РИНОК КАПІТАЛУ
Активи інвестиційних фондів зростають за рахунок «венчурів»
Позбутися ганебного титулу «сировинна база» Україні допоможуть справжні венчурні капіталісти. А поки що бізнес змушений займатися трансфертом технологій — прямим продажем патентів за кордон без створення реальної додаткової вартості.
Національні особливості
Мене вразив випадок з одним українським науково-дослідним інститутом, який продав за кордон не затребуваний у нас штам молочних бактерій, що міститься в молоці, яке п’ють гірські довгожителі. Цей штам іноземці використали для створення нового виду йогурту. За іронією долі, навпроти цього НДІ розташовувався молокозавод, але він не зміг скористатися цією інновацією. Зв’язка вітчизняна наука — виробництво на спрацювала і… патент виїхав за кордон.
Особливість України в тому, що так звані венчурні проекти у більшості такими не є. До класичного венчурного інвестування зараховують інвестиції в інновації та прямі інвестиції (придбання пакетів акцій підприємств). Переважна частина вітчизняних венчурних фондів — проектні або схемні (здебільшого будівельні). Прямі венчурні інвестиції в акціонерний капітал (придбання акцій і керування портфельною інвестицією для збільшення їх вартості) сягають, за оцінками експертів, 10—25% у загальному обсязі українських венчурних інвестицій. А частка інноваційних проектів у країні мізерна і становить до 1% венчурного ринку.
Венчурні фонди в Україні своїм народженням зобов’язані Закону «Про інститути спільного інвестування» (2001 р.). Свою роботу вони почали у 2003 році. У їх фінансуванні враховуються обсяги і цілі бізнесу. Зокрема у будівництві венчурний фонд виступає структурою, яка викуповує цільові облігації у забудовників за номіналом, а потім продає їх населенню за ринковою ціною, а гроші спрямовує на будівництво. Отримана різниця між ринковою та номінальною ціною розподіляється між учасниками фонду.
У цій схемі фонд — сполучна ланка між забудовником і населенням. Термін діяльності фонду встановлюється залежно від терміну виконання інвестпрограми: зокрема, 5—10 років потрібно на будівництво заводу, і рік-два — на реалізацію житлових проектів.
«Венчурні інвестфонди мають значно менше обмежень з інвестиційної діяльності з точки зору складу і структури активів, особливостей управління ними, обігу та зберігання їхніх цінних паперів, що робить їх більш ризиковими порівняно з рештою фондів», — зазначає старший аналітик Української асоціації інвестиційного бізнесу (УАІБ) Анастасія Гаврилюк.
Якщо УАІБ веде повний облік та моніторинг венчурних інститутів спільного інвестування (ІСІ) та компаній з управління активами (КУА), які управляють їхніми активами, то інші структури (не створені як ІСІ) регулюються законодавством про господарські товариства (Господарським кодексом, Законом «Про акціонерні товариства» — залежно від форми і здійснення інвестицій в акціонерний капітал, наприклад, через володіння часткою у ТОВ). Вони можуть інвестувати на етапі розвитку фінансових проектів (наприклад, новітні IT-технології чи продукти, «старт-ап»-компанії, високоризикові бізнеси, що мають потенціал швидкого зростання).
«Венчурні інвестиції можуть здійснюватися через так званих бізнес-янголів — приватних (зокрема індивідуальних) інвесторів, які вкладають початковий капітал у нові ідеї, новостворені чи тільки заплановані перспективні бізнес-проекти. Це, як правило, інвестиції на початкових стадіях існування та розвитку компаній (seed, start-up). Венчурні фонди на цих етапах рідко беруть участь у фінансуванні, це світова практика», — підкреслює А. Гаврилюк.
Реальну прибутковість у венчурних фондах не можна оцінювати тільки на підставі конкретної бухгалтерської операції у певний звітний період. Прибутковість проекту буде об’єктивною після його реалізації або після відповідної переоцінки активів фонду. Бо у них активи переважно розміщуються у цінні папери, які не торгуються на фондових майданчиках. Їхня ціна визначається не ринком, а ціною придбання, а також вартістю нерухомості й корпоративних прав. Позитивом від діяльності цих фондів можна вважати повернення українських грошей з офшорів. Через «венчури» держава створила привабливий механізм інвестування, коли ці інститути оподатковуються при виході з проекту. До закриття фонду кошти, отримані від реалізації одного проекту, можна реінвестувати в інший проект без залучення грошових ресурсів на податки. Венчурні фонди закільцьовують весь механізм управління фінансово-промислової групи через себе, мінімізуючи її витрати, підвищуючи ефективність роботи та створюючи найзручніші схеми управління.
У другому кварталі цього року основним трендом ринку вітчизняних інвестфондів стало нарощування потужності венчурним сектором. За даними УАІБ, станом на 30 червня цього року сукупна вартість активів усіх інвестфондів досягла понад 136,9 млрд грн (+4,4%), з яких 92,4% належало венчурним.
