У Міжнародному суді ООН проходили слухання попередніх заперечень, висунутих рф у справі щодо звинувачень у геноциді за Конвенцією про запобігання злочину геноциду та покарання за нього. Слухання проходили у два раунди. Під час виступів представники рф замість наведення аргументів та обґрунтування своєї позиції фактично використали трибуну міжнародного суду, щоб повторити тези роспропаганди. Зокрема, що нібито Україна «обстрілювала Донбас», і це стало причиною повномасштабного вторгнення рф, начебто 24 лютого 2022 року росія разом з так званими днр і лнр була змушена «застосувати статтю 51 Статуту ООН» про самооборону, а питання, порушені Україною та 32 країнами, які долучилися до справи, начебто не підпадають під Конвенцію про геноцид. Тож рф звернулася до Міжнародного суду ООН і закликала визнати відсутність у нього юрисдикції у справі щодо звинувачень у геноциді за Конвенцією про запобігання злочину геноциду та покарання за нього.
Україна наголошує, що рф зманіпулювала положенням Конвенції про геноцид, звинувачуючи Україну в нібито геноциді, й використала ці звинувачення як претекст для повномасштабного вторгнення. Юридична команда України наголошує, що Міжнародний суд ООН має юрисдикцію слухати справу по суті.
Тож коли чекати оголошення рішення Міжнародного суду ООН? Чому до цієї справи долучилися 32 держави, які також мали слово у суді? І чи стане Гаага містом, де буде створено спецтрибунал щодо злочину агресії проти України?
Про все це в ексклюзивному інтерв’ю кореспонденту Укрінформу в Гаазі розповів Посол з особливих доручень Міністерства закордонних справ України Антон КОРИНЕВИЧ, агент України в суді.
— Учора був останній день слухань у Міжнародному суді ООН у справі щодо звинувачень у геноциді. Слово мала Україна. Як би ви підсумували ці майже два тижні слухань?
— Мені здається, ці майже два тижні показали, що українська юридична команда зробила все, що від неї залежало, все можливе. Вона показала з точки зору права та фактів, чому на цьому етапі в Міжнародного суду ООН є достатньо підстав вважати, що він має юрисдикцію в цій справі, має юрисдикцію слухати цю справу по суті, та прийняти рішення про те, що він має юрисдикцію слухати цю справу.
Як ви знаєте, ця справа зараз перебуває саме на юрисдикційній стадії, на етапі попередніх заперечень рф і їх аналізу Міжнародним судом. Тому сторони представляли свої аргументи щодо того, чи, на їхню думку, Міжнародний суд ООН має юрисдикцію.
— Розкажіть про аргументи української сторони.
— Вважаю, що наша позиція була сильною. Ми представили всі належні аргументи і, на мою думку, можемо бути задоволені якістю нашої роботи.
Це кропітка праця, якою ми займаємося щодня 24/7. Участь у слуханнях — значне навантаження на юридичну команду, але я впевнений, що ми зробили те, що мали зробити на цій стадії.
Міжнародний суд ООН — головний судовий орган Організації Об’єднаних Націй, а не платформа для пропаганди. Тож якщо інша сторона вважає доречним використовувати свій час у суді для таких тверджень, ми вважаємо, що відведений нам час треба використовувати для аргументів із того питання, яке для суду стоїть: чи має він юрисдикцію слухати справу по суті?
З огляду на це наші аргументи були максимально юридичними і ґрунтувавалися на нормах міжнародного права. Адже для нас було ключовим показати, що рф порушує Конвенцію про геноцид і її положення, які стосуються питання вирішення спорів, застосовні в цій ситуації, й існує спір між Україною та рф у даній конкретній ситуації, в даній конкретній справі. Тому ми використовували свій час у суді, щоб наводити максимальні юридичні аргументи, але, звісно, акцентували на тій абсолютній брехні, яку ми чули з вуст російської делегації.
