У війні росії проти України пошкоджено, зруйновано і захоплено 44,8 мільйона квадратних метрів житла. Таку оцінку на початок червня цього року надав KSE Institute. За цифрами — тисячі людських трагедій, і тому вже сьогодні важливо продумати стратегію відновлення країни.
Фахівці вважають, що економічна доцільність рішення про знесення або відновлення будинку має бути обґрунтованою. Для правильного технічного рішення потрібно оперувати цифрами порівняльної вартості розбирання і будівництва об’єкта. Це дасть змогу уникнути в майбутньому судових оскаржень щодо проєктів з відновлення або знесення житла. Тому органи місцевого самоврядування чекають на відповідні нормативні акти Міністерства розвитку громад та територій.
Базова організація з питань обстеження будівель в Україні — держпідприємство «Науково-дослідний інститут будівельного виробництва» (ДП НДІБВ), який спеціалізується на питаннях нових будівельних технологій. Його спеціалісти обстежили вже майже 300 житлових і промислових будівель. Про те, з якими проблемами стикаються фахівці інституту і які кроки має робити країна, щоб здолати кризу руйнування, «УК» розповідає перший заступник директора ДП НДІБВ Петро ГРИГОРОВСЬКИЙ.
— Петре Євгеновичу, держава ще не має чіткого механізму відшкодування збитків, завданих майну українців. Органи місцевого самоврядування фіксують пошкодження і чекають роз’яснень згори. На якій стадії розроблення перебуває цей механізм?
— Наразі держава не має механізму розрахунку відшкодування збитків майна внаслідок російської агресії. Для цього потрібно знати ступінь пошкоджень, частку вартості пошкодженого майна в кошторисній вартості будівництва, вартість розбирання будівлі (чи її частини), вартість проєктної документації, відновлення, поточних та капітальних ремонтів, реконструкції або нового будівництва. Якщо на такі процедури, необхідні для складання кошторису, немає часу і грошей, потрібні законодавчо обґрунтовані узагальнені показники вартості відновлення будівлі залежно від відсотка руйнувань. Організація розроблення такого механізму — прерогатива Міністерства розвитку громад та територій (Мінрегіон) із залученням базових наукових організацій.
— Якими можуть бути основні критерії оцінки відшкодування збитків? Яке житло відшкодовуватимуть першочергово: багатоповерхове чи приватне?
— Критеріями для відшкодування може бути обґрунтована вартість або собівартість відновленого майна, що базуватиметься на статистиці обсягів руйнувань. Це макроекономічне питання, яке не завжди кореспондується з доцільними технічними рішеннями.
Для з’ясування економічної доцільності відновлення або нового будівництва методика має містити узагальнювальні показники оцінки витрат у відсотках вартості пошкодженої будівлі та обсягів руйнувань. Першочергово відновлюватимуть житло, де більше постраждалих.
— З якими проблемами стикаються фахівці інституту під час обстежень? Які шляхи їхнього розв’язання бачите?
— Брак методології роботи в умовах війни. Для підготовки й аналізу коректної інформації про зруйновані об’єкти нерухомості та формування стратегії їхнього відновлення на місцях слід керуватися науково обґрунтованою концепцією, що має спиратися на фаховий підхід у галузях будівництва та комунального господарства. Це дасть змогу правильно формулювати поточні завдання відновлення житла та об’єктів інфраструктури, запобігти дублюванню робіт державними та приватними виконавцями.
Методи обстежень пов’язані з непрогнозованими небезпеками, необхідністю термінового запобігання прогресуючому обваленню зруйнованих конструкцій, розробленням першочергових заходів підсилення. В умовах небезпеки попередні обстеження доцільно робити дистанційними методами, а нормативні документи їх не передбачають. Ефективні дрони та відеозйомка. Для оперативності обстежень, своєчасності протиаварійних і рятувальних заходів дистанційні методи доцільні для районів із загрозою позанормативних впливів, що слід врахувати в методичних рекомендаціях Мінрегіону.
Є проблеми, характерні саме для наукових держпідприємств, бюджетного фінансування яких фактично немає. Інтелектуальну роботу слід оплачувати, адже ми на госпрозрахунку, а науковці мають виробничі й побутові витрати. На сьогодні ми не отримали жодної оплати за роботи у зруйнованих будівлях. Маємо проблеми з оплатою комунальних платежів. Хоча чуємо про меценатів-інвесторів, напевне, їх дуже мало. У мене таке враження, що про них більше говорять.
До проблем глобального порядку належить складний стан галузевої й освітньої науки: фінансування немає, новітні технології (сканери, GPS-системи, прилади для інструментального обстеження тощо) розвиваються недостатньо. Тішить, що торік вартість розроблення нормативних документів (для цього потрібні досвід, попередні наукові дослідження) зросла на порядок. Якщо три-чотири роки тому розроблення такого документа коштувало 50—120 тисяч гривень, то нині це 500—800 тисяч гривень. Науково-дослідні організації будівельної галузі здатні комплексно розв’язувати наукові будівельні проблеми найвищого рівня, тому конче потребують підтримки. Ми зацікавлені у співпраці зі спорідненими міжнародними організаціями.
— Що потрібно зробити пересічному українцеві, щоб зруйнований будинок оглянула відповідна комісія фахівців вашого інституту?
— Таке обстеження роблять у межах діяльності департаменту комунального господарства або головного архітектора міст та областей України. Потрібно звертатися до міської влади або самостійно шукати спеціалістів, які можуть виконувати ці роботи та мають сертифікат, що відповідає вимогам Мінрегіону.
