Продовження масштабної підтримки України від Сполучених Штатів останнім часом стало одним з найбільш обговорюваних питань на міжнародних майданчиках і в медіа. Особливої актуальності це набуло під час візиту Президента Зеленського до Вашингтона, а також процесу ухвалення в Конгресі США бюджетної резолюції, з якої на останньому етапі зник пакет допомоги Україні. І хоч у Білому домі й Конгресі запевняють, що підтримка України триватиме, ситуація залишається непростою і за нею спостерігає весь світ. Деталі цих процесів, подробиці візиту Президента, а також важливість нових призначень в Адміністрації США та багато інших деталей прокоментувала в ексклюзивному інтерв’ю Укрінформу Надзвичайний і Повноважний посол України у США Оксана МАРКАРОВА.
— Почнімо з найактуальнішого. У суботу Конгрес США схвалив резолюцію для уникнення урядового шатдауну, проте вилучив з неї допомогу Україні, яку було передбачено раніше. Однак і демократи, і республіканці, і президент США особисто запевнили, що підтримка триватиме. Як можете прокоментувати цю ситуацію?
— Насправді за всіма спрямуваннями коштів для України стояла часто непомітна, але титанічна робота великої команди в Україні і США, зокрема й постійна робота нашого Посольства з Конгресом. Від початку повномасштабного вторгнення росії Конгрес надав у чотирьох законах про додаткове фінансування майже $113,4 мільярда на програми, пов’язані з наданням допомоги Україні, а також країнам, які або постраждали від агресії, або допомагають нам. Ось конкретні цифри: у березні 2022 року спрямовано $13,6 мільярда, у травні — $40,1 мільярда, у вересні — $12,3 мільярда, у грудні — приблизно $47,3 мільярда. Однак за цим завжди стояли непрості дискусії й голосування. Окремі з документів свого часу також було заблоковано, наприклад, торік у травні, коли розглядали зміни до бюджету-2022. Кожен законодавчий акт проходив складний процес усередині Конгресу й на рівні взаємодії між законодавцями й Адміністрацією США. І не всі вони залишалися такими, як планували на початку.
Цього року процес ухвалення бюджету-2024 на тлі передвиборчої кампанії, яка вже фактично стартувала, розпочався з дискусій про бюджет на рік та домовленостей у Конгресі щодо боргової стелі. Поступово через брак консенсусу все перейшло до бюджетної резолюції на квартал, а згодом і взагалі на 30 та 45 днів. Усе це було зумовлено суто внутрішніми американськими питаннями. Адже двопартійна підтримка України в обох палатах, над посиленням якої працюємо, в нас досі є. Про це свідчать навіть проміжні голосування, які відбулися минулого тижня. Однак зрештою перед ризиком шатдауну Конгрес зміг проголосувати лише короткий документ на 45 днів, який містив тільки програми федерального уряду.
З урахуванням того, що попередній бюджет містить значні перехідні кошти, ми використовуватимемо їх, тому ризику припинення фінансування немає. Прикро, що українські програми не було додано до рішення на 45 днів, однак набагато важливіше отримати повноцінне фінансування в основному бюджетному рішенні.
Від суботи я провела величезну кількість зустрічей і телефонних переговорів із членами Конгресу. Велика кількість сенаторів і конгресменів від обох партій закликали не просто ухвалити чи зберегти підтримку України, а й посилити її. До того ж Адміністрація активно працює з Конгресом над цим питанням. Навіть зараз тривають дуже активні переговори про напрацювання нового бюджетного рішення, в якому допомогу для України має бути передбачено. Бюджет можуть ухвалити у вигляді окремого закону чи у вигляді частини більшого пакета фінансування Міноборони США. Тому і ми в Посольстві, й усі друзі демократії та свободи працюватимемо невпинно, щоб ці переговори були результативними.
— Поговорімо провізит до Вашингтона Президента України. Він насамперед зустрівся з демократами й республіканцями в Конгресі. У Білому домі назвали цю зустріч дуже важливою, оскільки законодавці почули напряму від Президента, як Україна досягає поставлених цілей і що для цього потрібно. Як ви оцінюєте підсумки цих переговорів?
— Візит був надзвичайно важливим, і, вважаю, дуже успішним. Він розпочався ще у Нью-Йорку, і частину зустрічей у межах 78-ї сесії Генасамблеї було присвячено не лише питанням ООН, а й широкому порядку денному. Там відбулися двосторонні зустрічі, важливі для українсько-американських відносин.
У Вашингтоні Президент провів лише один день, але те, що вдалося помістити в цей день, можна порівняти із програмою повноцінного кількаденного візиту. Безумовно, Конгрес і Білий дім — обов’язкові елементи. І якщо у грудні ми обрали виступ Президента в Конгресі, який досі всі згадують та обговорюють, то нині було вкрай важливо поговорити відверто за зачиненими дверима з лідерами і членами обох партій і палат. Сполучені Штати, як ви знаєте, увійшли в активну фазу передвиборчого процесу, і це, безумовно, впливає на багато речей.
