Згідно з нормами Податкового кодексу України, платниками збору за першу реєстрацію транспортних засобів є юридичні та фізичні особи, які здійснюють першу реєстрацію в Україні транспортних засобів, а саме: колісних транспортних засобів, суден, літаків та вертольотів.
Для мотоциклів, легкових автомобілів, автобусів, тракторів та вантажних автомобілів базою оподаткування є об’єм циліндра двигуна в кубічних сантиметрах; для легкових автомобілів, обладнаних електродвигуном, — за потужністю двигуна в кВт; для суден, обладнаних двигуном, — за потужністю двигуна в кВт, не обладнаних двигуном — за довжиною корпуса судна в сантиметрах; для літаків та вертольотів — за максимальною злітною масою.
Сплачувати збір слід за місцем реєстрації транспортних засобів за ставками, які діють на день сплати. Ставки збору, залежно від об’єму двигуна транспортного засобу, наведені у статті 234 ПКУ.
Також слід зазначити, що від сплати збору звільняються легкові автомобілі для інвалідів з об’ємом циліндрів двигуна до 1500 кубічних сантиметрів, що придбані за рахунок коштів державного чи місцевих бюджетів та/або безоплатно передані інвалідам відповідно до законодавства України, транспортні засоби будинків-інтернатів для громадян похилого віку та інвалідів, дитячих будинків-інтернатів, пансіонатів для ветеранів війни і праці, геріатричних пансіонатів, реабілітаційних установ для інвалідів та дітей-інвалідів, що фінансуються з державного та місцевого бюджетів. У разі відчуження зазначених транспортних засобів особи, які отримали такі транспортні засоби у власність, зобов’язані сплатити збір в загальному порядку.
Під час першої реєстрації транспортних засобів в Україні платники збору зобов’язані пред’являти квитанції або платіжні доручення про сплату збору з відміткою банку, а платники, звільнені від сплати збору, — відповідний документ, що дає право на користування такими пільгами.
У разі відсутності документів про сплату збору або документів, що дають право на користування пільгами, перша реєстрація в Україні не проводиться.
Порядок справляння збору за першу реєстрацію транспортного засобу визначено в розділі VІІ ПКУ.
Податковий борг платників єдиного податку I та II груп, який виник через мобілізацію до лав Збройних сил, підлягатиме списанню
Із метою врегулювання питань щодо нарахувань авансових внесків для фізичних осіб-підприємців — платників єдиного податку I та II груп, що не здійснювали господарську діяльність на період мобілізації до лав Збройних сил України та не одержували дохід, контролюючі органи, керуючись ст. 101 Податкового кодексу України, матимуть підстави вважати податковий борг платника єдиного податку, що виник внаслідок непереборної сили (форс-мажорних обставин), безнадійним податковим боргом, що підлягатиме списанню. Але при цьому вказана категорія платників мусить надати підтверджуючий документ із військового комісаріату, у якому буде зазначено період перебування на зборах.
Іноземці мають право отримати довідку про сплачені податки
Юридичні або фізичні особи, які не є резидентами України та отримують доходи з джерелом їх походження з України, мають право на отримання довідки про сплачений нерезидентом в Україні податок на прибуток (доходи).
Таку довідку видає орган Міндоходів за місцезнаходженням (місцем проживання) резидента або постійного представництва нерезидента, що здійснює на користь нерезидента будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України.
Довідка або обгрунтована відмова у її видачі видається на бланку органу Міндоходів за підписом керівника органу Міндоходів протягом 5 робочих днів від дати одержання письмового звернення нерезидента або уповноваженої ним особи.
Письмове звернення нерезидента про надання довідки надсилається до відповідного органу Міндоходів безпосередньо або через особу, яка здійснює на користь нерезидента виплату доходів з джерелом їх походження з України, або через уповноважену особу, яка повинна підтвердити свої повноваження. Звернення має бути подане українською або іноземною мовою разом з офіційним перекладом українською мовою та обов’язково повинно містити відомості про нерезидента та про джерело його доходу.
Порядок видачі довідки про сплачений нерезидентом в Україні податок на прибуток (доходи) та форма цієї довідки затверджені наказом Міністерства фінансів України від 03.12.2012 р. №1264.
Терміни амортизації основних засобів суб’єктів господарювання
Основні засоби (ОЗ) є невід’ємною частиною майна майже кожного суб’єкта господарювання. Вартість таких об’єктів зазвичай чимала, але включити її до складу витрат, які враховуються під час обчислення об’єкта оподаткування, платник податку може лише у частині нарахованої амортизації, тобто відбувається поступове перенесення вартості об’єкта ОЗ, що амортизується, на витрати підприємства.
