Адже світ ще ніколи не бачив такого підступного і варварського, цілеспрямованого й методичного, жорстокого та цинічного руйнування вояками рашистської московії тисяч українських міст і сіл, сотень громадських інфраструктурних та промислових об’єктів. А скільки мирного населення загинуло та покалічено внаслідок ракетних та артилерійських ударів!? І чи повернемо колись після «фільтрацій» хоч би частину з тих тисяч полонених наших бійців і вже депортованих росією 3 мільйонів українців, серед яких 459 тисяч дітей? Та й, мабуть, не всі з 9 мільйонів, за даними ООН, наших громадян, які за п’ять місяців війни вимушені були виїхати як біженці за кордон, рятуючись від смерті, втративши житло і роботу, повернуться на батьківщину і відроджуватимуть її, підніматимуть з руїн. Хоч це ми плануємо розпочати ще до кінця року за підтримки провідних країн.

Готуємося  до післявоєнного відновлення

Ґрунтовно та детально. Такий український «план Маршалла», своєрідну платформу відновлення України презентував світу Прем’єр-міністр Денис Шмигаль  4 липня у швейцарському місті Лугано на міжнародній конференції, присвяченій відновленню нашої держави після воєнної агресії рф. У дводенній роботі конференції взяли участь понад 40 країн і близько 20 міжнародних організацій. План складається з 15 національних програм у різних секторах економіки та суспільного життя. Кожна містить ключові проєкти.

«План відновлення України, — підкреслив глава уряду, — писали на основі ключових принципів — наскрізних векторів, дотримання яких дасть змогу ефективно змінювати та відбудовувати країну. Відновлення краще, ніж було. Build back better. Наша мета — не просто відновити скло і бетон, а збудувати нову країну».

Україна ініціює створення Advisory group, в яку, повідомляє Укрінформ, увійдуть європейські політики, американські та європейські економісти зі світовими іменами.

«Це професіонали, які допоможуть, — зазначив Прем’єр-міністр, — не лише сформувати стратегію, а й продемонструвати наш рівень відкритості». За даними уряду, план відновлення країни вже зараз оцінюють у 750 мільярдів доларів, він розрахований на десять років. За цей час в Україні мають з’явитися євроколія, нові блоки АЕС, нові індустріальні кластери. Кінцева мета «плану Маршалла» —  побудувати абсолютно нову — ефективнішу, сучаснішу та екологічнішу європейську державу.

Із переліку 15 національних програм найбільше грошей передбачено на модернізацію регіонів та житлове будівництво, логістику та сполучення — диверсифікацію шляхів експорту, відновлення зруйнованої інфраструктури. На макрофінансову стабільність — 60—80 мільярдів, майже 30 мільярдів з яких необхідні вже цього року — на покриття дефіциту держбюджету. Навіть без реалізації масштабних проєктів щомісячна нестача коштів у державній скарбниці перевищує 5 мільярдів доларів.

Значні кошти (близько 130 мільярдів доларів) пропонується на енергетичну безпеку. Серед першочергових проєктів — будівництво ГЕС та ГАЕС, про необхідність модернізації та спорудження яких «Урядовий кур’єр» писав, зокрема в матеріалах «Гідроенергетика та її роль у перебудові економіки України» (22 червня 2022 р.), «Мала гідроенергетика — потужний потенціал України» (31 травня 2022 р.). Цей енергетичний проєкт у межах національних програм передбачає модернізацію АЕС та будівництво інфраструктури для виробництва зеленого водню.

 «Ми говоримо про відхід від вуглецю і забезпечення безвуглецевої енергетики. Ми хочемо бути 100% карбонейтральними і знаємо, як це зробити у майбутньому», — підкреслив міністр енергетики Герман Галущенко, презентуючи в Лугано міжнародним партнерам та представникам бізнесу бачення розвитку енергетичної галузі України.

Щодо питань оборони та безпеки, то така національна програма, перша в переліку (на її реалізацію запропоновано приблизно 50 мільярдів доларів), передбачає переозброєння сил оборони та розвиток оборонно-промислового комплексу. За інформацією «Європейської правди», в Україні планують створити оборонну технологічну агенцію та оборонний акселератор Diia Tech and Defense для розроблення та виробництва сучасних видів озброєння.

