У нас знову намагаються подолати демографічну кризу через «биття грошима». Такий податок уже існував за часів Радянського Союзу. В народі його жартома називали «податком на холостяків». Одначе тим, кому доводилося його платити, було не так весело, адже влітав він у копієчку: 6% від зарплати як для чоловіків (від 20 до 50 років), так і для жінок (від 20 до 45 років). Рятували від побору лише дуже маленька (менше 70 крб. на місяць) зарплата або довідка від лікаря про безпліддя. Та навіть у ті часи принести до бухгалтерії за місцем роботи подібну довідку наважувався далеко не кожен.
А що ж маємо нині? Сучасний законопроект пропонує знизити податок на прибуток для багатодітних родин до 5%. Якщо маєте троє дітей — із зарплати віднімуть 10%. І це, на мій погляд, правильно. А ось тому, хто не зміг до 30 років завести дитину, доведеться платити 17% податку. Звільнити від такого оподаткування планують тільки інвалідів. Решта, як вважають нардепи-автори законопроекту, нехай поповнюють державну скарбницю (за прогнозами — на 800 млн гривень щорічно). А ось це рішення, на мою думку, далеке від справедливості.
Візьмімо для початку бездітні пари, яких у нас понад мільйон, або кожне четверте подружжя. Заплатити 5 чи й більше тисяч доларів лише за одну спробу штучного запліднення можуть дозволити собі лише одиниці. При тому, що гарантії успіху немає.
Звісно, є молоді родини, які самі вирішили поки що не народжувати дітей. Проте, переконана, це рішення вони прийняли не від доброго життя. Адже якщо зарплати маленькі, окремого житла немає — як у таких умовах ростити малюка? Отже чи не спровокує прийняття такого закону масову еміграцію молоді за кордон у пошуках кращої долі?
А ось моя молода подруга взагалі зреагувала дуже емоційно: «Ну добре, що мені поки що немає 30-ти. А як «стукне» через кілька років, а кохану людину я собі так і не знайду, тоді що? Нардепи мені її призначать? Також через закон? Це ж абсурд і втручання в особисте життя. А ще кажуть, що живемо у демократичній країні!» І сперечатися я з нею не стала.
Та в нардепів і на це є відповідь. Таким людям вони радять усиновлювати малюків з інтернатів та притулків, аби менше українських сиріт виїжджали за кордон. Але… Якщо брати в родину дитину тільки для того, аби не платити податки, то що ж це буде? Хіба краще буде хлопчику або дівчинці, які мріють про справжнє родинне тепло, у тата й мами, які передусім рахуватимуть гроші?
Проте, як з’ясувалося, ми на цьому шляху не єдині. Подібний законопроект розглядає нині й парламент Німеччини. Там також хочуть спробувати подолати демографічну кризу через збільшення прибуткового податку на 1% для бездітних чоловіків і жінок після 25 років. Проте німецькі експерти вважають, що в них цей закон не приживеться. Адже стимулювати людей слід не покаранням, а заохоченням. Наприклад, як це роблять у Сполучених Штатах. Там, якщо в родині виховуються четверо дітей, навіть якщо обоє батьків працюють, вони повністю звільняються від сплати податку на прибуток.
На мою думку, наповнювати держбюджет можна завдяки іншим заходам, а не за рахунок бездітних. А щоб дітей народжували більше, слід створити належні умови для життя — аби молоді люди могли знайти хорошу роботу з гідною зарплатою. Тоді не виникатиме питання — народжувати дітей чи ні? Ви згодні зі мною?