Для мене велика честь та відповідальність представляти свою державу в головному судовому органі ООН в цій справі. Як і для багатьох, хто стежить за цим процесом, для мене важливо, що 32 держави долучилися зі своїми інтервенціями. Уперше в історії Міжнародного суду ООН така значна кількість держав висловила бажання долучитися до справи і викласти свої позиції щодо тлумачення положень Конвенції про геноцид, одного з основоположних міжнародних договорів сучасного міжнародного права.
— Під час другого виступу рф 25 вересня дісталося також і 32 державам, які долучилися до справи та мали слово в суді 20 вересня. росія обурилася, що ці країни заявили, що Міжнародний суд ООН має юрисдикцію у справі про геноцид. Що думаєте про таку реакцію рф на виступ представників 32 країн?
— Це не справа «Україна та 32 держави проти росії», це справа «Україна проти росії». Ці держави долучилися за механізмом, передбаченим у статті 63 Статуту Міжнародного суду ООН. Згідно з ним, якщо держава, яка є стороною багатостороннього міжнародного договору, в даному разі Конвенції про геноцид, вважає, що питання, яке стоїть на порядку денному суду в конкретній справі, настільки важливе для цього міжнародного договору, то вона вирішує долучитися й висловити свою точку зору на тлумачення його окремих конкретних положень.
Тому ці 32 держави не є самостійними сторонами у спорі, вони представляють свою позицію суто щодо тлумачень положень Конвенції про геноцид, оскільки вважають, що те питання, яке стоїть на порядку денному у справі, ключове й основоположне. Тож представники цих 32 держав висловлювали свою думку, наводили різні юридичні аргументи, чому вони вважають, що в цій конкретній справі суд має юрисдикцію її слухати. Зокрема, стаття ІХ Конвенції про геноцид надає суду юрисдикцію слухати цю справу по суті.
Мені не хочеться і я не коментуватиму позицію рф. Вірю та сподіваюся, що МС ООН врахує позицію України і позиції 32 держав, що долучилися, і врешті-решт ми матимемо рішення про слухання справи по суті. Але, звичайно, Міжнародний суд ООН ухвалюватиме це рішення на основі свого аналізу.
— Думаю, варто ще раз нагадати суть цієї справи. Тобто Україна не звинувачує рф у геноциді в цій справі. Ми говоримо про те, що звинувачення рф — маніпуляція і неправильне трактування Конвенції.
— Нашу заяву було подано до Міжнародного суду ООН 26 лютого 2022 року. Це була, по суті, правова реакція на повномасштабне вторгнення, яке здійснила рф проти України.
Мені здається, ви чітко передали суть цієї справи: тобто рф, здійснюючи повномасштабне вторгнення в Україну, виправдовувала його спекуляціями, маніпулюванням і перекручуванням поняття геноциду. президент рф, ключові чиновники, їхні топдипломати використовували термін «геноцид» і претекст геноциду як аргумент, чому це повномасштабне вторгнення, так звану спецоперацію, було почато. президент рф 24 лютого 2022 року дуже чітко сказав, що цю так звану спецоперацію, а по суті, повномасштабне вторгнення, починають, щоб звільнити людей на сході України від якогось міфічного геноциду, який вісім років нібито вчиняла Україна проти свого народу.
Насправді, і ми це показуємо у справі й доводили та показували в суді, рф закладала ці підвалини, зокрема, щодо звинувачення України в геноциді з 2014 року. Тобто суть справи дуже проста і полягає в тому, що рф маніпулювала, спекулювала і перекрутила поняття геноциду. Тим самим ми кажемо, що рф порушила Конвенцію про геноцид, щоб виправдати своє повномасштабне вторгнення, інших підстав у неї не було.
І безумовно, в цій справі важливо довести, що така поведінка держави — порушення Конвенції про геноцид. Це ми й робимо. І це абсолютно самодостатня справа, в неї є окремий предмет.
— Чому для світу й України важливо, щоб цю справу розглядав Міжнародний суд ООН по суті?
— Безумовно, важливо, щоб Міжнародний суд ООН прийняв рішення, що в нього є юрисдикція, а вже потім, сподіваюся, ми слухатимемо цю справу по суті.
