ОБГОВОРЕННЯ
Законопроект «Про фонди банківського управління» сприятиме втіленню «сірих» схем на фінансовому ринку
У кінці вересня цього року парламент прийняв у першому читанні законопроект №9093 «Про фонди банківського управління (ФБУ)». Документ передбачає створення фондів банківського управління, а саме житлових, дитячих та пенсійних, що залучатимуть кошти від їхніх учасників, розміщуватимуть їх у цінні папери та інші активи, здійснюватимуть пенсійні та цільові виплати клієнтам.
Згідно з пояснювальною запискою, законопроект «спрямований на подальше розширення можливостей соціального забезпечення населення України, поширення досвіду спорудження житла за рахунок залучених коштів та механізмів і випробуваних моделей недержавного пенсійного забезпечення (НПЗ)». Серед позитивних новацій проекту закону — розширення межі конкуренції при накопичуванні коштів із соціальних проблем поза межами державних функцій та стимулювання активності будівельних компаній за рахунок залучення коштів населення через запровадження нових механізмів. Але, на жаль, ці нові механізми мають чимало спірних моментів.
Автори законопроекту — народні депутати України Віталій Хомутинник та Володимир Поляченко (останній відомий як президент холдингової компанії «Київміськбуд»). Експерти припускають, що запропонований законопроект — спроба замінити Закон України «Про проведення експерименту у житловому будівництві на базі холдингової компанії «Київміськбуд» від 20 квітня 2000 року, термін дії якого закінчився 1 січня цього року. Але тоді доцільно детально проаналізувати результати експерименту і, враховуючи те, наскільки успішним він був, змінити законопроект. До речі, на небезпеку внесення змін у чинне законодавство звертає увагу Головне науково-експертне управління Верховної Ради у своєму висновку. Більшість опитаних «УК» експертів упевнені, що у такому вигляді цей законопроект приймати не можна, оскільки він загрожує появою в Україні новоспечених «МММ» та трастів.
Новації законопроекту мають чимало спірних моментів. Фото з сайту nr2.ru
Вольниця для банків
Стаття шість проекту викликає в експертів деяку настороженість. Згідно з нею, банкам надається більший ступень свободи порівняно з інститутами спільного інвестування (ІСІ), зокрема недержавними пенсійними фондами (НПФ), що надає проекту присмаку лобіювання. «Наприклад, методику формування та використання додаткових спеціальних резервів страхування коштів ФБУ банк-управитель розробляє та затверджує самостійно, що загрожує ризиком нестачі резервних коштів. Частина шостої статті має характер гасла, що особливо небезпечно після проблем в Україні із несумлінними забудовниками», — зауважує директор з корпоративного управління компанії SigmaBleyzer Діана Смахтіна. Також дивує експерта і свобода питання оприлюднення, розкриття інформації, що надається банкам ФБУ. Пункт 9 статті 6 вимагає робити це раз на рік, тоді як ІСІ та НПФ звітуються щокварталу (не кажучи вже про щоденний контроль за вартістю чистих активів). Немає навіть вимоги оприлюднення інвестиційної політики.
Д. Смахтіна наголошує, що при загостренні питань щодо рівня регулювання на фоні світової кризи вражає ступінь свободи, що надається банкам-управителям ФБУ в діяльності з гостросоціальних проблем. У проекті документа НБУ як регулятор практично відсторонений від банків, які на свій розсуд займатимуться накопиченням таких коштів. Не регламентується питання міцності банку через його статутний капітал, регламентується лише незначними 200 млн грн капітал самого ФБУ. На відміну від інвестиційних та недержавних пенсійних фондів, практично не визначається структура активів ФБУ, що дає змогу використовувати всілякі «сірі» схеми.
На думку аналітиків Української асоціації інвестиційного бізнесу, законопроект фактично не створює механізмів захисту громадян від зловживань недобросовісних банків. У ньому неврегульовані питання контролю за збереженням та належним використанням активів фондів, відповідальність їхня та їхніх посадових осіб. Згідно з положеннями законопроекту, «банк-управитель ФБУ» здійснює управління ФБУ на підставі самостійно розроблених правил, положень, інструкцій, методик та інших внутрішніх документів, які не підлягають додатковому погодженню та реєстрації в будь-яких державних органах. Це створює підгрунтя для зловживань у таких соціальних сферах, як пенсійне забезпечення, освіта дітей та будівництво житла.
Операція «антирейтинг»
«Законопроект не містить механізмів, що визначають відповідальність посадових осіб банків-управителів ФБУ. Слід посилити захист інтересів їхніх інвесторів. Зокрема одним з механізмів контролю якості вкладень може бути вимога щодо інвестування в активи, які мають кредитні рейтинги інвестиційного рівня, за аналогією з вимогами до страхових компаній і недержавних пенсійних фондів», — вважає генеральний директор агентства «Кредит-Рейтинг» Станіслав Дубко.
