Наші міста й села за останні роки дуже змінилися. І не тільки завдяки новобудовам. У їхньому архітектурному обличчі нині дедалі більшу роль відіграє реклама. Її засилля помічаємо мало не на кожному кроці. Маленька і велика, корисна і шкідлива відвойовує собі простір. Мегаустановки, білборди та щити, установки «призмавіжн», тумби, панно на стінах і дахах, реклама на опорах освітлення і контактної мережі, дорожніх покажчиках і будинкових знаках, будинках і шляхопроводах. З огляду на перенасичення зовнішньою рекламою центральної частини більшості міст України, головних магістралей і невпорядкованість її розміщення актуальність проблеми розроблення і впровадження загальної концепції впорядкування рекламних носіїв у міському середовищі не викликає сумніву.
Від загального — до конкретного. Кожне місто, селище мають власне неповторне обличчя — впізнаване й рідне. Тим часом далеко не завжди знайдемо бодай куточок міста, до якого звикли і який би не зазнав змін.
До прикладу, середнє за розміром місто Черкаси. Тутешні вивіски громадські активісти, підприємці та представники влади на недавньому зібранні охарактеризували так: «Брак смаку та єдиного стилю».
І справді: різноманіття стилів, шрифтів, кольорів збиває споживача з пантелику і ніяк не поєднується в єдину картину. Нерідко вражає проста безграмотність творців рекламних написів. Хто в цьому винен і що можна зробити?
Головна проблема інформаційного шуму на будівлях Черкас — нестача конкретних єдиних вимог до вивісок та реклами. А ще — намагання підприємців обійти вимоги закону. Керівник відділу дизайну та реклами Черкаської міської ради Андрій Поліщук, приміром, вважає, що фасади будівель — це власність усіх містян, хай би кому вони належали — комунальникам чи приватникам.
«Фасади бачать усі. За законом, власник або орендар спочатку має отримати дозвіл на вивіску, а потім її розміщувати. На практиці ж усе навпаки: спершу ми робимо вивіску, а потім думаємо, як оформити на неї дозвіл. Тому нині важливо співпрацювати владі, підприємцям і громаді над єдиними вимогами до всіх вивісок міста. Наше завдання — не вбити рекламу, а зробити її акомпанементом архітектури міста».
У сусідньому обласному центрі, розповіла координатор проектів Агенції сталого розвитку із Кропивницького Ірина Ткаченко, вже два роки працюють разом із підприємцями та дизайнерами над покращенням зовнішнього вигляду міста. Здебільшого стикаються з браком смаку та бачення свого бізнесу в контексті міських вулиць. Дехто обурюється: навіщо, мовляв, це потрібно, коли в країні війна?
Однак перші кроки на цьому шляху дають надію змінити все на краще. У Кропивницькому вже є підприємці, які власним коштом реставрують будівлі, де розміщено бізнес. Здебільшого це власники кав’ярень, які дбають про атмосферу свого закладу та його привабливість.
— Варто пам’ятати, що будь-яка реклама щось продає, — нагадав керівник однієї з черкаських рекламних агенцій Ігор Фінашкін. — Уся реклама працює, хоч би якою незграбною вона була. Конкурують між собою люди, ідеї. Але 80% рекламного контенту має один і той самий зміст: «Ми найкращі, ми кращі за інших». А в підсумку не знаємо, куди тікати від одноманітної інформації. До інтернет-реклами є певні вимоги: на банері не може бути більш як 60% тексту, інакше вона просто не з’явиться на сайті. Це один із критеріїв. Добре, якби ці самі закони поширювалися й на вивіски в містах.
Розвиток людини залежить від того, що її оточує. Ми живемо серед поганої реклами, і це потрібно змінювати. Не слід боятися визнавати, що ця реклама погана. А людей у місті й на селі слід любити, розвивати, давати поштовх до руху вперед.
Як не підтримати такі починання! Одначе поки що бачимо нав’язливо-безграмотне: «У нас найсмачніші блінчики!»
Проте не все так погано, якщо підприємці, громадські активісти разом із представниками влади нарешті беруться за вдосконалення міського середовища для формування обґрунтованих принципів та уточнення рекомендацій щодо використання різних засобів дизайну, щоб створити цілісний рекламно-інформаційний простір.