— Чи співпрацюєте зі спорідненими за профілем діяльності установами в інших країнах?
— Спілкуємося на наукових конференціях, вивчаємо статті колег, обмінюємося досвідом роботи. На жаль, у воєнний час ці зв’язки потребують відновлення. Наш інститут підтримує зв’язки з Німеччиною, Грузією, країнами Балтії, Польщею, Словаччиною тощо. Це стосується напрямів будівельного математичного моделювання, висотного будівництва, підземних робіт, технології підсилення основ та фундаментів, гідроізоляції, інструментального неруйнівного контролю та контролю якості, геодезії тощо.
Не секрет, що для досягнення наукових результатів потрібні спадкоємність наукових шкіл, час і відповідне фінансування. Цей ланцюг порушено, тому галузева наука в короткостроковій перспективі не завжди рентабельна і потребує підтримки. Приватні підприємства роблять внутрішні вишукувальні та проєктні роботи, але не наукові структури. Але, на жаль, навіть великі компанії не в змозі розробити серйозні комплексні наукові напрацювання (це переважно вузькопрофільна тематика).
У цьому сенсі цікавий досвід організації роботи західних наукових установ. Часто це госпрозрахункові об’єднання науково-дослідних інститутів і освітніх установ, що корисно відносинам галузевої й освітньої наук. При великих університетах науково-дослідні інститути існують одночасно за рахунок бюджету і госпрозрахункових відносин у співвідношенні 50 на 50%. Наприклад, це Технологічний інститут Карлсруе (Karlsruher Institut fьr Technologie), найстаріший технічний вищий навчальний заклад Німеччини.
Тому прикладна відомча наука, на моє переконання (і це непопулярна точка зору в нашій країні), має бути інтегрованою в навчальний процес. Це взаємовигідні відносини, тому що освіті іноді не вистачає практичного досвіду, а науково-дослідним роботам бракує молодого незашореного погляду.
Наш інститут співпрацює з більшістю закладів вищої освітити для будівництва в Україні: київський, харківський університети, одеська та придніпровська академії тощо. Але це приватні стосунки. На жаль, держпрограми співпраці між галузевою і освітньою науками в Україні не існує.
Нині діяльність інституту фінансується лише за рахунок госпрозрахункових робіт. Через недостатність попиту на інтелектуальну продукцію це здебільшого рутинна робота з обстеження. Через брак фінансування маємо складнощі в удосконаленні лабораторної бази, немає змоги надати кошти на вивчення досвіду післявоєнного відновлення в інших країнах. Світовий досвід відновлення житла потрібно об’єднати в одному урядовому рішенні, інакше з часом матимемо великі проблеми з населенням, яке постраждало.
— Нещодавно міністр інфраструктури України Олександр Кубраков повідомив, що нові будинки в Україні проєктуватимуть за новими нормами безпеки. Зокрема це стосується підземних паркінгів.
— Нині в режимі онлайн працює робоча група при Мінрегіоні щодо приміщень подвійного використання. Заплановано розробити будівельні норми. До роботи групи долучився співробітник ДП НДІБВ — один з небагатьох в Україні фахівців із бомбосховищ. Він протягом останніх 10—15 років не зміг знайти в нашій країні роботу з реконструкції і проєктування бомбосховищ. Думаю, що з урахуванням загальнотехнічного досвіду робитимемо найкращі проєкти з цивільного захисту населення. Питання створення кімнат-бомбосховищ у житлових будинках теж вивчаємо. На жаль, багато бомбосховищ у нас затоплено або їх використовували не за призначенням.
— Чи вистачає фахівців для роботи з відновлення житла? Які виклики постають перед проєктантами НДІБВ?
— У нашому інституті раніше працювали 3 тисячі людей. Нині у штаті приблизно 200 співробітників. Це чимало. Через брак договорів і невизначеність перспектив не можемо залучати фахівців-переселенців.
На мій погляд, доцільно об’єднати роботи з обстеження зруйнованих будівель і одночасного проєктування в одній організації. Нині обстеження проводить одна організація, а потім шукають іншу — проєктну. Витрачається час на взаємні питання та погодження взаємопов’язаних робіт. У комплексній роботі це може відбуватися одночасно, і на етапі обстеження фахівці розуміють, які конструктивні рішення використовувати під час відновлення будівлі.
Відновлення зруйнованого житла в Україні — це питання грошей. Якщо країна відновлюватиметься сама, це буде довго. Якщо на допомогу прийдуть інвестори, то вже через десять років після закінчення війни думатимемо про майбутнє.
Вікторія КОВАЛЬОВА
для «Урядового кур’єра»
ДОСЬЄ «УК»
Петро ГРИГОРОВСЬКИЙ. Народився в 1955 року в місті Київ. 1977-го закінчив факультет автоматизації та комплексної механізації будівництва Київського інженерно-будівельного інституту за спеціальністю інженер-електромеханік. Того року розпочав трудовий шлях інженером науково-дослідного інституту будівельного виробництва. Працював молодшим науковим співробітником, аспірантом, старшим науковим співробітником, завідувачем сектору. Обіймав посаду завідувача лабораторії НДІБВ, пізніше — завідувача відділу.
Із 2013 року — перший заступник директора інституту з наукової роботи ДП «Науково-дослідний інститут будівельного виробництва». Нагороджений орденом «За розбудову України» Конфедерації будівельників України. Дійсний член Академії будівництва України, доктор технічних наук.