Зустрічі в Конгресі розпочалися з детальної дискусії зі спікером Кевіном Маккарті та лідерами обох партій у Палаті представників, під час якої було обговорено багато питань — від того, де ми перебуваємо зараз, чому нам важливо перемогти, до конкретних потреб України. Потім відбулася велика зустріч, яку організували партійні лідери Сенату Чак Шумер і Мітч Макконнелл. На ній були присутні більш як половина законодавців зі складу Сенату. Це також був відвертий діалог, в якому вдалося обговорити великий перелік питань. Для нас Біблія відносин зі Сполученими Штатами — величезна двопартійна підтримка, тож поглиблюємо відносини з обома партіями. Тому зустрічі в Конгресі й загалом нашу роботу було спрямовано саме на це.
Переговори в Білому домі пройшли, як завжди, дуже позитивно. Вкрай важливо було зустрітися саме в цей час у форматі tete-a-tete і в розширеному складі. Розмови вийшли довшими, ніж ми планували. Особисті зустрічі корисні, бо не все можна обговорити телефоном чи через відеозв’язок, хоч це наш Президент також робить регулярно. Саме особиста зустріч дала змогу скоординувати всі дії.
Президенти обговорили допомогу Україні, розвиток ситуації на полі бою — не тільки спроможності, які нам потрібні й де їх знайти, а також те, що найважливіше: було досягнуто історичного рішення про спільне виробництво зброї. І це не просто «колись» чи «потенційно», а президенти обговорили й досягли домовленостей, над виконанням яких працюють команди обох країн. Це новий формат співпраці щодо оборонного виробництва в Україні.
— Чи можете хоч приблизно окреслити напрями такого спільного виробництва? Зрозуміло, що конкретні проєкти й деталі — конфіденційна інформація з огляду на війну. Але які загальні напрями?
— Це стосується всіх оборонних технологій, зокрема протиповітряної оборони. Нині ми отримуємо багато спроможностей зі Сполучених Штатів, які виробляють американські компанії, — від артилерії до різноманітної техніки, транспортних засобів, інших типів зброї і систем ППО. Тому все, що зможемо з компаніями напрацювати для виробництва в Україні, буде підтримано на рівні двох держав, і нині розвивається саме як спільна програма. Такі ініціативи вже було обговорено на Форумі оборонних технологій, і Президент оголосив про створення Альянсу оборонних індустрій, а також фактично з наступного дня після зустрічі лідерів наш міністр з питань стратегічних галузей промисловості Олександр Камишин проводить зустрічі з виробниками, які зацікавлені у спільному виробництві.
— Кілька днів тому Пентагон офіційно підтвердив початок процесу з підготовки українських пілотів на F-16, зокрема етап мовної підготовки. Чи можемо сказати, що все відбувається за планом? І чи залежить цей план від нового пакета оборонної допомоги, який має затвердити Конгрес?
— Усе відбувається за планом, однак, як ви знаєте, ми завжди хочемо зробити якнайшвидше. Тому ми дуже раді, що мовна підготовка розпочалася. Водночас хочемо, щоб більше українських пілотів готувалися саме тут, у Сполучених Штатах.
Ми активно працюємо з Пентагоном і нашими іншими партнерами, не тільки зі Сполученими Штатами, щодо передачі платформ F-16. Підготовка, безумовно, — важливий етап, але ми зберігаємо фокус на отриманні самих літаків. Як ви знаєте, три країни оголосили про готовність це робити. Дозволи, які мають надати, — певний процес, тож ми залучені до нього. І, звісно, повноцінне розгортання таких спроможностей в Україні — також додаткова інфраструктура, яку треба розгорнути разом з нашими партнерами.
Безумовно, для цього потрібні додаткові пакети допомоги, тож ми продовжуємо працювати з Конгресом і переконувати двопартійну більшість у тому, що разом маємо виграти в цій війні. А для цього нам потрібна оборонна допомога, пряма бюджетна підтримка для України, а також санкції та ізоляція для росії.
— Генерал Марк Міллі офіційно завершив свій термін на посаді голови Об’єднаного комітету начальників штабів США, передавши естафету генералові Чарльзу Брауну. Ви були присутні на церемонії із цього приводу, після якої написали, що очікуєте не менш ефективної взаємодії й надалі. Чи знайомі ви особисто з генералом Брауном і, на ваш погляд, чи готовий він далі активно лобіювати велику військову допомогу Україні?
— Звісно, ми знайомі з Сі-К’ю (CQ, Charles Quinton. — Ред.) Брауном, працювали з ним, коли він був командувачем Повітряних сил США. Він надзвичайно добре поінформований про ситуацію в Україні. І те, що головою Об’єднаного комітету начальників штабів став саме представник Повітряних сил, має певний символізм у рік, коли ми домовилися зі Сполученими Штатами про розгортання F-16 в Україні.
