Ніде правди діти, останніми роками тарифи на комунальні послуги в Україні зростають фактично щомісяця. Аби ж за ними так само швидко зростали зарплати! Та ні, де там. Тому щоразу з високих трибун і екранів телевізорів нам обіцяють, що ось це чергове подорожчання вже точно буде останнім, правда-правда, лише ще трошечки потерпіть. Але слова, як відомо, не дотримують.
Під час чергової години запитань до уряду у Верховній Раді один з депутатів на всю країну показав січневі 2019 року платіжки на газ родини пенсіонерів з Києва – так званих споживачів на конфорці, які використовують газ лише для приготування їжі. І розповів, що до листопада 2018 року платили двоє літніх людей за цю послугу трохи більш як 40 гривень за двох. Із грудня — вже понад 50 гривень. Але ж у січні 2019-го отримали рахунок на… майже 200 гривень! Тож насправді не на 20%, а на… 320!
Від такого космічного підвищення постраждали всі споживачі без лічильників. Особливо ті, в кого газ лише у плиті для приготування їжі. Адже до листопада 2018 року для них діяли такі норми споживання: газова плита за наявності центрального гарячого водопостачання — 3,3 куба газу на особу на місяць; газова плита без гарячого водопостачання — 5,4 куба; газова плита та колонка — 10,5 куба на особу.
Та після того, як постанову КМУ №203, яка затверджувала ці норми, скасував Верховний Суд, чинною залишилася постанова №619 від 8 червня 1996 року в редакції від 29 жовтня 2002 року. Тобто суд скасував усі зміни від 2014-го, які Кабмін запроваджував у частині встановлення норм споживання для абонентів без приладів обліку. А чинними знову стали такі: 9,8; 18,3 куба й 23,6 куба відповідно. Можна, звісно, і не споживати, та все одно плати, бо буде борг!
Для мене завеликими були й попередні норми. Звісно, їжу на плиті готую. Але використовую на це за місяць не більш як кубометр. А платила за три, отже, ще тоді втричі більше. Тепер — за майже 10 кубів на місяць, більше у майже 10 разів. І зекономити тут ніяк.
Розуміла, що у такий спосіб таких, як я, змушують встановити лічильники. Справа, на перший погляд, непогана. Та є тут два грандіозних «але». По-перше, за законодавством, побутовий споживач не зобов’язаний це робити власним коштом. Забезпечити приладами має держава або місцева влада. І подекуди це вже відбувається, хоч дуже повільно. Решті ж сказали однозначно: «Чекайте (можливо, й роками) або встановлюйте за власний кошт». Не знаю, як в інших регіонах, а в Києві таке задоволення коштує 3,5—5 тисяч гривень, як поінформували мене ще рік тому працівники Київгазу.
По-друге, щоб встановити лічильник у квартирі, де від початку його не передбачено, на кухні доведеться вчинити погром. «Адже будь-де такий прилад не встановиш. І все це нешвидко й дуже непросто»,— сказали газівники.
Ще тиждень тому я вважала, що потрапила просто у безвихідь. Аж тут надійшла обнадійлива новина з Кабміну. Прем’єр Володимир Гройсман на засіданні уряду сказав: «Дехто з фахівців, які працюють у газовій сфері, вважає, що треба наживатися на людях. Ми проти цього і не дамо так чинити. Було 3,3 кубометри на особу, а чому зараз треба платити за 9 кубів? Ми ж розуміємо, що це втричі більше, ніж споживають люди. Тому ми повертаємося до старої норми. Буде 3,29 кубометра. Люди платитимуть справедливу ціну за справедливий обсяг, а не за завищений». Отже, Кабінет Міністрів ухвалив рішення про встановлення норми в 3,29 кубометра газу на одну особу на місяць для домогосподарств без лічильника. І навіть більше того, урядовці доручили НАК «Нафтогаз України» забезпечити всіх громадян безплатними газовими лічильниками, не уточнивши, щоправда, чітких термінів виконання цього доручення.
Звісно, як і всі споживачі без лічильників, а особливо ті, хто «на конфорці», я такій новині дуже зраділа. Проте подумала: а чи не занадто передчасно? Бо схожа спроба захистити українців від свавілля монополістів у газовій сфері в урядовців уже була. Рішення офіційно ухвалили, і люди раділи. А потім ті ж монополісти через суди відіграли все назад. Бо, звісно, втрачати такий шанс збагатитися на рівному місці вони не схотіли. Тому й нині немає впевненості, що міські та облгази знову не спробують прокрутити те саме. Адже, ніде правди діти, у судах в нас найчастіше правий той, у кого товщий гаманець.
Ось і виходить, що споживачеві «на конфорці» ще, мабуть, рано розслаблятися. Так, ми звикли до останнього часу отримувати платіжки за газ із стабільно невисокими сумами. Бо ми ним не гріємося, лише їжу на ньому готуємо. Та вже маємо гіркий досвід: в листопаді сума збільшилася, в грудні – ще трохи, а у січні – просто полетіла у космос. Маю, звісно, сподівання, що в лютому вона таки повернеться до тями. І все ж розраховувати, що там і затримається, поки що зарано. А тому, очікуючи на чергову платіжку, залишається лише міркувати: «Скільки ж буде наступного разу?