В Україні й досі популярні серед фізичних осіб і підприємців готівкові розрахунки. Це лише здається, що банківськими картками та трансакціями в інтернеті користуються майже всі. Насправді це не так.

Що треба зробити для поліпшення культури безготівкових розрахунків? «Урядовий кур’єр» намагався дізнатися це.

Дорогі трансакції

Аналітики нині кажуть: щоб вирішити це питання, треба спочатку знизити максимальний рівень готівкового платежу. Як вважає старший директор, глава департаменту взаємодії з державними органами VISA країн СНД та Південно-Східної Європи Святослав Сенюта, цей показник треба зробити не меншим за 500—1000 доларів і всі операції дуже ретельно контролювати.

Щоправда, цьому повинна допомогти держава. Тут слід зробити уточнення: розрахунки підприємств (підприємців) між собою протягом одного дня мають бути обсягом 10 тисяч гривень; між фізособами і підприємством (підприємцем) протягом одного дня — 50 тисяч гривень; фізосіб між собою за договорами купівлі-продажу, які підлягають нотаріальному посвідченню — 50 тисяч гривень.

Деякі експерти категоричні: з вини держави, яка недостатньо робить для популяризації безготівкових платежів, триває масована практика розрахунку підприємців саме готівкою.

«Наш банк торік встановив 60 тисяч POS-терміналів. Однак більшість бізнесменів відмовляються ними користуватися і практикують старий метод розрахунків готівковими грошима», — каже керівник напряму обслуговування торговельних підприємств ПриватБанку Євген Васильцов.

За його словами, основна перепона в цьому процесі — висока вартість безготівкових розрахунків. Це справді так. Для підприємця, який робить трансакцію через безготівкові розрахунки, такий платіж оподатковуватиметься 11%.

Тому підприємці справедливо замислюються над питанням: навіщо використовувати безготівкові дорогі платежі, якщо можна сплачувати недорого готівкою? До того ж, ніде правди діти, часто бізнесмени (і фізичні, і юридичні особи) не хочуть декларувати свої доходи, які оподатковуватимуться, і, зрозуміло, робити кишеню власників бізнесів меншою.

На думку голови Комітету Верховної Ради України з питань фінансів, податкової та митної політики Данила Гетманцева, в Україні треба якнайшвидше розробити комплексну програму для малого бізнесу з підтримки переходу на безготівкові розрахунки.

Готують проєкти законів

Саме такі проблеми характерні й для фізичних осіб. Зрозуміло, що вони, як і підприємці різної форми власності, не хочуть показувати свої доходи. Тому і використовують платежі готівковими грошима.

Варто визнати, що цей спосіб розрахунку з об’єктивних причин (принаймні з міркувань безпеки) був поширеним до появи обмеження на готівкові розрахунки.

Відомі більш витончені способи, як обійти ліміт на розрахунки готівкою. Наприклад, укладаючи договір купівлі-продажу нерухомості, продавець і покупець можуть передбачити внесення покупцем застави з огляду на такі розрахунки: сума застави + ціна договору = вартість продажу нерухомості. Згодом продавець заставу не повертає, посилаючись, припустімо, на порушення покупцем строків оплати за договором купівлі-продажу (ст. 590 Цивільного кодексу України).

До речі, Нацбанк України начебто чує пропозиції банків і готується до наступного етапу: зниження порога готівковості до 10%. Це все означає, що пересічні громадяни можуть зробити трансакцію на суму, не більшу за 15 тисяч гривень.

Щодо розрахунків за участі бізнесу, то регулятор також уже начебто має відповідний проєкт, згідно з яким запропоновано не лише обмеження виведення готівки, а й повідомлення підприємців про клієнтів, які обрали розрахунок у готівці.

Нацбанк має намір робити запити з інформацією про клієнтів, які вважали за краще розрахуватися або отримати розрахунок готівкою.

«Суб’єкти господарювання в разі зняття готівкових коштів з поточних рахунків для здійснення готівкових розрахунків з фізичними особами зобов’язані надавати на запит банку (філії, відділення) підтверджувальні документи, на підставі яких здійснюють такі готівкові розрахунки, й інші документи, які необхідні банку для вивчення клієнта», — йдеться в змінах, запропонованих Нацбанком України.

У регулятора вже начебто є проєкт постанови, яким запропоновано розширити чинність правил на «готівкові розрахунки фізичних осіб — довірених осіб суб’єктів господарювання, які отримали готівку для виконання окремих суспільно-правових дій від імені та за рахунок такого суб’єкта господарювання». Ця фраза з документа доволі складна для первинного сприйняття, але якщо уважно вчитатися, то можна зробити висновок: ідеться про прозору оплату праці найманих працівників.

Компанії та різні приватні установи (про державні не йдеться — там усе по-білому) повинні будуть розраховуватися лише із законно прийнятими на роботу працівниками.

Перекази та е-комерцію треба відбілити

Теж саме стосується і грошових переказів з-за кордону. Трудові мігранти з різних країн теж не мають бажання світити свої доходи, тому часто обирають платежі готівкою.

Керуючий партнер юридичної групи EUCON Ярослав Романчук вважає, що лише 5% осіб, які мають джерело доходів за кордоном, декларують їх. «Згідно з податковим законодавством, українці повинні декларувати всі доходи, отримані за кордоном. А ось чи сплачувати додаткові податки в Україні — це питання розрахунків. Думаю, що платити треба лише в тому разі, якщо за кордоном було сплачено менше податків, ніж в Україні. Маю в цьому питанні особистий досвід — мій син упродовж шести років працює в Польщі, і ми щорічно декларуємо ці доходи та сплачуємо податки в Україні», — зазначає експерт.

Ще один із чинників, який гальмує розвиток безготівкових розрахунків, — проблеми з так званою е-комерцією, тобто торгівлею товарами та послугами через інтернет. Як вважає голова Спілки споживачів України Олег Цільвик, такий сегмент ринку перебуває поза зоною контролю фіскальних та податкових служб.

«Думаю, що має бути реєстрація суб’єктів, які працюють на цьому ринку. Так відбувається у всіх розвинених і не дуже країнах, зокрема азійських. Уже не кажу про Європу. Повсюдно е-комерцію легалізовано, й таке необхідно зробити в Україні», — зазначає він.

Експерти вважають, що так держава просто уникає питань контролю різних ринків, на яких панує готівкове свавілля. Хоч, як бачимо, у цьому напрямі добре працює Нацбанк, готуючи нові постанови та сповіщаючи суспільство про певні позитивні зміни, які відбуватимуться. Тому нарешті мають з’явитися законопроєкти та постанови виконавчої влади, які детінізують ринок готівкових розрахунків. Адже без цього неможливий сучасний розвиток фінансів та економіки країни, який базується на найвищих європейських стандартах.