"Помилкова оцінка чи амністування держави-терориста?"

Вікторія ВЛАСЕНКО
6 серпня 2022

Зокрема АІ заявила, що  «тактика України порушила міжнародне гуманітарне право, перетворивши цивільні об’єкти на військові цілі. Внаслідок російських ударів по населених пунктах, які сталися за цим, загинули мирні жителі й було зруйновано цивільну інфраструктуру». Зазначено, що правозахисники виявили «докази того, що українські сили завдавали ударів із житлових районів, а також базувалися в житлових будинках у 19 містах та селах регіонів», хоч «існували альтернативи, які дали б змогу не наражати на небезпеку мирних жителів, наприклад, військові бази, густі ліси або інші споруди, розташовані далі від житлових районів». В Amnesty International заявили, що їм не відомо, щоб у задокументованих випадках військові просили чи допомагали з евакуацією мирного населення із сусідніх будівель, щоб мінімізувати втрати серед цивільних.

У схиблену логіку Amnesty International цілком вписуються варварські дії агресора. А наша армія захищати Україну не повинна? Фото з сайту amnesty.org.ua

У київському офісі АІ відхрестилися від заяви свого керівництва і наголосили, що не були долучені до підготовки тексту, тому «аргументи української команди щодо неприпустимості й неповноти такого матеріалу не було враховано». Українська влада не зрозуміла підстав для таких серйозних звинувачень і вважає їх такими, що грають на користь армії російських убивць.

Президент Володимир Зеленський заявив, що Amnesty International намагається амністувати державу-терориста й перекласти відповідальність з агресора на жертву. «Агресія проти нашої держави нічим не спровокована, загарбницька й відверто терористична. російська армія не зупинилася перед ударами навіть по меморіалах жертвам Голокосту, по кладовищах. По табору з військовополоненими в Оленівці. І звітів про це чомусь немає. Ось така аморальна вибірковість», — сказав Президент. Він переконаний, що «кожен, хто амністує росію і штучно створює такий інформаційний контекст, що якісь удари терористів нібито виправдані або нібито зрозумілі, не може не усвідомлювати, що цим допомагає терористам».

Своє обурення заявою Amnesty International  висловив міністр закордонних справ Дмитро Кулеба. Він назвав поведінку організації такою, яка «створює фальшивий баланс між злочинцем і жертвою, між країною, яка тисячами знищує цивільне населення і цілі міста, і країною, яка відчайдушно захищається, рятуючи свій народ і цілий континент від цієї навали».

Уповноважений Верховної Ради з прав людини Дмитро Лубінець назвав звіт АІ маніпулятивним, бо він «надає більшу перевагу діям країни-агресора та її пропагандистам, ніж розуміє контекст в Україні — країні, яка веде оборонну війну, захищаючи власне населення і власний суверенітет. Ми тримаємо оборону від нападу країни, яка порушує всі можливі норми міжнародного права. Країни, яка ґвалтує, катує і вбиває цивільне населення. Полишення населення міст і селищ наодинці з військовослужбовцями російської федерації становить найбільшу загрозу правам людини», — нагадав авторам звіту український правозахисник. Омбудсмен наголосив, що urban warfare — війна в умовах міста не заборонена міжнародним правом і не є порушенням лише за фактом.

Доповіді Amnesty International бракує професійності, вважає заступниця міністра оборони Ганна Маляр.  «росіяни використовують тактику захоплення й утримання населених пунктів. Доки ми чекатимемо російського ворога в полі, росіяни просто займуть усі наші будинки. Тому українські міста укріплюються та обороняються від міжнародного злочинця», — заявила вона під час брифінгу. Ганна Маляр додала, що ЗСУ можуть розміщувати в містах системи ППО для захисту, і наголосила, що  місцева влада регулярно проводить евакуацію населення в разі загрози. Чиновниця зазначила, що всі міжнародні організації повинні вимагати від рф зупинити війну, а не змушувати ЗСУ відступати.

Виступи Amnesty International щодо подій в Україні не вперше стають причиною для гострої критики. У 2014 році організація робила заяви про незаконне затримання людей у зоні АТО, а у 2017-му  розкритикувала дії української влади щодо декомунізації та заборони комуністичних символів. Того самого року АІ звинуватила Київ у нібито незаконному постачанні зброї до Південного Судану, хоч згодом з’ясувалося, що контракт, який опинився  в її розпорядженні, не був реалізований.



При копіюванні даної статті посилання на джерело обов'язкове: http://www.ukurier.gov.ua