Оскільки з 22 квітня Європейський Союз скасував митні збори на вітчизняні товари, то перед нашими виробниками постало завдання якнайефективніше використати цілу низку вигідних торговельних преференцій, які надає Україні Старий світ. Чи готові наші господарюючі суб’єкти скористатися вигідними пропозиціями, які перешкоди стоять на їхньому шляху до одного з найбільших ринків світу, і чим спроможна допомогти виробничникам держава? На ці та інші запитання шукали відповіді за «круглим столом».
Погляд з обох сторін
Один з організаторів зібрання — голова Держінвестпроекту Сергій Євтушенко — нагадав присутнім, що Європа справді пішла нам на значні поступки і зробила це досить швидко. Підписавши політичну частину угоди наприкінці березня, вже у травні ЄС почав застосовувати так звані автономні преференції.
— Це означає, — пояснив він, що в односторонньому порядку знижуються мита та збори практично на всі українські товари, не чекаючи набуття чинності угоди про зону вільної торгівлі. Преференції вже почали діяти з 22 квітня і триватимуть до 1 листопада 2014 року. Сьогодні ми зібралися для того, щоб допомогти українському бізнесу зрозуміти, як саме використовувати нові торговельні можливості.
Посадовець нагадав, що ЄС — це 500-мільйонний ринок споживачів із найбільшою купівельною спроможністю та найбільший інвестор економіки України. 3 58 мільярдів доларів прямих іноземних інвестицій, які надійшли до нашої економіки за період незалежності, 44,4 мільярда (76,4%) були з країн ЄС.
Понад чверть українського експорту, а саме 26,5 %, у 2013 році було спрямовано до Євросоюзу. Загалом торік експорт товарів з України становив 63,3 мільярда доларів, імпорт — 76,9 мілярда.
— Віднині ми зможемо оперативно покращити від’ємний торговельний баланс й експортувати без мита до ЄС 94,7% позицій промислових товарів, 83,4% сільськогосподарської продукції, — підбадьорив він присутніх і додав:
— Ключовим завданням нашого «круглого столу» є обговорення способів адаптації українського бізнесу з європейськими партнерами. Адже це ще й один із шляхів активізації інвестиційної діяльності в Україні. За умов ефективної роботи на європейських ринках вітчизняний бізнес може заощадити до 0,5 мільярда євро. Це максимальна цифра, і вона реальна лише за умов злагодженої роботи бізнесу і влади.
Солідарним зі своїм колегою був і представник Єврокомісії в Україні Джоселін Гуіттон. Він наголосив, що Європа відкриває перед українцями можливості, а ті мають ними скористатися. Якщо це вдасться, у перспективі буде вигода і для нашої країни, і для ЄС. Наразі ж м’яч на українській половині, й усе залежить нашого уряду і вітчизняних компаній. Мовляв, неповоротка Європа й так постаралась, знявши швидко митні збори на українські товари. А якщо наші компанії відповідатимуть європейським стандартам, то й квоти можна буде збільшити.
Не лякає європредставника і той факт, що Старий континент усе ще в кризі. Ринок поступово відновлюється, і на ньому є місце для європейських товарів, переконаний Джоселін Гуіттон. За його словами, навіть послаблення української гривні до певної міри сприятиме конкурентоспроможності вітчизняної продукції на ринку ЄС. Однак варто пам’ятати, що в подальшому переваг ні в кого не буде, адже правила одні для всіх і їх треба чітко дотримуватися. Якщо це сповідувати, то відкриється не лише європейський, а й світовий ринок. Аби Україна змогла цього досягти, їй згодні допомагати і МВФ, і фінансові структури ЄС.
Шанс — ще не реальність
Директор Інституту економічних досліджень та політичних консультацій Ігор Бураковський свою увагу зосередив на характеристиці європейського ринку в цілому і зокрема на тих секторах, де українські товари вже є і де їх ще немає. Оскільки понад половина експорту та імпорту ЄС (за незначним винятком кількох країн) припадає саме на союз, то українцям треба готуватися до конкурентної боротьби з європейцями.
— Нові можливості потребують як швидкої реакції бізнес-спільноти, так і активної державної політики, — сказав аналітик. — Бізнес, особливо малий та середній, потребує інтенсивної інформаційної підтримки для пошуку потенційних партнерів в ЄС, підтвердження відповідності якості власної продукції вимогам ЄС тощо.
Робити це не просто, вважає Ігор Бураковський. Передусім ще й з огляду на те, що нині маємо негативне зовнішньоекономічне сальдо (імпорт перевищує експорт). Однак навіть за таких умов Україна цікава для ЄС як великий імпортний ринок, де ми посідаємо 19 місце. І щоб не лише зберегти позиції, а й покращити їх, слід знати, чим ЄС торгує з партнерами. Найбільша експортна група — це машинобудування і транспортне обладнання (майже 42%). Ми торгуємо з ЄС промисловими товарами переважно з невеликим рівнем доданої вартості. Однак експортуємо й товари машинобудування та транспортне обладнання. Якщо воно буде належної якості, місце на євроринку знайдеться, адже він не закритий.