А тепер головне: де візьмуть ці мільярдні кошти на відбудову та відновлення нашої держави? Як зауважив Денис Шмигаль, «в коаліцію з відбудови України входитимуть країни-партнери та приватний бізнес».

Загалом кошти на відбудову України планують отримати з різних джерел. Пріоритетним джерелом мають стати російські репарації і заморожені активи країни-агресора та гроші її олігархів. Їх нині розшукують у всьому світі й заарештовують. Інше питання: коли все це юридично спроможне буде запрацювати на відродження та відновлення України і що від того ми матимемо? Скажімо, росіяни тримають, за словами одного з авторів Інтерфакс-Україна, у швейцарських банках 220 мільярдів доларів. Чи можна їх автоматично зараховувати на рахунок проєктів «плану Маршалла»? «Та чи вигідно союзникам віддавати стільки коштів, оскільки ці шалені фінансові потоки працюють на їхні національні економіки, і вилучити їх звідти без стовідсоткових контраргументів непросто?»

Відповіді на ці та інші питання буде отримано згодом, коли проєкт Плану відновлення та розвитку, ініційований Україною, розглянуть і вивчать детальніше країни-учасниці конференції в Лугано «як основний рамковий документ, що задає напрям процесу відновлення та забезпечує угоджену участь багатьох зацікавлених сторін та партнерів. Із нетерпінням чекаємо участі в його доопрацюванні та реалізації». Сама конференція в Лугано — «стартовий пункт міжнародних зусиль, міжнародний початок з відновлення України», а запропонований Україною план — «живий і відкритий документ, який потребує консультацій та адаптивності з часом, щоб відобразити зміни обставин».

У цьому контексті Денис Шмигаль заявив, що конференція дала старт великій дискусії, а найголовніше — великій роботі — затвердженню плану відновлення України та його подальшій реалізації.

Нашим реформаторам важливо переконати партнерів, що ті заходи і плани, які фінансуватимуть міжнародні донори та інвестори в межах стратегії відновлення, — можливого «плану Маршалла для України», дадуть користь не лише нам, а й світовому співтовариству загалом.

Вагомі очікування від спільних проєктів у наукоємних галузях. Одним з найбільш привабливих спільних проєктів для провідних світових авіабудівних компаній, вважають співрозмовники «Урядового кур’єра», може бути організація повного циклу переробки титанових руд, якими багата Україна. Від ільменіту до титанової продукції кінцевого споживання, забезпечуючи титановим литтям та профілями і власні потреби, і закордонних споживачів. Донедавна, за різними даними, майже 83% титанової сировини  ми експортували росіянам.

До речі, чимало з тих питань, які були предметом обговорення 4—5 червня в Лугано, наша газета свого часу порушувала: «План Маршалла для України». Які пріоритети обираємо?» (3 лютого 2015 р.) і «Маршалла» благай, а рук докладай» (14 червня 2018 р.).

Наступну міжнародну конференцію з відновлення України вирішено провести 2023 року у Великій Британії. І дуже важливо, що перші сотні мільйонів євро та доларів, обіцяних у Лугано на термінові потреби нашої країни, мають надійти ще до кінця цього року.

Не наступити б  на ті самі граблі

«Декларація Лугано» як підсумковий документ конференції з питань відновлення України URC2022 — «політичний документ, що не має зобов’язуючої сили», — в кількох абзацах нагадав і застеріг Київ не допустити в подальшому ігнорування вчорашніх і нинішніх вимог Європейського Союзу. У декларації однозначно йдеться: «Підтверджуємо, що чесність, прозорість та підзвітність мають важливе значення для успішного виконання Національного плану відновлення та розвитку. Наголошуємо на важливості чесного та прозорого фінансування розвитку, кредитування та запозичення відповідно до міжнародних правил, стандартів та визнаних принципів. Підтримуємо узгоджені зусилля щодо забезпечення подальшої активної діяльності та участі у процесі відновлення України з боку міжнародних партнерів, таких, як створення міжнародної платформи для відновлення України та ініціативи головування G7 щодо скликання міжнародної експертної конференції високого рівня».

