РЕПЛІКА
Про цінні поради, якими важко скористатися
«Як шкода, що екран не притягує моїх слів — так хочеться іноді щось сказати ведучим телепрограм!» — вигукнула якось моя тітонька. Цілком з нею згодна. І перше, про що хотілося б попросити телевізійників: не лякайте нас, якщо не можете порадити чогось конкретного. Який сенс знати те, що, приміром, виробники м’яса годують курей і худобу антибіотиками і їхній споживач, захворівши на пневмонію, матиме проблему з підбором ліків? Ми, стоячи перед прилавком, не можемо визначити, що було в кориті конкретної паці. Відмовитися від цих продуктів? Але без повноцінного харчування ще більше хвороб наживеш…
Лічилка біля полиці
Тож випадково серед великої кількості телепередач натрапивши на «Країну якості» (Перший Національний), подумала, що вона з розряду тих «страшилок». Однак переглядаючи вже перший сюжет, із подивом констатувала бажання дивитися далі. Адже йшлося про дитячі літні табори, про сім’ї, які прагнуть оздоровити дітей під час літніх канікул, зовсім не очікуючи, що той відпочинок може спрацювати навпаки і тільки додати проблем зі здоров’ям. А розкладені «по поличках» рекомендації, як не потрапити у таку халепу, були вкрай актуальними і вичерпними. Цікавою виявилася і розповідь про якість бензину. Впевнена, що власники автівок сприйняли її з цілковитим схваленням.
Тож коли надійшла черга рубрики «Експертиза», сподівалася, що і тут автори програми не з’їдуть на збиту колію. Але — намарне. Симпатична ведуча, зазначивши, що нині є багато виробників згущеного молока, зробила довільний вибір п’яти його зразків і понесла їх до спеціалізованої лабораторії. Там здійснили аналіз та розповіли, яка продукція виявилася якісною, а яка — ні. Тепер глядач буде обачним… Якщо натрапить у своєму магазині на згущене молоко тих виробників. А якщо ні — лічилку застосовувати, щоб вибрати покупку?
Особливо спантеличило одкровення про те, що проконтролювати підприємства взагалі проблематично. Мовляв, на різні виставки та для перевірок держінспекторів вони, природно, надають якісну продукцію, а ось у торговельну мережу можуть постачати все що завгодно. І що тут має сказати глядач? Хіба що обуритися не зрозумілим для споживачів законом про те, що про планові перевірки підприємствам слід надсилати повідомлення заздалегідь. Це щоб підготуватися встигли? А з іншого боку, чому б тим самим інспекторам якості не відбирати зразки для контролю у магазинах? Але це вже думки мимохідь.
Букет із ковбасою
Цілковите ж розчарування було попереду. Відкрила в Інтернеті сюжет «Країни якості» про ковбасу варену дитячу. Чотири довільні зразки, в яких чого тільки не знайшли — і штучні барвники, і бактерії групи кишкових паличок, і підвищену вологість. А насамкінець — «цінні поради»: «Шановні споживачі, тепер уважніше обирайте, що ви споживаєте». У ковбасі, мовляв, може бути цілий букет неприємних знахідок, і нам усім треба бути пильними. І як споживачам здійснити це на практиці? Носити з собою портативну лабораторію? Кажуть, що попереджений — значить озброєний. Та, вважаю, не в нашому випадку.
Поміркувавши трохи на цю тему, збагнула: не хочу тримати в пам’яті перелік добросовісних виробників, які можуть бути такими під час якоїсь перевірки, а через місяць доставити до супермаркету продукцію сумнівної якості. Не хочу знати, яка бека може сидіти у моєму бутерброді. Не хочу вивчати шкідливі складові соків і напоїв. Хочу, щоб у державі знайшли управу на виробників, котрі наживаються на здоров’ї людей, і щоб при тому не перекладалася на останніх частина відповідальності за те, що вони купують. Продукція має бути багаторазово ретельно перевіреною і високоякісною — без варіантів. Усе просто і… недосяжно.
Бути корисними — теж наука
Тому «лікнеп» для споживачів — справа все-таки потрібна. Але, на мою думку, вона має дати максимум корисної, а не просто пізнавальної інформації: про що може розповісти зовнішній вигляд продукту? Якої тривалості термічну обробку слід здійснити в домашніх умовах? А може, якийсь нескладний тест? Яку довідку можна попросити показати в магазині і на що у ній слід звернути увагу? Навіть якщо сьогодні ще важко уявити чергу в м’ясному відділі і продавця, який спокійно реагує на численні прохання показати документ то на «варенку», то на «копченку», то на буженину…
Одне слово, будь-яка винесена на широкий загал експертиза, поза сумнівом, має бути результативною. Особливо якщо про неї йдеться у передачі, яка починається словами: «Споживання — це ціла наука… Вчитися ніколи не пізно». Будь ласка, навчайте так, аби ваші глядачі не були двієчниками!