних опадів та мінеральних добрив трудівникам товариства вдалося виростити гарний урожай. І хоча подекуди доводилося жнивувати за підвищеної вологості, суттєво на врожайність ця обставина не вплинула: завдяки сучасному устаткуванню та досконалості зерноочисних машин, культурі виробництва все збіжжя вдалося просушити, не втративши при цьому його якість. Тим самим в Олександрівці уникнули втрат на полі і хвороб рослин на елеваторі.

— Загалом зернозбиральна кампанія цього року пройшла на високому рівні, — веде далі розповідь Микола Григорович. — Урожайність — значно вища, аніж торік, і кількість зібраного зерна — більша за торішню. Не для красного слівця скажу, що ми постійно слідкуємо за новими тенденціями вирощування сільськогосподарських культур та використовуємо передові й інноваційні технології. Бо впровадження комплексної механізації й автоматизації виробництва — це основна передумова сталого розвитку нашої галузі. Цього року, наприклад, було застосовано більше новопридбаної техніки, зокрема просапну сівалку Horsch Maestro, яка забезпечує ідеально точне дозування насіння. Крім того, господарство закупило 2020-го чотири нові трактори МТЗ, розкидач добрив та два нові вантажні автомобілі. Особливою гордістю нашого товариства є шість комбайнів і п’ять тракторів нового типу New Holand, два самохідні обприскувачі марки Case, сучасні навантажувачі, мульчатори, дискатори, які суттєво прискорюють виконання роботи.

Поповнився новими машинами й автогараж товариства, який налічує сьогодні 40 автомобілів: стали в стрій сім КамАЗів (Євро 6), п’ять вантажних ГАЗів, бензовоз, сучасний підйомний кран. Безперечними перевагами цієї техніки є її сучасне устаткування (можна використовувати в роботі найрізноманітніше обладнання), висока ефективність та надійність, що дозволяють інтенсивно експлуатувати техніку. До речі, всі провідні фахівці ТОВ «Олександрівка» теж забезпечені сучасними легковими автомобілями.

Поле — не заводський цех

Високопродуктивна техніка сприяла тому, що в четвертій п’ятиденці збору врожаю, яка тривала з 21 до 25 липня 2020 року, переможцем змагання серед комбайнових екіпажів Приазовського району став екіпаж із ТОВ «Олександрівка» — комбайнер Геннадій Бесага, помічник комбайнера — Дмитро Бесага та водій — Микола Чепеленко. Комбайном New Holand вони виконали денне завдання на 355%, намолотивши за три дні зі 165 гектарів 870 тонн ранніх зернових культур.

В Олександрівці часто кажуть, що поле — не заводський цех і не затишний офіс, обставлений за останніми віяннями кабінетного дизайну. Працювати на ньому не легко, й робота вимагає не лише відповідних знань та вміння, а й любові. Без неї земля не відповідатиме взаємністю. У ТОВ «Олександрівка» такими люблячими матінку-годувальницю є всі аграрії. А насамперед Микола Левченко — розумний, мудрий керівник, наполегливий, виважений, амбітний та далекоглядний фахівець. Коли він ставить перед собою ціль, то докладає всіх зусиль, щоб реалізувати і втілити задуманий план. Микола Григорович свою роботу вважає нелегкою, бо вона потребує самовідданості та бажання служити людям. Та це й не дивно, тому що на його плечах — відповідальність за добробут і майбутнє великого господарства.

Працю керівника господарства держава оцінила гідно: пана Левченка нагороджено Пам’ятною медаллю «За благодійність», орденами «За заслуги» ІІІ та ІІ ступенів, медаллю «Приазовський район. За Заслуги», медаллю «Захиснику Батьківщини». Миколі Григоровичу також присвоєно почесне звання «Заслужений працівник сільського господарства України». І в цьому, вважає керівник господарства, заслуга не лише його.

— Ми досягли значних успіхів, довели, що здатні йти вперед навіть у найскладніші часи, і готові вирішувати всі нелегкі завдання завдяки насамперед згуртованості колективу, — робить наголос на кожному слові директор. — Роки становлення були найважчими, проте нашу тяжку працю було винагороджено. Бо для нашого дружного великого колективу однодумців аграрне підприємство є важливою невід’ємною частиною життя.

Соціальні ініціативи

— Наше товариство активно бере участь в житті Олександрівської громади, — підсумовує розмову Микола Григорович. — За кошти товариства в селах громади реалізується колосальна кількість ініціатив. Однією з найважливіших та масштабних було будівництво Храму Різдва Пресвятої Богородиці, який став окрасою не лише нашої громади, а й Запорізької області. Спорудження величного, високого Храму (найвищий з усіх у районі!) тривало 1,5 року. Сил і коштів у нього вкладено багато, але він того вартує. Складається враження, що підіймаючись високими східцями, неначе ідеш до Бога. Цікаве і виконання церковного іконостасу.

Упродовж не одного десятка років господарство стало справжньою опорою і для Олександрівської загальноосвітньої школи І—ІІІ ступенів. Керівництво товариства розуміє велику значимість якісної освіти місцевих дітей, які повинні зайняти достойне місце в сучасному світі. Тому упродовж останніх років силами господарства в закладі відремонтовано шкільне подвір’я, центральний вхід у майстерню, сцену актової зали, проведено ремонт фоє, внутрішніх туалетів, установку сучасних умивальників, капітальний ремонт кабінету української мови, ганку перед входом у заклад. Цього року у школі модернізують систему освітлення, замінюють двері та підлогу у коридорах, здійснюють ремонт кабінету англійської мови. Варто зазначити, що за кошти товариства утримують і сільську культуру: в Олександрівському БК було проведено ремонт фоє, центральної площі перед культурним храмом, замінено вікна.

Тому не дивно, що про керівництво господарства в Олександрівці говорять із повагою. Директор місцевої школи Валентина Грицун, наприклад, переконана, що в особі Миколи Левченка педагоги знайшли «чуйну, небайдужу, дивовижну людину, мудрого та досвідченого керівника, майстра своєї справи, який дає змогу вчителям плідно працювати, а учням відчувати себе потрібними рідній школі та громаді. Поділитися теплом своєї душі з дітьми, створити для них комфорт, побачити в їхніх оченятах вогник добра і віри у надію — дорого коштує».

А головний спеціаліст відділу освіти та культури Оксана Михайлик підсумовує: «На сьогодні ще наша громада маленька (лише три населені пункти), але ми змогли домогтися колосальних результатів і нам повірили. У майбутньому (після виборів) до складу Олександрівської ОТГ входитимуть 14 населених пунктів із центром у селі Олександрівка. Ми дякуємо керівництву ТОВ «Олександрівка» за значиму допомогу у розбудові нашого села та нашої громади. Ви демонструєте самовідданість у роботі, професіоналізм, відповідальність, чуйність та щедрість душі. Саме ви, представляючи інтереси громади, забезпечуєте право кожного з нас бути почутим. Щиро дякуємо! Уклін і шана вам за любов до рідного краю, самовіддану щоденну працю, високу активність у громадсько-політичному житті, непереборне бажання та здатність здолати усі негаразди».

Насамкінець хочу навести слова одного з чиновників Приазов’я, який сказав, що Олександрівка є маленькою Європою, де завжди чисто й затишно, де всюди прибирають, впорядковують територію і де є робочі місця. Відтак цей населений пункт доводить, що і в селі можна бути впевненим та заможним.

Гарно сказано і... точно!