КАДРИ
Довіру до правоохоронних органів можуть повернути тільки люди з незаплямованою совістю та чистими руками
Покарання за злочин повинно бути неминучим. Хоч би якою важкою була справа, слід прагнути зрозуміти душу злочинця, пробитися до його серця і привести до щирого покаяння. Такі принципи слідчого з особливо важливих справ прокуратури Луганської області В’ячеслава Єрмакова. «Важняка», в якого за 36 років роботи у правоохоронних органах жодного випадку повернення справи із суду не було.
«Щупак» у вилці пральної машини
Чоловік звернувся в міліцію із заявою про зникнення дружини. І ледь підійшли відповідні терміни, став педантично закидати різні інстанції скаргами на бездіяльність правоохоронних органів. А в міліціонерів закралася підозра, чи не причетний він сам до цього зникнення? Звернулися до слідчого Єрмакова. В’ячеслав Юрійович погодився придивитися до скаржника. У призначений час він ніби випадково опинився в кабінеті і просто читав газету. А сам спостерігав, як недбало і зневажливо висловлюється нібито люблячий чоловік про дружину-художницю. Стежив за мімікою, жестами, виразом очей. І раптом, відклавши газету, запитав різко, дивлячись прямо в очі: «За що ви вбили свою дружину?»
За чесність і професіоналізм В'ячеслава Єрмакова поважають не тільки колеги.
Фото прес-служби прокуратури Луганської обдасті.
У криміналістиці такий метод називається застати зненацька. Єрмаков попросив оперативників простежити за діями скаржника, коли той покине будівлю міліції. Чоловік відразу відправився в гараж і викинув якісь папери. Оперативники з понятими ці папери вилучили. Серед них виявилася записка дружини, що вона не матиме претензій на автомобіль «Волга».
Слідчий починав розуміти мотиви злочину. І ризикнув затримати підозрюваного.
— Щоранку я спускався до нього в ізолятор тимчасового затримання, ми пили чай і просто розмовляли про життя, — згадує В’ячеслав Юрійович. — Навіщо? Щоб пробитися до серця людини.
У той же час слідчий скрупульозно збирав відомості. Сусідка згадала, як перелякана художниця прибігла з вилкою від пральної машини. Чоловік вигвинтив одну половину «щупака». Варто було почати прання і, як часто буває, мокрою рукою взятися за вилку, аби включити машину — нещасний випадок був би забезпечений. Але рука була ще сухою.
Знайшов Єрмаков і першу сім’ю скаржника, поговорив з колишньою дружиною. Збагнув, який деспотичний характер прихований під маскою доброчесності і пристойності.
І кожен день, за чаєм, він розмовляв із підозрюваним про малолітніх дітей, які залишилися без матері. Про християнську душу, яка мається без поховання.
— Я бачив, він хоче покаятися. Але якась сила всередині заважає, утримує, — згадує слідчий. — Так тривало кілька днів. І раптом о сьомій ранку черговий телефонує мені додому — мовляв, скаржник вимагає зустрічі. Я примчав. Він плакав, казав, що не може більше терпіти цю смертельну муку, що дружина являється йому вві сні…
Останки молодої жінки знайшли на галявині, яку вказав чоловік. Він оглушив її каменем, задушив і закопав, аби не продавати автомобіль «Волга» при розподілі майна під час розлучення.
.jpg)
За кожною справою людська доля і розглядати її потрібно під збільшуваним склом. Фото з сайту profolimp.com
Танок на ребрах
Розслідування справи банди Жіжи, яка налічувала 27 осіб, найпростіше порівняти з шаховою партією. Ось тільки ця інтелектуальна гра не передбачає емоцій. А емоції захльостували — бандити грабували людей у чотирьох областях України. Мали зброю, маски і міліцейську форму. Діяли з особливою жорстокістю. Директор Ізюмського цементного заводу помер від больового шоку після їх нальоту. Увірвалися в масках, зв’язали руки за спиною «ластівкою» і танцювали на ньому. Як наслідок, у людини перелом грудини, перелом ребер. Помер, не приходячи до тями. В акті експерти так і записали: «від нелюдського болю».
