Письменник та журналіст із Латвії Імантс ЛІЄПІНЬШ приїздить в Україну із 2006 року. Нещодавно він упорядкував першу книжку про історію України латиською мовою і попри війну буває в нашій країні й розповідає про неї світові правду.
В інтерв’ю Укрінформу латвійський журналіст розповів, як Латвія зміцнює свою безпеку на кордонах з росією та білоруссю, протидіє впливу рф та підтримує Україну.
— Імантсе, Латвія, як і Україна, має кордон з росією та білоруссю. Ваша перевага в тому, що країна під парасолькою безпеки НАТО. Та чи є нині в латвійському суспільстві занепокоєння через це сусідство?
— Так, ми завжди знали, що агресія з боку росії була можливою. росія щовісім років на когось нападає. Ми зараз під колективною безпекою НАТО, але рф за три дні може забрати територію Латвії, як вона це зробила з Харківщиною, Сумщиною та іншими областями України. Територія Латвії — як три області України, населення — 2 мільйони осіб, 30% із якого російськомовні. Доки колективна безпека НАТО спрацює, росія може окупувати нашу країну. Це песимістичний, найгірший сценарій, якого ми побоюємося. Ми будуємо стіну на кордоні з росією та білоруссю.
— Ви згадали про 30% російськомовних у вашій країні. Читала, що орієнтовно 25% населення Латвії — етнічні росіяни, а це немало. Чи чинник російського населення розглядають як загрозу національній безпеці Латвії?
— 25% — це росіяни, а ще 5% — зросійщені білоруси, татари та інші люди, які прибули в Латвію в часи радянської окупації. Наша поліція бачить, що вони роблять. На жаль, серед них були заклики знищити українців, були безглузді коментарі і кримінальні справи через те, що спалили автомобілі біженцям з Маріуполя, які приїхали в Латвію після 24 лютого. Тобто є «вата», а є агресивна «вата».
— А як латвійці живуть в одній країні із цією «ватою»?
— Ми як демократичне суспільство думали: нехай вони живуть, працюють. Але тепер бачимо, що ми їх інтегрували 30 років, а ця інтеграція не пройшла. Ми припинили ретрансляцію пропагандистських телеканалів у Латвії через пропаганду насильства, війни і заклики вбивати українців. Ми сміємося з «вати», і це нормальна реакція на дурість.
— У Латвії умова для набуття громадянства — знання латиської мови. Цікаво: чи багато у вашій країні росіян не мають громадянства і який їхній статус?
— Таких у Латвії 5% усього населення. У них є паспорт негромадянина. Вони приїхали у країну під час радянської окупації. Громадянами Латвії 1991 року були ті, хто мав громадянство до окупації, 1940-го, і їхні діти. 500 тисяч осіб із Казахстану, росії, білорусі стали негромадянами, і в них є паспорт негромадянина. Вони можуть жити і працювати в Латвії, за винятком посад державної служби, поліції, прикордонної служби, муніципальних депутатів і депутатів парламенту. Голосувати на виборах вони не можуть. Щоб отримати громадянство, треба прожити в Латвії п’ять років, вивчити мінімум державної мови та знати базові факти з історії.
Англійською мовою паспорт негромадянина звучить як alien's passport, що означає «паспорт чужого». Вони не є громадянами Латвії та не є громадянами Європейського Союзу.
— Яка нині ситуація в латвійських школах з вивченням російської мови? В Україні російську ще вивчають у деяких школах Одеської та Кіровоградської областей. У Житомирі, наприклад, із цього навчального року скасували її вивчення.
— Триває реформа освіти. Конвенція про захист національних меншин дає право меншинам вчити рідну мову. У Латвії є українська школа, польські, єврейські. Наприклад, в українській школі тільки 20% предметів українською мовою (українська мова, література та історія України), а 80% — латиською. Навчання в російській школі відбувається у такому самому форматі. Реформа передбачає, що в латвійських школах російська мова не буде третьою чи четвертою іноземною.
Латвійський письменник Отто Озволс стверджує, що людина, яка вчить зараз російську мову, прирікає себе обслуговувати російських туристів і працювати в банках, які відмивають кримінальні гроші з росії. Це некваліфікована робота на мінімальну зарплату. Витрачати час на вивчення російської мови — це означає знищити свої перспективи в майбутньому. Я не дозволю своєму синові вчити російську літературу та мову.
Ірина ЧИРИЦЯ,
Укрінформ, Житомир
(Надруковано зі скороченнями)