Через кілька днів, у ніч з 9 на 10 листопада, виповниться 30 років падіння одного з найвідоміших символів холодної війни та поділу Німеччини — Берлінського муру. Він 28 років був найбільш укріпленою частиною німецько-німецького кордону й відокремлював Західний Берлін від Східного. Цей комплекс споруд між двома частинами Берліна було зведено за наказом державного керівництва Радянського Союзу від 1961 року. 1989-го відкриття пунктів пропуску між частинами міста транслювало телебачення. Біля Берлінського муру зібралися сотні тисяч німців в очікуванні кращого майбутнього.
Як це вплинуло й може вплинути на історію України? Яке євроінтеграційне майбутнє нашої держави? Фонд «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва презентував опитування, проведене в колі експертів, що знаються на міжнародних відносинах. Фахівці оцінили, наскільки Україна готова до євроінтеграції й наскільки сама Європа готова допомогти їй у цьому процесі.
Аналітик фонду Сергій Шаповалов каже, що знесення Берлінського муру означало зменшення геополітичного впливу СРСР у Європі й заклало підвалини для його подальшого розпаду, а також відкрило шлях Україні до незалежності. Зменшення геополітичного впливу СРСР означало також падіння комуністичних режимів у східноєвропейських країнах, що відкрило шлях до об’єднання Європи. Сергій Шаповалов зауважує, що 2004 року відбулося найбільше розширення Євросоюзу, коли до нього приєдналося дев’ять країн, шість із яких були членами соціалістичного табору.
Під час опитування експерти акцентували, що зникнення муру опосередковано створило фундамент для європейської інтеграції України. Адже процеси демократизації в Центрально-Східній Європі та подальший їхній вступ до ЄС спричинили те, що Україна географічно наблизилася до Європи. Нині вона сусідка чотирьох країн-членів ЄС. Хоч думки фахівців розділилися щодо майбутнього європейського проєкту. Дехто вважає, що поглибиться інтеграція між країнами-членами ЄС, дехто пророкує відцентрові тенденції — виходу з ЄС. Але вони майже одностайні в тому, що Україна в середньостроковій перспективі (через 30 років) вже може бути членом Євросоюзу.
Щодо кроків з боку ЄС, які можуть стати ефективним поштовхом для проведення реформ в Україні, то експерти вважають, що ЄС як мотивацію має надати нашій державі перспективу членства, аби держава знала, що повне членство можливе. Фахівці наголошують, що багато змін в Україні відбувається під тиском ЄС. І він має й далі тиснути на українську владу в питаннях реформ, де в самої влади часто не вистачає політичної волі. Також підкреслюється роль Європи в підтримці громадянського суспільства й консолідації країн-членів ЄС з Україною у протидії зовнішнім загрозам.
До слова, Сергій Шаповалов провів певну аналогію подій 1961 року з тривожними подіями сьогодення. Він каже, що історики називають їх берлінською кризою й оцінюють як крайню межу напруги між СРСР та США. Тоді посеред Берліна на відстані кількох десятків метрів стояли американські й радянські танки і військові мали наказ одразу стріляти у відповідь, якщо супротивник зробить це першим. На щастя, протистояння не перейшло в гарячу фазу, адже все могло обернутися війною між двома ядерними державами.
Але в 2011 році закордонні ЗМІ, висвітлюючи тему 50-річчя цієї події, писали: «А чи то радянські танки були, адже знаків розпізнавання на них, як і на уніформах танкістів, не було».
Отож «іхтамнєти» родом ще з 1961-го. І Москва не змінює своїх методів. А можливість України самостійно визначати своє майбутнє було як кістка в горлі Москві завжди. Перший заступник директора центру «Нова Європа» Сергій Солодкий каже: «Є стенограми переговорів очільника СРСР Михайла Горбачова з колегами з Німеччини, Великобританії, Іспанії, США, які засвідчують: усі переговори стосувалися запобігання розвалу Радянського Союзу, щоб не допустити незалежності України».
За словами співдиректора програм зовнішньої політики Центру Разумкова Михайла Пашкова, більшість українців стабільно протягом останніх років називають причиною російсько-української війни бажання України вийти із зони впливу РФ і рухатися в бік Європи.
«Росія не лише прагне зупинити євроінтеграцію України, а й веде гібридну війну не лише на пострадянському просторі», — наголошує Михайло Пашков.
А Сергій Солодкий виокремлює такі правила для України на євроінтеграційному шляху. По-перше, наша держава має запасатися терпінням у реалізації своїх планів, адже Німеччина чекала возз’єднання майже півстоліття й дочекалася. І як зауважує експерт, попри тодішні формули Москви, Німеччина залишилася ринковою країною, членом НАТО.
По-друге, не варто сподіватися, що за наші інтереси, ідеї, плани буде весь світ. Сергій Солодкий каже: «Треба добиватися підтримки партнерів, але пам’ятати, що не всі беззастережно підтримуватимуть Україну. Але в нас усе вийде».