А в Керівних принципах процесу відновлення України — «Принципах Лугано» в першому розділі («Партнерство») та подальших умови і вимоги «Декларації Лугано» викладено ще чіткіше: процес відновлення очолюється та здійснюється під керівництвом України, але проводиться у партнерстві з її міжнародними донорами та спонсорами. Процес відновлення має сприяти прискоренню, поглибленню, розширенню та досягненню зусиль України щодо впровадження реформ і їх стійкості відповідно до європейського шляху України.

А в розділі «Прозорість, підзвітність і верховенство права» вимоги Лугано будуть, певне, найскладнішими для дотримання у виконавчих структурах влади, де ще не позбулися корумпованих чиновників: «Процес відновлення має бути прозорим і підзвітним українському народу. Потрібно систематично зміцнювати верховенство права та викорінювати корупцію. Усі види фінансування відновлення мають бути справедливими та прозорими». Від нашої судової системи чекають захисту права власності, а від задекларованих економічних реформ та в діях органів влади — більше відкритості та послідовності.

У 2014—2018 роках Єврокомісія, Європарламент, як і більшість лідерів країн ЄС, не були переконані, що такі вимоги і обіцяні реформи в Україні нарешті здійснять, продемонструвавши конкретні вагомі досягнення в боротьбі з корупцією, а судова система виноситиме справедливі вироки. Новий комісар ЄС з питань політики сусідства та розширення Йоганнес Ган — один із тих, хто однозначно був проти «планів Маршалла для України». Під час першого візиту до Києва він порадив українській владі «більше перейматися пошуком інвесторів, а не донорів, краще менше говорити про донорську конференцію, а радше про конференцію, присвячену реформам та інвестиціям». Серед пріоритетних завдань для України цей впливовий у ЄС політик тоді назвав «створення привабливого інвестиційного та бізнес-клімату, запровадження верховенства права і прозорості державних органів».

Через три роки, восени 2017-го, Йоганнес Ган був більш категоричним: «Україна недопрацьовує в боротьбі з корупцією, терпіння вичерпується. Ми готові давати гроші, але не даватимемо їх без чітких критеріїв. Вибачте, що маю це говорити, але рівень довіри не дуже високий, і тому ми платимо, коли щось було зроблено. Для залучення інвестицій потрібен не план, а реальна зміна бізнес-клімату. Україна на 80-му місці за привабливістю бізнесу. Тобто вам треба багато зробити, щоб ваше бізнес-середовище було більш привабливим».

Не дивно, що того року цей другий «план Маршалла для України», ініційований Андрюсом Кубілюсом, авторитетним литовським політиком, депутатом Європарламенту, не знайшов потрібної підтримки у Брюсселі. Не здійсненим залишився і розроблений на початку 2015 року «План відродження України на 2015— 2017 роки». Чому? Костянтин Єлісєєв, представник України при ЄС, на це запитання відповів тоді без усякої дипломатії: «Жоден інвестор, жодна європейська країна не дадуть нам грошей, якщо не будуть упевнені, що кошти належно використають, а не розкрадуть, як це було раніше».

 Євросоюз п’ять років потому вкотре дав це зрозуміти, нагадавши українським політикам і владі: треба, звичайно, прагнути інвестицій, але замість обіцянок та гучних декларацій слід втілювати реформи, менше залишати правових шпаринок для запобігання дерибану кредитних, благодійних та грантових коштів. Нам тоді нагадали, що Європейський Союз за три роки мобілізував 12 мільярдів євро допомоги для України, зокрема 3,4 мільярда євро макрофінансової підтримки на проведення політичних і економічних реформ. Було окремо мобілізовано 200 мільйонів євро на грантові програми.