Про це говорив і радник з торговельної політики Національної ради торгівлі Швеції Петтер Сталенхайм. Він на прикладі відомої марки автомобіля «Вольво» показав, скільки комплектуючих імпортного виробництва у цьому відомому національному бренді. Мовляв, нині української частки там немає, однак ніхто не заперечує, щоб вона там з’явилася.
А щоб так і сталося, слід знайти дешеві ресурсні джерела і зробити державну політику бізнес-орієнтованою. Прибрати торгові бар’єри, які лякають інвесторів, готових працювати в Україні. До того ж слід зважати не лише на експорт товарів, а й на послуги, які також є вагомою часткою виробничого ланцюжка.
В своїй хаті своя й правда
Присутні за «круглим столом» представники бізнесу, яким, власне, й працювати на європейський ринок, висловили кожен свою думку. Причому часто діаметрально протилежну. Однак це й не дивно, адже деякі вітчизняні підприємства вже там присутні зі своїми товарами, а інші лише шукають шляхи виходу.
Скажімо, керівник ТОВ «Ядзакі Україна» Мілош Босак, яке виробляє кабельну продукцію для автомобільної індустрії, вже давно працює на закордон (70% продукції постачається до Євросоюзу, третина — до Росії) і має контракти на найближчі 5-7 років. Підприємство спроможне нарощувати потужності, однак перебуває на території спеціальної економічної зони «Закарпаття» і згідно з чинним законодавством не може залучати інвестиції і відкривати філіали за межами закритої зони, в тому числі й у депресивних регіонах, де високий рівень безробіття. Оскільки за місцем дислокації перспектив для його розширення немає, адже й так доводиться завозити працівників за 70 км, то і розширення виробництва не буде. Тож керівник підприємства пропонує переглянути статус не лише цієї СЕЗ, а й інших, і дати можливість підприємцям виходити за їхні межі, розвивати виробництво і залучати інвестиції.
Олександр Бороданя від Ліги виробників взуття України заявив про наміри вітчизняних бізнесменів повноцінно вийти на європейський ринок зі своїм товаром. Пропозиція не видається нереальною, адже Європа імпортує понад 2 мільярди пар взуття. Китай у Європі вже присутній, експортуємо й ми свій товар, але лише 6 мільйонів пар. Керівник ліги переконаний, що поставки можна істотно збільшити, адже наші виробники спроможні давати якісну продукцію. Однак у них немає досвіду співпраці з європейцями. До того ж вимоги імпортера виписано англійською мовою, що є бар’єром для частини українського бізнесу. Причому не тільки через незнання мови, а й через те, що в українських стандартах часто більше вимог (переважно надуманих), ніж у європейських.
— А ще я хотів би звернутися з проханням до представників влади, аби запрацювали наші торговельно-економічні місії за кордоном, як працюють у нас чужі. Ці місії мали б якщо не знаходити ринки, допомагати у пошуку торговельних партнерів, то хоча б організовувати зустрічі, де ми самі налагодили б контакти.
На запитання представників бізнесу, присутніх за «круглим столом», відповідав Урядовий уповноважений з питань європейської інтеграції Валерій Пятницький. Пояснював, як можна буде збільшити квоти поставок після підписання економічної частини євроінтеграційного договору. Щодо спеціальних економічних зон, то законодавство й справді можна переглянути, вилучивши ті положення, що перешкоджають розвитку бізнесу. Однак і бізнес мав би переглянути свою виробничу стратегію. Приміром, постачати комплектуючі не лише на експорт, а й вітчизняному автопрому, який з їхньою допомогою міг би підвищити якість і знизити вартість автівок.
Звернув увагу урядовий уповноважений і на проблеми, пов’язані з адаптацією українських товарів до санітарних, фітосанітарних та інших умов, виданням та ціною сертифікатів походження. З’ясувалося, що певні норми треба змінити якомога швидше. І це стосується не лише української сторони, а й наших партнерів, які реагують не надто швидко й обіцяну допомогу надають досить повільно.
Щодо роботи торговельних місій при посольствах, то вони останнім часом справді не працювали, й одразу налагодити їхню роботу складно. Особливо зважаючи на брак коштів у бюджеті. Тож Валерій Пятницький порадив спочатку діяти через торгово-промислові палати, які могли б допомогти знайти місце на ринку і провести певну роз’яснювальну роботу щодо експортних перспектив нашого бізнесу, особливо малого і середнього. Мають інтенсивніше працювати й різноманітні професійні асоціації, аби учасники їхніх об’єднань швидше знайшли місце під сонцем.
До слова, допомога знайшлася навіть за «круглим столом». Генеральний директор одного з рейтингових агентств Станіслав Дубко заявив, що вони допомагають українським імпортерам здолати інформаційний бар’єр, оцінюють надійність контрагентів, їхню платоспроможність і сприяють тому, щоб зарубіжні партнери не боялися робити передоплату нашим компаніям і сміливо налагоджували з ними ділові відносини.