У цій справі було більше ста томів. Злочинці ретельно ховали обличчя.
— Зате хтось із потерпілих запам’ятав зріст, голоси і характерні слівця місцевого суржику, адже члени банди були родом зі Сватового, Кремінної, Лисичанська та Луганська, — підкреслює В’ячеслав Юрійович. — Бандити найняли маститих адвокатів. Єдиноборство відбувалося в їх присутності: я ставлю запитання в коректній формі, підозрюваний уникає відповіді, але кожен наступний факт заганяє його в кут. Доказів, які були зібрані в ході досудового слідства, вистачило, аби посадити бандитів за грати. І коли робота виконана чесно, навіть переможений це визнає.
Пісня в подарунок від розбійника
Єрмаков святкував одруження сина. Весілля гуляли в ресторані. Досвідченим поглядом відзначив незвичайну групу: люди тихо розмовляли, явно цуралися чужих вух. Весілля шуміло в залі банкетному, танцювати доводилося у залі загальному. І коли Єрмаков вів у вальсі дружину, від тієї групи до нього попрямував чоловік. Підійшов впритул до слідчого і запитав: «Пам’ятаєш мене?» Єрмаков напружився. Чоловік назвав прізвище та статтю покарання. Слідчий згадав: розбійний напад і замах на вбивство. «По твоїй милості я відсидів десять років, — сказав колишній зек. І додав: — Але ти все зробив чесно. Не «пришив» нічого зайвого. Я вдячний. Замовляй, що хочеш. Це буде мій тобі подарунок».
Єрмаков відповів: «Нехай це буде моя улюблена пісня».
Слово не горобець. Якщо його дає чоловік сильної волі, він виконує зобов’язання.
Тож у залі ресторану оркестр грянув «Наша служба и опасна, и трудна». А громили, роздратовано розкидавши стільці, покинули приміщення.
— У певному сенсі кожен працівник правоохоронних органів повинен мати впевненість у своїй правоті і переконання, що ти здатний перемогти, — каже Єрмаков. Мундир офіцера одягається назавжди — поза обставин і рамок робочого часу. Шкода, що багато років у виші юридичного профілю приймали абітурієнтів, не вивчаючи їх особистості. Не можна, щоб у таких вишах навчалися на платній основі. Людина повинна приходити на роботу в правоохоронні органи лише за велінням совісті, а не тому, що така робота вигідніша чи не знайшлося іншої.
Телеграма зі словом «Вікторія»
Рідні були проти спроб вступу на юридичний факультет. Батько вважав, що конкурс 24 абітурієнти на місце не подолати, а на спроби підуть роки. На сімейній нараді домовилися, що В’ячеслав навчатиметься у Комунарському гірничо-металургійному інституті на будівельника. Поступив легко, та вчився важко — відчував, що не його професія. Але знадобилося ще кілька років, щоб Єрмаков-молодший наважився піти проти волі батьків. Якось улітку вони поїхали відпочивати до моря, а він відшукав шкільний атестат і вирушив до Харкова.
— Покликання визначила доля, — усміхається Єрмаков. — У молодших класах у мене була улюблена поштова марка з портретом Дзержинського. Потім зачитувався книгою «Записки слідчого» Л. Шейніна. Так що мета була поставлена. І досягнута.
Коли у приймальній комісії Харківського юридичного інституту (зараз — Академія імені Ярослава Мудрого) підтвердили, що його прийнято у студенти, В’ячеслав відправився на пошту. На бланку телеграми рідним написав одне слово: «Вікторія». Знав, батько зрозуміє. Працівниця вузла зв’язку запитала: «Що це означає?» «Перемога», — відповів новоспечений студент. «Так і напиши!» — зажадала тітка. «Ні!» — заявив майбутній «важняк». Тітка пішла в якісь двері, хвилин через десять у приміщення поштамту увійшли двоє в цивільному. «Хто тут Єрмаков?» — голоси звучали суворо, а червоні книжечки документів із золотистими буквами «КДБ» мали загрозливий вигляд. «Що це означає?» — запитали, показуючи на бланк телеграми. Хлопець не здавався — текст повідомлення батькові він хотів відправити саме так. І ясно було, що немає ніякого шпигунського криміналу, просто особлива скупа чоловіча мова людей, які розуміють один одного. Телеграму дозволили передати.