«Певною мірою «план Маршалла для України» вже діє, — підкреслив ще у 2017 році  Йоганнес Ган. — Тепер головне завдання полягає не стільки у збільшенні фінансування, а у здатності українців не лише ефективно освоювати вже одержані інвестиції, а й забезпечити прозоре та оптимальне використання грантів і кредитів, які надає міжнародне співтовариство для здійснення важливих реформ. Передовсім для поліпшення бізнес-клімату, судової системи і боротьби з корупцією».

Адже саме корупція та слабка судова система, як заявила в ті роки Інтерфакс-Україна Джудіт Гоф, Посол Великої Британії в Україні, — головні перепони для британських інвесторів, які приходять в Україну або торгують з нами. «Вони готові інвестувати у вашу країну, якщо матимуть певність, що зможуть скористатися незалежною, чесною судовою системою».

 Як бачимо, минуло чимало років, а вимоги наших партнерів та потенційних закордонних інвесторів, на яких ми покладаємо великі надії на післявоєнне відновлення своєї країни, залишаються тими самими. «Декларацією Лугано» та «Принципами Лугано» учасники міжнародної конференції щодо відновлення України, з якої ми почали розмову, чітко сказали, яких першочергових реформ від України чекають нині. Навіть в умовах вій­ни із країною-терористом.

Важливо підкреслити: фактично такі самі пріоритетні напрями співпраці, поради і побажання виголосили 20 жовтня 2021 року Крістіна Квін, тимчасова повірена у справах США, Посольство США в Україні, Матті Маасікас, голова Представництва Євросоюзу в Україні та Мелінда Сіммонс, Посол Великої Британії в Україні. У статті «Настав час трансформувати Україну», надрукованій в «Українській правді», дипломати відверто сказали про недоліки нашої правової системи, яка «радше захищає, ніж усуває корумповані елементи, що зводять нанівець зусилля всіх тих, хто віддано і чесно працює. Коли корумповані особи можуть діяти безкарно, доброчесні особи вимушені мовчати, інакше вони зіткнуться із серйозними наслідками. Час чинити опір привілейованим колам та їхнім спільникам, час нарешті подолати корумпований вплив, який зводить нанівець верховенство права та стає на заваді Україні на її шляху до європейської інтеграції».

Не зайве нагадати й нинішню чітку позицію одного з головних наших партнерів. Досить однозначно в контексті планів післявоєнного відновлення України висловилася недавно Посол США в Україні Бріджит Брінк. Після зустрічі із президентом Торговельної палати США в Україні Андрієм Гундером, під час якої обговорювали, як повідомляв 21 липня «Цензор.НЕТ», роль американських компаній в економіці України та заохочення Торговельною палатою США інвестицій США в Україну, пані Брінк наголосила: «Ми зійшлися на тому, що конкуренція, прозорість і судова реформа стануть запорукою відновлення України».

Одне слово, чітку програму — мінімум реформ, які треба реалізувати парламенту й уряду до наступної Міжнародної конференції з відновлення України, — вже сформовано. Конкретні обнадійливі рішення, які ухвалює цими днями Володимир Зеленський щодо кадрових змін у правоохоронних органах країни та очищення силових структур від «кротів», мають сприяти прискоренню перемоги над рашистами та впровадженню обіцяних реформ.

На часі позбуватися п’ятої колони

«Нарешті». Так коротко і стримано реагують в розмовах мої близькі та друзі на останні резонансні, деякі навіть неочікувані кадрові рішення, що відбуваються з ініціативи Президента країни у вищих ешелонах влади. Думається, що досить схвально сприймають такі повідомлення у ЗМІ сотні тисяч українців. Про звільнення, скажімо, з посад Генерального прокурора Ірини Венедіктової та голови Служби безпеки Івана Баканова з кількома керівниками обласних управлінь СБУ, першого заступника Секретаря РНБО Руслана Демченка. Володимир Зеленський анонсував звільнення ще кількох працівників Служби безпеки України: «Відбувається кадрова ревізія служби, вирішується питання про звільнення 28 посадовців. Різний рівень, різні напрями. Але підстави схожі: незадовільні результати роботи».

