Справжнім викликом для нашої держави стала потреба значно зменшити споживання газу. Одним із шляхів розв’язання проблеми може бути розширення сфери застосування електричного опалення. Які тут можливості з огляду на кращий світовий досвід? Про це наш кореспондент розмовляє з Петром Кузнєцовим, керівником ПАТ «Маяк» — одного з провідних підприємств-виробників приладів електричного опалення.
.jpg)
— Петре Дмитровичу, як ви прокоментуєте прийняті на початку липня рішення уряду про стимулювання впровадження систем електроопалення. Цікаво також дізнатись: яку частку в загальному обсязі теплопостачання становить електроопалення у нас та в країнах ЄС?
— На початку липня цього року уряд задекларував важливі рішення щодо зменшення споживання імпортного газу. Зокрема передбачено стимулювати впровадження електричного опалення, яке є високоефективним та екологічно чистим.
Минуло майже півтора місяця, але конкретних рішень ні уряду, ні НКРЕ (Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики) ми поки що не бачимо, а час іде, осінь та зима не за горами.
Що стосується переходу на електроенергію в системах теплопостачання помешкань, то це може стати розв’язанням проблеми зменшення споживання газу. Попри те, що донедавна не було стимулів і заохочення впровадження електричного опалення, ринок таких систем у нашій країні швидко розвивається. Майже в кожному регіоні маємо непоодинокі приклади облаштування цілих населених пунктів електричним опаленням, які демонструють і його переваги, і реальні проблеми, з якими стикаються споживачі під час упровадження електроопалення.
Нині вітчизняні підприємства виробляють багато видів електричних котлів та електричних конвекторів, які знаходять споживачів на внутрішньому ринку і за кордоном. Попри це, у загальному обсязі теплопостачання у нас електроопалення не перевищує одного відсотка. А в країнах Європи, які також імпортують газ, цей показник у середньому становить 30%. У Франції — 70, у Норвегії (хоч вона має великі запаси нафти й газу) — більш як 80%. Тож перехід на електроопалення — це вибір європейський.
— Які саме прилади, на вашу думку, забезпечують комфортне тепло у приміщенні?
— Більшість систем стаціонарного опалення у країнах Європи будуються на електричних конвекторах — сучасних економічних високоефективних приладах. Частка застосування електрокотлів значно менша. Перевага електроконвекторів полягає насамперед у зниженні капітальних витрат споживачів на придбання і монтаж обладнання. Так, витрати на систему електрообігріву приміщення загальною площею 60—80 квадратних метрів на основі електроконвекторів у середньому в 4—8 разів менші, ніж на систему рідинного опалення такої самої потужності. При цьому немає потреби у проміжному теплоносії: таким системам не загрожує промерзання в аварійних ситуаціях.
Крім того, завдяки високій точності підтримки температури у приміщенні, яку забезпечують вбудовані в кожний прилад термостати, низькій інерційності, високому коефіцієнту корисної дії електроконвектори дають змогу заощаджувати до 10% електроенергії порівняно із традиційними системами на електрокотлах.
— Без спеціаліста людина може сама зібрати опалювальну систему на електроконвекторах?
— Під час їх встановлення немає необхідності в будівельних роботах, монтажі радіаторів, налаштуванні й налагодженні системи. Тож не треба мати спеціальні навички, потрібна кількість приладів легко визначається тепловими втратами приміщення. Широка номенклатура електроконвекторів за потужністю, конструктивністю виконання і дизайном дає змогу точно, без надлишку і марних витрат підбирати їх у кожне приміщення. Систему збирають, як конструктор, її можна легко і швидко доповнити або модернізувати.
Електроконвектори підключають до електромережі стандартними євровилками та євро розетками, тому вони не потребують спеціального дозволу на встановлення (за умови дотримання ліміту потужності). Номенклатура цих приладів має широку гаму потужності: від 0,5 до 2,5 кВт. Їх можна застосовувати як стаціонарні обігрівачі, змонтовані на стіні, як переносні на підлозі. Є й універсальні, які допускають обидва способи застосування.
Нині різні електричні конвектори, які відповідають вимогам директив ЄС з електричної безпеки й електромагнітної сумісності, серійно випускають українські підприємства, зокрема ПАТ «Маяк» у Вінниці й ТОВ «Укратлантік» — в Одесі. Сучасні прилади, вироблені в Україні, постачають не лише на вітчизняний ринок, а і на експорт, зокрема у країни далекого зарубіжжя. А це свідчить про їхню високу якість та конкурентоспроможність.
— А що скажете про електричні котли?
— На відміну від розвинених країн Європи, де частка використання електричних котлів незначна, у нашій країні та країнах СНД вони поширені. Зауважимо, що встановлення цієї системи опалення потребує комплексу монтажних та будівельних робіт, інсталяції радіаторів, налаштування і балансування. Нині українські заводи виготовляють багато видів електричних котлів. Їх випускають дніпропетровські підприємства ТОВ «Теплотехніка», ТМ «Дніпро», ПВП «Титан», вінницькі — Барський машзавод, Лігатерм, ПАТ «Маяк», ТМ «Термія», київські — НВЦ «Спектр», ТМ «Піонер» та інші. Потужність цих виробів — від 3,0 до 540 кВт. Їх можна монтувати на стіні або на підлозі, вони мають електромеханічні або електронні системи керування. Виробничі потужності вітчизняних підприємств здатні повністю забезпечити потреби у них населення і підприємств.