Ми дуже вдячні Марку Міллі за активну підтримку. Мали змогу з ним поговорити про це під час церемонії разом з нашим військовим аташе генералом Борисом Кременецьким. Поспілкувалися із Сі-К’ю Брауном і впевнені, що активну роботу, яку він проводив на попередній посаді, буде посилено в його новій ролі.
Для нас дуже важливо, що командувачів у Сполучених Штатах призначають на чотирирічний термін. З огляду на демократичні процеси у США та виборчі цикли активна співпраця з військовими командувачами — важливий елемент на додаток до співпраці з адміністрацією та політиками. Адже саме вони перебувають в активній взаємодії з нашими командувачами, зокрема за певними напрямами. І це запорука не лише наближення нашої перемоги зараз, а й досягнення цілей майбутнього — членства в НАТО та розгортання спроможностей натовського класу.
Ми налагодили співпрацю з Корпусом морської піхоти США, що очолює генерал Ерік Смітт, з яким активно працювали впродовж останніх років, коли він обіймав посаду заступника. Так само відбувається взаємодія на рівні Сухопутних сил, Військово-Морських сил, розвідувальної спільноти. Активно працюємо з абсолютно всіма родами військ тут, у Сполучених Штатах. Немає тижня, щоб ми не проводили зустрічей з ними. Однак більша частина цієї роботи відбувається за кадром, і ми дуже мало публічно повідомляємо про ці зустрічі, хоч це дуже важливий елемент роботи.
— Президент Байден кілька тижнів тому ввів посаду спецпредставника США з питань економічного відновлення України та призначив на неї Пенні Пріцкер — успішну бізнесвумен, ексміністра торгівлі з українським корінням. Що має дати цей новий канал взаємодії на практиці й що роблять уже зараз?
— Ми підтримуємо це призначення. Ще з 2022 року ми порушували це питання у США і пропонували призначити спеціального координатора з питань відновлення. Ще більше раді, що на цю посаду призначено саме пані Пріцкер. Вона надзвичайний професіонал, має серйозні лідерські якості, свого часу проявила себе дуже позитивно на чолі Міністерства торгівлі. Водночас вона має в серці велику любов до України і бажання справді допомогти країні, з якої походить її родина. Це призначення — сигнал, що наш стратегічний друг Америка залишатиметься з нами не тільки до перемоги, а й буде надійним партнером у подальшому відновленні. Це також свідчить, що Адміністрація Сполучених Штатів уже зараз робить кроки, щоб краще скоординувати зусилля з відбудови.
У двосторонній взаємодії ми маємо три основні пріоритети, над якими працювали до початку фази повномасштабного вторгнення і пізніше. Зброя — пріоритет номер один; допомога Україні, пряма бюджетна допомога — пріоритет номер два; і номер три — санкції, ізоляція, обмеження для росії. Але коли росія почала скоювати масштабну кількість воєнних злочинів, планомірно знищувати нашу енергетичну інфраструктуру, руйнувати цілі міста, стало зрозуміло, що швидке відновлення потрібно вже зараз. І в бюджеті Сполучених Штатів стали з’являтися енергетична допомога, допомога на відновлення, допомога бізнесу, агропрограми. У цьому напрямі ми працюємо з величезною кількістю людей з Міністерства енергетики, Мінторгівлі, Мінфіну, USAID, інших структур. Тож у певний момент стало зрозуміло, що підготовка до відбудови потребує координації всіх зусиль на стратегічному рівні.
Крім того, запрацювали мультидонорська платформа, до складу якої входять усі країни G7, міжнародні фінансові інституції. Вона має чотирьох співголів — від України, США, ЄС і країни, яка головує в G7. Кожну країну на зустрічах має представляти певна людина. Раніше цю роль виконував заступник радника Білого дому з питань нацбезпеки Майк Пайл, але тепер Сполучені Штати на платформі представлятиме саме Пенні Пріцкер. Тож це призначення посилить координацію всередині американської адміністрації й координацію США з Україною і партнерами. Тому це позитивний крок.
— Знаємо, що Пенні Пріцкер уже провела певні зустрічі, зокрема познайомилася із Президентом України під час його візиту у США.
— Першого ж дня, коли стало відомо про призначення Пенні Пріцкер, я сказала, що цей офіс дуже активно працюватиме. Пані Пріцкер одразу відвідала наше Посольство, і ми обговорили багато питань. Вона була присутня на зустрічі президентів у Білому домі, напередодні в ООН спілкувалася із Президентом Зеленським, уже встигла з’їздити в Брюссель, взяла участь в останньому засіданні платформи. І за цей час — трохи більш як два тижні після її призначення — вона провела величезну кількість зустрічей із представниками американського бізнесу, які працюють в Україні. У межах ООН ми провели круглий стіл з бізнесом за участі держсекретаря Блінкена, пані Пріцкер і Олександра Камишина. Там обговорили конкретні кроки, потрібні бізнесу від урядів, щоб інвестувати в Україну і розвиватися в Україні вже зараз.
Ярослав ДОВГОПОЛ,
Укрінформ, Вашингтон
(Надруковано зі скороченнями)