Вирок без речового доказу
Втрату довіри населення до правоохоронних органів слідчий Єрмаков називає головною рисою нашого часу і головною проблемою. Він розуміє, що підстави для такого ставлення є. Адже саме «важняку» Єрмакову довіряють вести справи стосовно працівників правоохоронних органів, які заплямували честь мундира. Такі справи викликають чи не найбільший резонанс. І з іншого боку — несуть загрози життю слідчого. Але сам Єрмаков вбачає найбільші труднощі в тому, що в країні не працює програма захисту свідків. Хоча особисто сам, якщо дає слово захистити, — тримає його.
Так було з очевидцем підступного вбивства підприємця і його дружини. Троє братів зайняли у бізнесмена велику суму грошей. Сплачувати борг не хотіли. Натомість запросили в гості, по-східному щедро накрили стіл. І — застрелили.
Чотири роки підприємець з Алчевська і його дружина вважалися безвісти зниклими. А потім до слідчого Єрмакова потрапила інформація про дивне оповідання якогось азербайджанця.
— Я навіть не відразу повірив йому, — зізнається Єрмаков. — І провів судово-психіатричну експертизу на справжність оповідання — чи не вигадує. Але експерти підтвердили, що людина, яка стала свідком того, про що каже, не фантазує.
Тоді я поїхав до Сєверодонецька, у приватний будинок, де давно вже ніхто не жив. У присутності понятих стали розкривати лінолеум на підлогах. Побачили темну пляму. І сусідка скрикнула: «Та це ж кров!» Так було очевидно, хоча в будинку зробили ремонт.
Тоді я почав відтворювати картину злочину. Насамперед потрібно було встановити групу крові загиблого комерсанта. Звернувся до лікарні за місцем проживання — отримав чиновницьку відписку, мовляв, архіви знищені за давністю років. Але я наполягав. І вперто рився в архівах лікарні. Знав, що 20 років тому людину тут оперували. І таки знайшов ці записи, встановив групу крові.
Важко визначали і причину смерті. Ми постаралися відтворити те, що сталося. Все фіксували на відео.
Одне слово, братів затримали. На трьох у них було п’ять столичних адвокатів. Грошей на захист не жаліли. Протистояння було жорстким: підозрювані ні в чому не зізнавалися, адвокати закидали клопотаннями. Та й трупів підприємця та його дружини ми так і не знайшли. Брати тримали велике підсобне господарство свиней. Це наштовхує на думку, як позбулися слідів убивства…
Верховний Суд оцінив усі зібрані докази й засудив братів до 15 років позбавлення волі. І це — унікальний прецедент в юридичній практиці.
Вбивці відправилися за грати. А очевидця, якому я обіцяв захист, довелося переселити до іншого населеного пункту, де його ніхто раніше не знав. Час від часу навідувався до нього.
…Я бачив багато доль, коли люди ламалися, коли професійні якості атрофувалися, юрист перетворювався на людиноненависника. Але наш мундир одягнений на все життя. Честь і слово повинні залишатися міцними та служити захисту слабких будь-що-будь, — вважає В’ячеслав Єрмаков.
СЛОВО ПРО КОЛЕГУ
Заступник прокурора Луганської
області Микола ВАСІЛІН:
— Все своє життя В’ячеслав Юрійович Єрмаков повністю присвячує роботі. Нині він один з найдосвідченіших, професійно підготовлених співробітників прокуратури області. Тому і працює в слідчому відділі слідчого управління. А це наш, так би мовити, елітний підрозділ. Він прониклива людина, навіть погляд у нього такий, про який кажуть: очі слідчого. На його рахунку унікальні розслідування, які служать прикладом для молодих.
Єрмакову доручають найскладніші справи. Такі люди — золотий фонд слідчої служби України.