Чому це важливо для світу? Думаю, тому, що Конвенція про геноцид — один із ключових міжнародних договорів, який виріс із тих жахіть, які були під час Другої світової війни, під час Голокосту. І світ зрозумів, що таких жахіть більше не повинно бути. Тому потрібна Конвенція про геноцид, яка має говорити, що не можна винищувати людські групи просто так, на підставі бажання якогось божевільного диктатора, і що, за Конвенцією про геноцид, є чотири захищені групи — національна, етнічна, расова, релігійна і що їх винищення є злочином.
Геноцид у міжнародному праві дуже часто називають злочином серед злочинів. Цим поняттям не можна спекулювати — це дуже серйозні звинувачення. А знаходити виправдання своїй агресії, своєму повномасштабному вторгненню, апелюючи до геноциду, дуже небезпечно, бо завтра це зробить хтось інший без будь-яких фактів та доказів, документів міжнародних організацій, рішень судових органів.
Щодо України, то передусім нам потрібно мати рішення міжнародних судових органів, які закріплюватимуть те, що рф порушує міжнародне право. Нам потрібно зібрати портфоліо цих рішень, щоб не лише ми з вами як громадяни держави, яка постраждала від цієї агресії, говорили, що рф порушує міжнародне право, а щоб це було зафіксовано в міжнародних судових рішеннях.
Другий момент — звісно, ми прагнемо історичної правди та справедливості, а правда і справедливість — це, знов-таки, думка міжнародних судових інстанцій про російську агресію проти України.
Третій момент — можливість репарацій та компенсацій, бо коли Міжнародний суд ООН приймає рішення по суті справи, що одна з держав порушила певні міжнародні зобов’язання за певними міжнародними договорами, то він може приступати до стадії репарацій і визначення питання компенсацій.
— Розкажіть, як починалася ця справа. Як вдалося так швидко зреагувати, адже на третій день російського вторгнення Україна направила позов проти росії до Міжнародного суду ООН з вимогою притягнути агресора до відповідальності за спотворення поняття геноциду.
— Це була правова реакція на те, що рф розпочала повномасштабне вторгнення. За дві доби після того, 26 лютого 2022 року, ми подали заяву до МС ООН — це величезна юридична робота. Потім наша команда вирушила в Гаагу на слухання про призначення тимчасових заходів. 7 березня 2022 року ми вперше виступали в суді із цього питання. Для мене це теж був особливий момент, бо я вперше представляв Україну як агент, і це найвища честь та відповідальність. Те, що тоді рф не прибула на слухання, ніяк не вплинуло на нашу концентрацію та аргументацію. Суд все одно розглядав питання. 7 березня 2022 року ми навели всі аргументи, які можна було навести. 8 березня рф не з’явилася на свою частину, але надіслала документ, який представляв аргументацію російської сторони.
Ви пам’ятаєте, що вже 16 березня 2022 року МС ООН ухвалив наказ про тимчасові заходи, і ми дуже вдячні суду за цю реакцію.
Є така точка зору, що нині рф перебуває в суді, бо вони знайшли тих, хто з ними працюватиме, а тоді вони не могли знайти собі юридичну команду, тому й не з’явилися. Але мене не цікавить, що і як відбувається з рф, мене цікавить тільки Україна, українська юридична команда, наша аргументація.
— росія проігнорувала наказ Міжнародного суду ООН. Що означає все-таки її участь у процесі?
— Думаю, для них це має значення, оскільки вони й самі апелюють до системи ООН як постійний член Ради Безпеки і, відповідно, хочуть мати певні бенефіти з того, що мають таку позицію у цій системі. Тому думаю, що ігнорувати повністю ці всі процеси вони просто не можуть.
— З огляду на те як швидко рухається справа щодо звинувачень у геноциді за Конвенцією про запобігання злочину геноциду та покарання за нього, як думаєте, чи швидко МС ООН винесе рішення щодо юрисдикції?