Основний ризик законопроекту — непрозорість. Зокрема спроба вилучити всі вимоги щодо застосування кредитних рейтингів як інструменту регулювання (наприклад при визначенні величини резервів) і як інструменту інформування вкладників про надійність фінансової установи. «Населення не матиме жодного уявлення про те, в які саме фонди воно розміщуватиме свої вклади», — обурюється директор національного рейтингового агентства IBI Rating Григорій Перерва.
Пропозиція відкинути застосування рейтингового механізму йде врозріз зі світовою практикою і створює штучний бар’єр для пересічного громадянина отримати будь-яку інформацію щодо платоспроможності фінансової установи (банку, фонду чи страхової компанії). Це може стати небезпечним під∂рунтям для різноманітних фінансових махінацій, з якими стикалася Україна в 1990-х роках.
У 2010 році Держкомісія з цінних паперів та фондового ринку (ДКЦПФР) провела цілу низку заходів, після яких на ринку рейтингових послуг зникла монополія і з’явилося три уповноважених рейтингових агентства (РА). Регуляторне поле дасть змогу уніфікувати вимоги до іноземних та вітчизняних рейтингових агентств. «Отже велика трійка рейтингових агентств, таких як S&P, Moody’s та Fitch, опиниться у становищі, коли їм буде потрібна акредитація від ДКЦПФР і такий чинник однозначно позитивно вплине на суверенні рейтинги України. Відмова від стимулювання попиту на послуги вітчизняних рейтингових агентств — дуже велика помилка, що була зроблена свого часу в Європейському Союзі і яка офіційно визнана Європейською Комісією», — констатують спеціалісти Української професійної асоціації із захисту інвесторів, кредиторів та страхувальників. Для сталого розвитку фінансового ринку та об’єктивної оцінки кредитних ризиків у національних масштабах потрібно, щоб у країні працювали національні рейтингові агентства. В іншому разі система державних фінансів, національні корпорації та великі банки будуть завжди під свавільним впливом так званих міжнародних агентств із американським корінням, які не один раз доводили свою необ’єктивність в оцінках суверенного рейтингу України та систематично занижують рейтинги великих національних компаній.
«Сподіватимемося, що законопроект буде відхилено або прийнято до розгляду з урахуванням вимог та побажань учасників фінансового ринку. Прийняття його у тому вигляді, який існує, може бути вигідне обмеженому колу фінансових структур, тісно пов’язаних з будівельним бізнесом, і створює вкрай несприятливі умови для роботи більшості фінансових установ, державних органів управління та базу для порушення прав та інтересів простих українців — вкладників», — сказав в інтерв’ю «УК» Г. Перерва.
КОМПЕТЕНТНО
Максим ЛІБАНОВ,
начальник управління аналітичного
забезпечення ДКЦПФР:
— Законопроект має вирішити нагальні ринкові потреби, але водночас створення та функціонування пенсійних ФБУ не відповідає принципам пенсійної системи України, визначеним законами України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та «Про недержавне пенсійне забезпечення (НПЗ)». Передбачена документом участь пенсійних фондів банківського управління у другому та третьому рівнях пенсійного забезпечення може бути здійснена з порушенням зазначених принципів НПЗ та загальнообов’язкового державного пенсійного страхування. Документ може бути корисним для вітчизняного фондового ринку тоді, коли з нього буде вилучено норми щодо пенсійних ФБУ та норми, що передбачають внесення змін до законів стосовно участі фондів банківського управління у системі НПЗ та загальнообов’язковому державному пенсійному страхуванні.
Леонід ДОЛИНСЬКИЙ,
директор з розвитку національного
рейтингового
агентства (НРА) «Рюрик»:
— У законопроекті про фонди банківського управління в заключних положеннях навіщось приліпили норми, що скасовують усі види кредитних рейтингів в Україні, хоча закон стосується зовсім іншого. Повністю прибрати регуляторні вимоги з рейтингування фактично означає разом з брудною водою вихлюпнути й немовля. З 2004 року в Україні Кабмін затвердив концепцію створення системи рейтингової оцінки українських емітентів, національну рейтингову шкалу тощо. Перекреслити всі напрацювання останніх семи років у цій сфері означає позбавити фінансовий ринок загальноприйнятої й універсальної системи оцінки кредитного ризику емітентів. У всьому світі кредитні рейтинги і діяльність РА регулярно критикують, ось тільки кращого інструменту оцінки кредитоспроможності людство поки що не придумало. Нагляд на основі кредитних рейтингів імплементований у міжнародні стандарти Базель II, Базель III, Солвенсі II й інші. Якщо українські законодавці планують розвивати український фінансовий ринок за кращим міжнародним стандартом та інтегрувати його у світову фінансову систему, то відмовлятися від кредитних рейтингів навряд чи варто.