В інтернеті розміщено відеоролик, який випустили пропагандисти одного з телеканалів росії: українка, що нині живе в москві, приїхала провідати маму в місто Попасна Луганської області. Вона не могла зробити цього раніше, бо Попасна була «підконтрольна українським спецслужбам», які бачили в кожному прибулому з росії «шпигунів та зрадників». Нині ж місто «звільнили від нацистів» російські війська, і Тетяна (так назвалася головна героїня відеоролика) вирішила навідати маму, з якою давно вже втратила зв’язок.
Треба віддати належне пропагандистам телеканалу: головна героїня чергового кіно про звірства «українських фашистів» на Луганщині зіграла непогано. Вона правдиво плакала, коли в супроводі бійців-окупантів їхала у бронежилеті та шоломі вулицями зруйнованої Попасної («здєсь нєт ні аднаво живова мєста»), а потім влаштувала справжню істерику, побачивши в руїнах колишньої своєї квартири мертву маму, яка лежала на ліжку. «Мамачка, мілєнькая! — кричала крізь сльози. — Я нє знала, што такая жестокая Амєріка і фашисти нацистскіє. Што же сдєлалі ви, сукі?!»
На людей із вразливою психікою ці заламування рук та істерика справді могли вплинути, і вони цілком повірили б «згорьованій» Тетяні з москви. У коментарях до відеоролика, до речі, дехто з нібито наших навіть висловив співчуття колишній співвітчизниці, на що, переконаний, і розраховували сценаристи брехливого кіно. Але...
Ущент зруйновану російськими військами Попасну від «нацистів визволяли» ті самі російські війська. Місто ЗСУ залишили 8 травня 2022 року. Під окупацією в ньому залишилися понад півтори тисячі жителів, які категорично не погодилися виїжджати. Ключове слово — не погодилися. Бо той, хто хотів утекти від окупантів, зробив це навіть самостійно під обстрілами: весь світ облетіло відео, як дитина із простреленими ногами вивезла з-під Попасної на контрольовану Україною територію поранених дорослих.
Але цього, звісно ж, у раші не покажуть. Тут навіть не сказали й не скажуть ніколи, що, увійшовши в місто, російська солдатня ретельно обшукала та обстежила руїни-будівлі. Живих жителів під дулами автоматів вивезла в окуповані ще 2014 року Первомайськ і Стаханов. Тож мертву маму москвички Тетяни із квартири давно вже винесли б. Якщо ж труп жінки похилого віку й залишили вдома, то за майже три місяці в ліжку він настільки б розклався, що донька не впізнала рідну неньку. Тетяна ж приїхала до мами зі знімальною групою телеканалу. Навряд чи керівництво медіа відрядило б журналіста з оператором в небезпечну Попасну, якби не було упевнене, що звідти його працівники привезуть те, що потрібно. Але вийшов прокол: мама москвички лежала в ліжку свіженька й доглянута, ніби чекаючи на приїзд дочки.
Із 2016-го по 24 лютого 2022 року я не раз бував на контрольованій Україною території Донбасу, зокрема і в Попасній, готуючи спецвипуски про зону АТО/ООС. Робив репортажі і з контрольних пунктів в’їзду-виїзду, через які на українську територію приїжджали жителі окупованої Луганщини, навіть громадяни росії, які мали тут родичів й хотіли їх навідати. Ніхто цьому не перешкоджав. Тож заяви москвички Тетяни про неможливість поїхати до мами в Попасну з 2014 року розраховані на жителів зомбованої росії, які дружно починають поширювати в інтернеті лайно.
Недавній приклад — не загоєна досі в українців вінницька рана, якої завдали російські ракети. Як власне горе, більшість українців сприйняла, наприклад, те, що молода вінничанка втратила маленьку донечку. Але знайшлася падлюка (думаю, що російська), яка написала (цитую дослівно мовою оригіналу): «Заверещали, мрази. Думали, что печеньки Нуланд вам за бесплатно на Майдане? Нет, детки. За эти печеньки вам жизнями заплатить прийдётся. И вашим детям. А другой вопрос: если вы убиваете девочку в Донецке, то это за*бись, колорада убили. А если вдруг в Виннице даун пострадал, то это теракт. Определитесь уже, мрази». І тут же допис справжньої вже «мрази» підхопила ще одна: «Не нравится? А убивать детей и мирное население Донбасса 8 лет?»
Дехто може мені сказати, що до такої писанини потрібно вже звикнути і навіть не звертати на неї уваги. Мовляв, хіба мало на світі дурнів. Ні! Це не дурні! Російська пропагандистська машина витрачає мільярди на зомбування не лише власного народу, а й нашого теж, фінансуючи ненависть до всього українського.
Мама тієї москвички Тетяни до 24 лютого 2022 року жила в українській Попасній мирно та спокійно, і місцеві «фашисти» нічого поганого їй не зробили. Але така Україна росії не потрібна. Щоб виправдати свій «асвабадітєльний поход» на Київ, варварські руйнування наших міст і сіл, рашисти видумують різні історії. Зокрема ту, про яку розповідаю сьогодні. Зруйнувавши на 90% Попасну, фактично знищивши її, путлерівські журналюги витягують з табакерки нашу колишню співвітчизницю, в якої з’являється привід проклинати всіх і вся. Зокрема Америку, яка до Попасної не має жодного стосунку.
І росія починає кипіти, обурюватися, закликає знищувати все живе в Україні. Досить влучно з цього приводу написав мій колега Денис Казанський: «Здавалось би, вже давно пора звикнути, що немає дна в російської пропаганди. Але ще вже й не дно, а якесь пекло з чортами. У людей в буквальному сенсі відбирають душі, підселяючи в них бісів і змушуючи бачити «захисників» навіть у вбивцях власних матерів».