Залежно від групи, до якої належить той чи інший об’єкт ОЗ, встановлено мінімально допустимі строки їх амортизації (від 2 до 20 років). Таких груп — 16.
Групи та їхні мінімально допустимі строки корисного використання:
- група 1 — земельні ділянки (мінімально допустимий строк корисного використання не встановлено);
- група 2 — капітальні витрати на поліпшення земель, не пов’язані з будівництвом (15 років);
- група 3 — будівлі, споруди та передавальні пристрої (відповідно — 20, 15 та 10 років);
- група 4 — машини та обладнання (5 років), із них — електронно-обчислювальні машини, інші машини для автоматичного оброблення інформації, пов’язані з ними засоби зчитування або друку інформації, пов’язані з ними комп’ютерні програми (крім програм, витрати на придбання яких визнаються роялті, та/або програм, які визнаються нематеріальним активом), інші інформаційні системи, комутатори, маршрутизатори, модулі, модеми, джерела безперебійного живлення та засоби їх підключення до телекомунікаційних мереж, телефони (в тому числі стільникові), мікрофони і рації, вартість яких перевищує 2500 гривень (2 роки);
- група 5 — транспортні засоби (5 років);
- група 6 — інструменти, прилади, інвентар (меблі) (4 роки);
- група 7 — тварини (6 років);
- група 8 — багаторічні насадження (10 років);
- група 9 — інші основні засоби (12 років);
- група 10 — бібліотечні фонди (мінімально допустимий строк корисного використання не встановлено);
- група 11 — малоцінні необоротні матеріальні активи (мінімально допустимий строк корисного використання не встановлено);
- група 12 — тимчасові (нетитульні) споруди (5 років);
- група 13 — природні ресурси (мінімально допустимий строк корисного використання не встановлено);
- група 14 — інвентарна тара (6 років);
- група 15 — предмети прокату (5 років);
- група 16 — довгострокові біологічні активи (7 років).
Класифікацію груп основних засобів та інших необоротних активів визначено пунктом 145.1 статті 145 Податкового кодексу України.
Нова форма № 1ДФ: уперше звітуємо за І квартал цього року
Із 1 квітня 2014 року набув чинності наказ Міндоходів України від 21.01.2014 р. №49, яким затверджено форму податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників, і сум утриманого з них податку (форма №1ДФ), порядок його заповнення та подання. Наказом №49 встановлено, що нова форма №1ДФ перший раз подається за I квартал 2014 року (протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного кварталу).
Основні зміни стосуються Довідника ознак доходів фізичних осіб, зокрема додано 4 нові коди (179—183): доходи від продажу продукції тваринництва, від брухту дорогоцінних металів, від операцій з конвертації цінних паперів, від операцій з валютними цінностями (окрім цінних паперів), інвестиційний дохід від операцій з борговими зобов’язаннями НБУ і казначейськими зобов’язаннями України, емітованими Мінфіном.
Також слід зазначити, що відтепер форму №1ДФ можна буде подавати у паперовому вигляді лише за умови, якщо кількість рядків не перевищуватиме п’яти. В інших випадках — в електронному вигляді із накладенням електронного цифрового підпису або в паперовому вигляді разом із електронною формою на носії пам’яті.
Обмеження щодо проведення перевірок контрольованих операцій
Із запровадженням трансфертного ціноутворення в українське податкове законодавство було введено новий вид перевірок платників податків з питань повноти нарахування і сплати податків та зборів під час здійснення контрольованих операцій (КО). Ці перевірки належать до категорії документальних позапланових невиїзних перевірок. Чинним законодавством України передбачено певні обмеження щодо проведення таких перевірок.
Відповідно до п. 39.5 ст. 39 Податкового кодексу України, встановлено, що територіальні органи доходів і зборів не можуть протягом календарного року проводити дві і більше перевірки контрольованої операції.
А якщо перевірка контрольованої операції в одного платника податків встановила відповідність цін контрольованої операції звичайним цінам, то перевірки КО в інших контрагентів (сторін цієї операції) щодо цієї операції проводитися не можуть.
Не менш важливим є і той факт, що під час проведення перевірки КО не допускається здійснення перевірки додержання інших вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Відповідно до статті 39 ПКУ, термін проведення перевірки контрольованих операцій не має перевищувати 6 місяців, але у разі необхідності може бути подовжений ще на 6 місяців.