Перший піший перехід на українсько-польському кордоні успішно функціонує в міжнародному автомобільному пункті пропуску Шегині — Медика: щодоби його перетинають понад 5 тисяч осіб.
Скористатися перевагами можуть жителі прикордоння та подорожні з інших регіонів, бо добиратися сюди нескладно. Популярний піший перехід і серед мандрівників до Європи. Чимало серед них зокрема й киян. Кажуть, вигідно: доїжджаєш на власному авто, яке є де залишити, і мандруй собі на здоров’я.
Такого давно чекали й жителі Сокальщини, на території якої від минулого року (під час проведення Євро-2012 працював у тестовому режимі) відкрито міжнародний автомобільний пункт пропуску Угринів — Долгобичув. Реалізувати задумане вдалося в межах пілотного проекту. А тому з 1 липня перетинати польсько-український кордон у цьому пункті пропуску пішоходи та велосипедисти можуть на засадах експерименту. Наприкінці року працівники митних та прикордонних служб України і Польщі аналізуватимуть, наскільки доцільне функціонування пішого переходу, і прийматимуть рішення про запровадження постійного пішого руху.
— Перші дні роботи переходу, — повідомила помічник начальника Львівського прикордонного загону — начальник прес-служби підполковник Ярослава Мельник, — дають змогу казати про доцільність його функціонування в цьому пункті пропуску та запровадження постійного пішохідного руху. Хоч поки що подорожніх небагато («човниковий» бізнес у цьому депресивному районі не набув особливої популярності), впевнені: не бракуватиме охочих скористатися спрощеним переходом. Для цього створено необхідну інфраструктуру: визначено і обгороджено спеціальну смугу на вхід і вихід, у просторому приміщенні облаштовано робочі місця, де працює четверо українських і польських інспекторів митних служб та по двоє охоронців кордону від України і Польщі. Сподіваємося, черг не буде, адже персоналу достатньо, а за необхідності кількість працівників збільшуватимемо. До того ж працює піший перехід у цілодобовому режимі.
…Пані Марія з чоловіком уперше скористалася пішим переходом, до того їздили власним автомобілем зі свого села, що за 15 кілометрів від кордону. А тепер підраховують, жартують, дебет-кредит свого вояжу до сусідньої Польщі. Далеко, кажуть, не їхали, зупинилися у першому на польському боці селищі Грубешів, там швидко реалізували свій крам (брали тільки те, що дозволено митними правилами) і за кілька годин повернулися з гостинцями для дітей та продуктами — вони у сусідів дешевші, ніж у місцевих крамницях і на ринку. Заробіток мізерний, але вигідно, каже пані Марія і додає: наступного тижня знову поїдуть, тобто підуть, бо ні вона, ні чоловік роботи не мають. А піший перехід виручає — хоч якийсь заробіток сім’я матиме.
Була б краща дорога до пункту пропуску, бо на прикордонній Сокальщині автошляхи просто у жахливому стані, додає пані Ярослава Мельник, зросла б кількість не лише охочих скористатися пішохідним пунктом пропуску, а й тих, хто подорожує власним автотранспортом. Адже щодоби українсько-польський кордон у пункті пропуску Угринів — Долгобичув перетинає 700 одиниць транспортних засобів та близько двох тисяч осіб. І є змога удвічі збільшити його пропускну спроможність.