У рамках венчурних проектів в Україні створюють нові виробництва та робочі місця. Фото Oлександра ЛЕПЕТУХИ
Допоможи собі сам
«Якщо ми на державному рівні не налагодимо систему, яка допомагатиме вирощувати венчурні компанії, Україні буде складно перейти до економіки постіндустріального типу», — вважає президент асоціації «Приватні інвестори України» Сергій Десяк. Хороший приклад — Росія, де в 2006 році було створено Російську венчурну компанію (РВК), яка фінансує створення венчурних фондів у всій країні, а в 2009 р. — Фонд посівних інвестицій РВК, що має підтримувати інноваційні починання на ранній стадії розвитку. «Не маючи такої інфраструктури, ми спостерігаємо ситуацію, коли частина проектів «переїжджає» в Росію й наші підприємці замість того, щоб створювати підприємства в Україні, розвивають їх на чужій території», — констатує С. Десяк.
Відомими прикладами перетворення приватних інвестицій на всесвітньо відомі високотехнологічні проекти є компанії Google і Apple. Однією з перших компаній, що почала займатися венчурними інвестиціями в Україні, Росії та США, була AVentures («АВенчерс», зараз «АВенчерс Кепітал»), створена у 2001 році. Через свій Corporate Fund I компанія проінвестувала проекти у сферах телекомунікацій, медіа, ІТ-технологій. У 2012-му AVentures створила ще один фонд — Bridge Fund II, для інвестування в інтернет-бізнес в Україні та Росії. «Ця компанія здійснює прямі інвестиції у згадані проекти, не маючи зареєстрованого ІСІ та без участі КУА. Вона, тримаючи разом із підконтрольними структурами офіси в Україні, Великобританії, ФРН та США, має юрисдикцію поза межами України», — уточнює А. Гаврилюк. Поряд з AVentures на території України діє низка міжнародних венчурних фондів, створених за законодавством інших країн.
На думку експертів, венчурний бізнес може стати одним із засобів подолання безробіття в Україні та зростання ролі малого та середнього бізнесу, частка яких становить майже 15—20% ВВП. Для порівняння: у країнах Євросоюзу аналогічний показник сягає 50%, і за останні 10 років 80% нових робочих місць у країнах ЄС створили саме малі та середні підприємства.
Для розвитку малого підприємництва в Україні у Чернівцях у червні 2012 року створено венчурний фонд «Буковина». Він оперує капіталом 8 млн грн, який надали Дмитро Фірташ та четверо чернівецьких бізнесменів. Фонд виділяє до 80 тис. грн людям, які мають цікаві бізнес-ідеї, отримуючи натомість до 49% у нових підприємствах. Підприємствам, які існують, ця структура надає кредити для розвитку бізнесу до 320 тис. грн під пільгові 10—15% (середня кредитна ставка у банках 25—27% річних). На сьогодні фонд профінансував 7 проектів.
В основу роботи фонду «Буковина» покладено досвід Університету Кембриджа, де вже понад 40 років ініціативи студентів та науковців успішно підтримують три фонди. Наприклад, фонд «Буковина» надасть студентці 4 курсу Чернівецького торговельно-економічного університету Валентині Чернівчан у рамках проекту створення туристичного оператора «Сім чудес Буковини» 60 тис. грн в обмін на 35% частки. А авторові проекту виробництва органічних добрив з харчових відходів студентові 3 курсу Буковинської державної фінансової академії Сергієві Палагнюку — 80 тис. грн за 40% частки. Цікаво, що з наступного року заплановано створити фонди підтримки малого бізнесу в інших регіонах України. Таку модель вивчають бізнесмени з Харкова, Львова та Одеси.
НОВІ ТЕХНОЛОГІЇ
Держава виграла від реконструкції
Павло КУЩ, «Урядовий кур’єр»
ІНВЕСТИЦІЇ. Завдяки інвестпроекту з реконструкції та модернізації виробництва на ПАТ «Енергомашспецсталь» введено в експлуатацію новий електросталеплавильний комплекс ДСП-70. Як наслідок, щорічний випуск сталі зросте в 1,5-2 рази, поліпшиться її якість, вона відповідатиме міжнародним стандартам, на 40% скоротиться споживання енергоносіїв і втричі — час на виготовлення продукції. І чи не найголовніше — поліпшиться екологічна ситуація у місті, наголошують фахівці.
«Те, що завод займається інноваціями, дає йому змогу бути конкурентоспроможним в умовах кризи, — вважає перший заступник міністра регіонального розвитку, будівництва та ЖКГ Олександр Аліпов, який взяв участь у пуску нового сталеплавильного комплексу. — Україна виграла від реконструкції заводу, адже його продукція йтиме не лише на російський, а й на вітчизняний ринок. Сподіваємося, що й наша енергетика теж модернізуватиметься і розвиватиметься».
«Пуск цієї дугової сталеплавильної печі став можливим завдяки тісній співпраці з російською державною корпорацією «Росатом» і відкриває перед нами абсолютно нові кордони, — переконаний гендиректор «Енергомашспецсталі» Максим Єфімов. — Загалом у проект реконструкції та модернізації заводу, реалізація якого розпочалася ще з 2007 року, заплановано вкласти 2 млрд грн. Заводчани виконуватимуть замовлення не лише російських, а й вітчизняних енергетиків.