Електричні котли, на думку фахівців, доцільно застосовувати в будівлях, де вже змонтовано традиційну рідинну систему опалення на газовому, твердому або рідкому паливі. При цьому електричний котел можна використовувати як друге паралельне джерело нагріву теплоносія. Його застосовують, наприклад, для запобігання перевищення ліміту споживання газу в нічний час, він працює на пільговому тарифі споживання електроенергії.
У зв’язку з високим ступенем експлуатаційної безпеки електричних котлів часто їх використовують для підтримання мінімальної температури системи опалення за відсутності мешканців: на дачах або в будинках, де люди перебувають тимчасово.
Тож на ринку електроопалення України є добрі виробничі передумови для швидкого і широкого впровадження систем стаціонарного електроопалення як альтернативи газовому і як захід до скорочення споживання імпортного газу.
— То що стримує?
— По-перше, уряд тільки задекларував наміри, а конкретних рішень щодо рівня пільгового тарифу, граничного обсягу споживання за пільговим тарифом, спрощення процедури отримання дозвільних документів тощо поки що не прийнято. Чинні нормативні акти, які регулюють питання застосування тарифів на електроенергію (зокрема Тарифи на електроенергію, що відпускається населенню та Порядок застосування тарифів на електроенергію) не відповідають сучасному стану розвитку електричного опалення. У них нема роз’яснення терміна «електроопалювальні установки», а саме: визначення переліку електричних приладів, на яких вони можуть будуватися. Як правило, під цим терміном мають на увазі установки на електричних котлах, тоді як у Європі здебільшого вони будуються на електричних конвекторах. Треба внести в перелік приладів, на яких можуть будуватися «електроопалювальні установки», крім котлів, електричні конвектори, а також теплові насоси. Це сприятиме розвитку стаціонарного електричного опалення в країні.
По-друге, для розширення сфери його застосування та залучення ширших верств населення до цих процесів було б доцільно в Тарифах на електроенергію, що відпускається населенню, у п. п. 1.3, 1.4, 1.5, а також у Порядку застосування тарифів на електроенергію зняти на період з 1 жовтня по 30 квітня умову, яка блокує: відсутність газифікації населених пунктів, районів і будинків (відповідно) природним газом і відсутність або нефункціонування системи централізованого теплопостачання для цих категорій населення.
Ці зміни дадуть змогу істотно зменшити споживання газу населенням.
Ще одна проблема. Під час оформлення документів на пільговий тариф на електроенергію (технічних умов на приєднання, технічного проекту на систему електроопалення, довідки про відсутність газифікації, договору на приєднання системи до електричної мережі та інші), населення стикається з бюрократією, яка заважає, а в іноді й унеможливлює за реальні терміни отримати необхідні документи, особливо це стосується сільського населення. І часто суми, які споживачі повинні сплачувати, оформляючи документи, співмірні з цінами всіх електричних приладів, які входять до системи опалення будинку.
— Справді, у селі Дзюньків, що в Погребищенському районі на Вінниччині, на роки розтяглася реалізація проекту з переведення будинків на електроопалення. Селяни, які ним уже користуються, задоволені. Сільський голова Віра Яремчук серед проблем назвала і таку вимогу: за підключення кожного кіловата потужності тепер потрібно платити півтори тисячі гривень. Потреба кожного сільського двору становить 9—12 кВт. Тож платити мусиш приблизно 15 тисяч гривень. З її слів, таких грошей у людей немає.
— Цей приклад дуже яскраво свідчить про проблеми, пов’язані з монопольним станом енергорозподільчих компаній у нашій країні, тому нині вкрай важливе прийняття урядом рішень, щоб кожен споживач міг отримати необхідні документи централізовано за процедурою «одного вікна» за обгрунтованою ціною й у визначені терміни.
Усі ці запропоновані зміни в нормативних документах і організаційні заходи з істотного скорочення бюрократії під час оформлення документів за наявності виробничих потужностей на підприємствах України з виробництва сучасних систем електричного опалення дадуть поштовх для прискореного і ширшого впровадження електричного опалення.
Олег ЧЕБАН,
«Урядовий кур’єр»
ДОСЬЄ «УК»
Петро КУЗНЄЦОВ. Народився в Миколаївській області 1949 року. Закінчив Одеський політехнічний інститут, спеціальність інженер електронної техніки. Трудову діяльність розпочав 1971-го інженером Центрального конструкторського бюро інформаційної техніки, яке за 18 років перетворив на центральний науково-дослідний інститут «Інфракон» і став генеральним конструктором міністерства, директором науково-виробничого об’єднання.
У 1994 році очолив завод «Маяк».
Голова Вінницького РВ УСПП. У 2001—2003 роках працював на державних посадах, був заступником голови Вінницької облдержадміністрації.
Заслужений працівник промисловості України, кандидат технічних наук. Нагороджений орденами Трудового Червоного Прапора, «Знак Пошани», «За заслуги» ІІІ ступеня, золотим Знаком УСПП.