«Нарешті». Можливо, так само відреагували чимало читачів, дізнавшись з електронних ЗМІ кілька тижнів тому про передачу Державним бюро розслідувань до суду провадження про держзраду ексглави управління СБУ у Криму Олега Кулінича. Його підозрюють у створені разом з колишнім заступником Секретаря РНБО Володимиром Сівковичем підґрунтя для швидкої і фактично безперешкодної окупації збройними силами рф південних регіонів України. Зокрема Херсонської області та Запорізької АЕС. Підозрюваному Куліничу загрожує, як повідомляє ДБР, позбавлення волі на строк до 15 років. Слідство триває, в ньому проходять і куратори злочинної групи — співробітники фсб. Тому питань, які потребують виявлення всіх учасників зради на півдні країни, ще дуже багато. Що і хто привів, не надаючи відповідного опору загарбникові, до стрімкого захоплення агресором значних територій Таврії та Придніпров’я? Як і не зрозумілими для багатьох досі залишаються причини слабкої оборони з житомирського напрямку, окупації ворогом буквально за кілька днів пристоличних міст і селищ на півдні Києва — Бучі, Ірпеня, Гостомеля, Бородянки, Макарова. Хто персонально винен в цьому?

Деякі можливі відповіді на такі запитання багатьох українців свого часу дали Олексій Данілов, Секретар Ради національної безпеки і оборони, і другий Президент України Леонід Кучма. У грудні 2021 року під час зустрічі з Надзвичайним і Повноважним послом Латвійської Республіки в Україні Ілгварсом Клявою очільник РНБО наголосив, що «російський агресор не обмежується військовим виміром, а намагається діяти в Україні через свою п’яту колону».

Детальніше про наявність у країні досить грізного внутрішнього ворога сказав Леонід Кучма в інтерв’ю «Українській правді» 25 серпня 2021 року. Він вважає своєю головною помилкою як Президента те, що недооцінив роль російських агентів в українському політикумі, а також потенціал громадського суспільства. «Якщо ж брати не конкретні вчинки та рішення, а загальний, стратегічний план, то були дві важливі речі, які я недооцінив. Перша — це нашпигованість нашого політикуму залишками московської агентури — і прямих гебістів, і агентів впливу. Я навіть уявити не міг, скільки закладок (і у прямому, і в переносному сенсі) залишила тут на високому рівні ця структура. Знав би — діяв би інакше».

Російсько-українська війна, окупація рашистами значних територій на півдні і сході ще більше загострила це питання, певною мірою сприяє розумінню, хто є хто. Як недавно повідомила Служба безпеки України, і це викликало у суспільстві значний резонанс, СБУ викрила агентурну мережу головного управління генштабу рф, до якої входив народний депутат України Андрій Деркач. Ця група повин­на була допомагати ворогові в захопленні нашої країни. За даними слідства, Деркач керував створенням приватних охоронних підприємств у різних областях, щоб використати ці структури для швидкого захоплення України. Нині з ініціативи СБУ стосовно народного депутата Генеральний прокурор розпочав досудове розслідування.

За інформацією Державного бюро розслідувань, від початку повномасштабної російської агресії ця правоохоронна структура здійснює слідство у 752 кримінальних провадженнях, порушених проти зрадників і колабораціоністів. Повідомлено про підозру 218 фігурантам, 140 осіб оголошено в розшук. Суспільство тепер чекає головного — справедливості в рішеннях судів. Адже за 30 років незалежності ми так і не побачили жодної резонансної справи, що завершилася б позбавленням волі на багато років відомих у країні корупціонерів, яким гучно оголошували підозри про злочини, вилучали під час обшуків як докази сотні мільйонів доларів та десятки кілограмів золота.

«Український народ, — сказав Володимир Зеленський, вручаючи посвідчення Генерального прокурора Андрієві Костіну, — за всі ці роки пережив, побачив справді багато несправедливості — і тепер, і попередні покоління. Але саме зараз треба забезпечити суспільству життєво необхідну річ — справедливість».

