Очевидно, з цього року в загальноосвітніх школах з усіх без винятку школярів почнуть робити поліглотів. На жаль, незалежно від бажання та здібностей учнів. А зважаючи на дуже насичену навчальну програму з інших обов’язкових предметів, другу іноземну мову інакше як надмірним навантаженням на дитячі голівки батьки не називають.
Про те, що з 1 вересня 2013 року в навчальну програму п’ятикласників введуть другу обов’язкову іноземну мову, нам — ще тоді мамам і татам другокласників — повідомили два роки тому, коли наші діти починали вивчати лише першу іноземну — англійську. І хочу сказати, що тоді ми сприйняли цю новину без ентузіазму. Не змінилося ставлення до такого нововведення і за рік до того, як мій син та його однокласники випробують його на собі.
По-перше, тому що з кожним наступним навчальним роком навантаження на учнів зростає і в них залишається дедалі менше часу на відпочинок. А без повноцінного відпочинку, як застерігають медики, дитина не здатна нормально засвоювати навчальний матеріал. По-друге, малоймовірно вивчити англійську чи іншу мову за три роки так, щоб у п’ятому класі паралельно й успішно опановувати іншу іноземну. До речі, чимало моїх однокласників не змогли на шкільному рівні вивчити одну обов’язкову іноземну за 6 років — з 6-го по 11-й класи.
По-третє, батькам або «світять» додаткові витрати на репетиторів — це задоволення не з дешевих, та й потрібно бажання самої дитини займатися у свій вільний час. Або ж доведеться заплющити очі на бали з другої іноземної, якщо та важко даватиметься і батьки не зможуть допомогти дитині — поправити, коли неправильно читатиме, вчитиме слова, плутатиме слова з різних мов. А готові заплющувати очі чимало мам і тат. Це найбільш імовірний варіант, адже і діти зовсім не у захваті від такого нововведення, і батьки не вважають потрібним подвійне «іноземне» навантаження зі шкільної лави. У школі, як переконана більшість батьків, краще засвоїти нормально одну іноземну, ніж жодної з двох.
Одна іноземна — звісно, необхідний навчальний предмет, особливо якщо викладається та мова, якою люди найчастіше спілкуються за кордоном. А оскільки діти, з цікавістю дивлячись пізнавальні передачі, мріють побувати ледь не в кожному куточку світу, це додатковий стимул приділяти іноземній більше часу. Та навіть якщо мова, котра викладається в школі, не дуже поширена і може не знадобитися в подальшому житті, то все ж таки закладаються основи. І потім у студентські роки, як зауважують фахівці, коли є бажання, легше вивчити потрібну іноземну чи навіть кілька, якщо є відповідні здібності. Але це вже свідомий і добровільний вибір людини, а не зобов’язання.
Звісно, не всі батьки заперечують введення в навчальну програму другої обов’язкової іноземної мови. Голосують за таке нововведення ті, діти яких справді легко засвоюють іноземні мови, і ті, дітям яких з певних причин не дається перша обов’язкова. Вони сподіваються, що новий «іноземний» предмет засвоюватиметься успішніше, і не заперечують: у такому разі заплющуватимуть очі на успішність з того предмета, який не припав учневі до душі. Таким чином, і ці батьки практично погоджуються з тим, що краще нормально вивчити одну іноземну мову, ніж жодної із двох.