— Дякуємо МС ООН за темп руху в цій справі й наказ про тимчасові заходи та рішення про долучення 32 держав. Думаємо, що МС ООН розуміє, наскільки ця справа щодо трактування самого поняття геноциду в Конвенції про геноцид важлива не тільки для України, а й для світу. Тож, звісно, сподіваємося, що рішення буде прийнято якомога швидше. Не можемо прогнозувати, коли це буде, але віримо та сподіваємося, що суд триматиме цю швидкість у процесі.
— Якщо рішення буде на нашу користь, то розпочнеться підготовка до слухань справи по суті?
— Так, тоді суд перейде на нову стадію слухань цієї справи — слухань по суті.
Там ми вже апелюватимемо до питань не юрисдикційних, а по суті справи, зокрема тих, які викладено в нашому меморандумі, і доводитимемо, що рф порушує Конвенцію про геноцид. Тоді більше часу ми присвячуватимемо саме цій аргументації. А тепер більшість нашого часу присвячено саме тому, щоб показати підстави юрисдикції суду в цій конкретній справі.
— Чого вимагатиме Україна, якщо справа дійде до розгляду по суті?
— Спочатку дійдімо до слухань справи по суті, бо не хотілося б забігати наперед і займатися передбаченнями. Але, думаю, абсолютно очевидно, що Україна стоїть на тому, що має бути прийнято рішення, що рф порушує Конвенцію про геноцид, що не можна використовувати поняття геноциду, перекручуючи, спекулюючи, маніпулюючи ним, що Україна не вчиняла жодного міфічного геноциду, що це абсолютна неправда і брехня рф. І таку брехню не можна використовувати для легітимізації своїх злочинних дій та порушення міжнародного права. Звісно, Україна говоритиме про репарації та компенсації.
— Після слухань у Міжнародному суді ООН ви брали участь у заході — дискусії, яким має бути спецтрибунал щодо злочину агресії проти України. Яким, на вашу думку, він має бути та які ще зустрічі у вас були в Гаазі?
— Спецтрибунал у разі його створення каратиме не росію, а конкретних російських громадян, бо пам’ятаємо, що коли говоримо про відповідальність за злочини, ідеться про індивідуальну кримінальну відповідальність. Я переконаний, що спеціальний трибунал має відбутися і його необхідно створити. Думаю, що весь той шлях, який ми пройшли, має свідчити про те, що не можемо зупинитися.
Уже створено Міжнародний центр з переслідування за злочин агресії проти України (ICPA) в Гаазі. Тож ми сказали дуже велике А і маємо всі разом сказати Б. Тому я переконаний, що спецтрибунал буде створено.
Продовжує працювати Core Group, і крім того заходу, який ви згадали, де було багато учасників, колег, і це добре, наступного дня в нас була зустріч Core Group тут, у Гаазі. Тож ми продовжуємо працювати, і щойно будуть результати, які ми між собою погодимо, ми про це говоритимемо.
Думаю, що найвищою цінністю має залишатися ця спільність у думці: нам потрібен спецтрибунал, і ми маємо всі разом знайти варіант, опцію, яка підходитиме для його реалізації. І ми її реалізуємо.
— Чи існує список тих, кого має судити спецтрибунал?
— Орієнтовно між собою говоримо, що це можуть бути 20+ топпосадовців, які за посадою брали участь в ухваленні рішень про ведення агресивної війни проти України. Те, що робить ICPA, дуже добре, бо одна річ, коли ми про це говоримо, інша — коли в нас є прокурори, які працюють в ICPA, проводять національні розслідування, обмінюються інформацією й мають не просто прізвища, а конкретні факти, зафіксовані у кримінальних справах. Тож має бути місце, де підсумки цієї роботи можна реалізувати.
— Це місце має бути в Гаазі?
— Думаю, що це найкраще місце для трибуналу тому, що це столиця міжнародного правосуддя, де перебувають ключові судові органи світу. І ми вдячні нашим нідерландським партнерам за те, що вони публічно висловлюють позицію, що готові прийняти трибунал щодо злочину агресії проти України незалежно від формату його створення.
Ірина ДРАБОК,
Укрінформ,
Гаага
(Надруковано зі скороченнями)