Одним з перших наказів одразу після свого призначення новий Генпрокурор затвердив Олексія Клименка керівником Спеціалізованої антикорупційної прокуратури. Конкурсна комісія оголосила його переможцем чесного добору. А днями Андрій Костін анонсував велику чистку рядів усіх силових і правоохоронних структур: «Триває робота щодо понад 600 співробітників прокуратури». Підписано наказ про проведення розслідування щодо співробітників прокуратури прифронтових регіонів України для перевірки того, хто де перебував і як захищали приміщення прокуратур, матеріали справ, майно, а головне, чи є інформація щодо причетності співробітників прокуратур до колабораціоністської діяльності. Як повідомив Генпрокурор під час телемарафону в ефірі «1+1», ідеться не лише про співробітників прокуратури, а й про всю охоронну систему, органи держуправління, державної влади і місцевого самоврядування.

«Якщо десь ще перебувають якісь колабораціоністи, зрадники, особливо у правоохоронній системі, це питання безпеки держави та української нації. Ідеться лише про факти, доведені доказами». Може, нарешті системно та не вибірково запрацює й механізм перевірки та оцінки електронних декларацій, який був умовою лібералізації візового режиму з Євросоюзом?

Просимо закрити небо над українськими АЕС

Така значна давно необхідна робота з очищення всієї системи, анонсована правоохоронцями і вже схвалена нашими партнерами, якщо завершиться конкретними і справедливими судовими рішеннями і засудженням злочинців до ув’язнення, допоможе, звичайно, краще, швидше й ефективніше реалізувати ті доленосні масштабні плани з післявоєнного відновлення України. Де стан справ насамперед в нашій енергетичній галузі, особливо на українських атомних станціях, відіграватиме вирішальну роль. Це стає дедалі зрозумілішим після захоплення рашистами в перші дні повномасштабної агресії Чорнобильської АЕС, а згодом Запорізької АЕС, найпотужнішої станції в Європі.

«Удари росії з території ЗАЕС — новий жахаючий рівень людського щита, — сказав Ентоні Блінкен, держсекретар США, у виступі в ООН 1 серпня 2022 року на відкритті конференції з контролю над ядерною зброєю. — росія тепер використовує станцію як військову базу, щоб стріляти по українцях, знаючи, що вони не можуть і не будуть відстрілюватися, бо можуть випадково влучити в ядерний реактор або сховище радіоактивного палива. Це виводить поняття людського щита на повністю інший жахливий рівень. Особливо коли кремль вдається до небезпечного брязкання ядерною зброєю, а володимир путін особисто погрожує країнам, які підтримують Україну, наслідками, яких ніколи не бачили за всю історію».

 Зрозуміло, що після таких заяв бункерного безумця наші енергетичні об’єкти, насамперед атомні станції як серцевина всієї економіки країни, мають бути під пильним контролем та захистом від агресора.

«Ядерний тероризм спонукає докласти рішучих спільних дій, аби запобігти ядерній катастрофі глобального масштабу, — закликав ООН на згаданій конференції, присвяченій Договору про нерозповсюдження ядерної зброї, Микола Точицький, заступник глави МЗС України. — Ми просимо закрити небо над атомними станціями в Україні, забезпечити захист системами ППО, довести справою, що агресор не може залишатися без жодного покарання тільки тому, що володіє ядерною зброєю».

До речі, з таким самим закликом звернувся до всього світу ще 4 березня 2022 року Президент України на засіданні Ради безпеки ООН. «Мета — вберегти небезпечні об’єкти. Світ має не спостерігати, а допомагати!» — цитував Володимира Зеленського Інтерфакс-Україна.

Саме в ті дні, підкреслимо, Чорнобильську АЕС захопив російський спецназ. Про деталі цієї спец­операції глава держави був, певне, поінформований. А ми, пересічні українці, тільки сьогодні можемо дещо довідатися про ті вкрай напружені, небезпечні події на  ЧАЕС. У матеріалі «Росія ще до війни створила в Україні мережу спецагентів — Reuters» (28 липня 2022 р.) кореспондент Укрінформу повідомляє про резонансне розслідування авторитетного агентства Reuters. Укотре підтверджено, що задовго до російського вторгнення в Україну кремль створював мережу секретних агентів, аби полегшити своє просування. Розслідування показує, що інфільтрація сягала значно глибше, ніж вважали раніше. У цьому переконують події на ЧАЕС. Зазначено, що протягом перших двох годин з початку вторгнення підрозділ з майже 200 бійців Національної гвардії України, який мав охороняти цю атомну станцію, в повному складі без бою склав зброю.

«Розслідування Reuters доводить, — стверджує Укрінформ, — що російський успіх у Чорнобилі був не випадковим, а складовою тривалої операції кремля з інфільтрації Української держави таємними агентами». Де гарантія, що російські «кроти» та агенти впливу не чекають з надією на підтримку п’ятої колони свого часу й на інших АЕС?

 Про відверте прагнення п’ятої колони негативно вплинути на роботу нашої атомної енергетики та загальмувати досить успішну і перспективну співпрацю ДП «НАЕК «Енергоатом» з компанією Westinghouse заявив недавно в інтерв’ю виданню Delo.ua президент нашого державного підприємства Петро Котін. В умовах повномасштабної воєнної агресії росії проти України компанія Westinghouse дотримується накресленого ще до війни плану і продовжує співпрацю з Енергоатомом з будівництва нових атомних блоків в Україні. Але, як сказав Петро Котін, «кожен крок у співпраці зі США в галузі ядерної енергетики супроводжує масована атака прокремлівських псевдоекспертів і прихвоснів, адже наша компанія повністю позбулася залежності від російських технологій, ядерного палива, запчастин і комплектуючих. За це нас жорстко критикує п’ята колона проросійських псевдоекспертів, які не вірять, що нам вдасться побудувати нові енергоблоки за американською технологією АР 1000».

У Міненерго, а також в Енергоатомі і нині, до слова, ще працює на далеко не рядових посадах чимало тих, хто свого часу наполегливо обстоював необхідність добудувати третій і четвертий блок Хмельницької АЕС за технологіями і на реакторах росатому. І чекають реваншу. Не забуваймо, що Андрій Деркач, щодо якого з ініціативи СБУ Генеральна прокуратура розпочала досудове розслідування, свого часу, створивши за прем’єрства Януковича Укратомпром і будучи його керівником та одночасно народним депутатом, прагнув віддати всю українську атомно-енергетичну галузь у фактичне підпорядкування росії. Президентові України Вікторові Ющенку вдалося розкрити таку підкилимну аферу, і за його командою вже уряд Юлії Тимошенко у грудні 2007 року скасував згадану злочинну постанову Кабміну Януковича. Про це «Урядовий кур’єр» чимало писав.

Думається, що рашисти, маючи певну ще не ліквідовану в Україні розгалужену мережу спецагентів та підступного внутрішнього ворога — п’яту колону, не залишають намірів ще більше загострити напружену ситуацію в українській Об’єднаній енергосистемі, яка з 16 березня 2022 року працює синхронно з європейською континентальною мережею. На бездоганну роботу ОЕС негативно впливає зменшення у зв’язку з війною на сході та півдні ролі теплової генерації та ВДЕ і, звичайно, захоплення агресором ЗАЕС, де було порушено всі заходи ядерної безпеки.

І ще не досить приємна новина: Дністровська ГЕС, як повідомляє пресслужба Укргідроенерго, в липні скоротила виробництво електроенергії на 43% порівняно з аналогічним періодом торік через критично низький рівень води у Дністровському водосховищі. Недоотримання Об’єднаною енергосистемою таких обсягів маневреної та чистої генерації незначне, але в умовах терористичних дій агресора на це слід звертати увагу і робити певні висновки нашим Збройним силам.

Ідеться про безпеку енергетичних об’єктів, створення над ними з допомогою партнерів закритого неба. Адже з 30 липня Україна збільшила імпорт своєї електроенергії в Євросоюз у 2,5 раза — зі 100 МВт до 250 МВт на годину з огляду, звичайно, на складну ситуацію в європейських друзів через значне скорочення постачання газу росіянами.