Рівненське обласне об’єднання Всеукраїнського товариства «Просвіта» ім. Т.Шевченка активно обстоює повернення у шкільну програму творчості нашого земляка Уласа Самчука, якого справедливо називають волинським Гомером ХХ століття. З надією, що нині, коли українці припадають до своїх джерел, чиновницьку броню таки вдасться пробити разом з небайдужим суспільством.
У незалежній Україні після тривалого забуття та відкритого ігнорування запропонували для вивчення твори письменників розстріляного відродження 1920—1930-х років, шістдесятників та митців, які вимушено творили поза межами України. Серед них був уродженець Дерманя на Рівненщині Улас Самчук. 1980 року його номінували на Нобелівську премію. Проте за президентства януковича та міністра освіти табачника шкільну програму знов оновили, але вже у зворотному східному напрямі.
«Так із переліку творів для вивчення вилучили розділи трилогії «Волинь» та перший роман про Голодомор 1932—1933 років «Марія» з обґрунтуванням, що твори Уласа Самчука «психологічно важкі» для дітей, — розповідає директор центру професійного розвитку педагогічних працівників Рівненської міської ради Мирослава Жовтан. — Тож відтоді наші педагоги рекомендують твори славетного земляка для додаткового читання. А ще організовують екскурсії до літературного музею Уласа Самчука в Рівному. Вони разом з учнями приносять квіти до його пам’ятника на Театральній площі: бронзовий Улас, який на мить сів перепочити, неначе намагається зазирнути в сучасність і питає: як живете, українці?»
Ой, волинський наш Гомере! Та ми змушені обстоювати не лише свою землю, а й вивчення твоєї літературної спадщини!
«Образливо, що мислитель, якого визнають літературна Європа, світ, залишається на задвірках шкільної освіти, та ще й у такий буремний для України і надважливий для кристалізації нації час», — висловлює думку більшості вчителів рідної мови і літератури педагог із багаторічним досвідом рівненського міського ліцею №22 Віта Линник.
Спроби повернути у шкільні класи творчість Уласа Самчука з ініціативи «Просвіти» Рівненщина вже робила: звернення до профільного міністерства тоді підтримали обласна організація спілки письменників України, управління освіти і науки обласної державної адміністрації. Безрезультатно.
«Нині інший час, інші вектори розвитку держави. На жаль, ворог немилосердно нищить усе українське, плюндрує нашу землю, культурну й літературну спадщину. Але йому ніколи не вдасться сплюндрувати наші душі, — каже голова Рівненської обласної організації ВУТ «Просвіта» ім. Т.Шевченка боєць ДФТГ Рівного Іван Вєтров. — Із творів Уласа Самчука постає правда життя українських селян — неприваблива та болісна. Але ж, виявляється, пророча. Ось вона, глибина мислення, яку варто запозичити нашим державним достойникам. Бо, висловлюючись відомою фразою Черчилля, хочу запитати: заради чого ми воюємо?»
Візьмімо повість «П’ять по дванадцятій: записки на бігу». Улас Самчук пише про українських біженців, які рятувалися від «більшовицьких ваньок», що йшли «визволяти Європу від фашизму». Нині Україна знову сміливо бореться з ворогом, якого так правдиво описав автор: «Знаємо, що червона москва є жорстоким звіром, і вона чавить немилих їй істот людських, як мух осінніх… Але жах проймає при думці, що сталося б зі світом, коли б були виграли війну ці гакенкройцівські лицарі. Большевики мають чарівну властивість, вони страшніші ніж бомби, чума, холера, вогонь і смерть, взяті разом».
«Коли нащадки цих жорстоких звірів знову топчуть нашу землю й вбивають її найкращих синів і дочок, серед фахівців, які укладають шкільні програми, є ті, хто свідомо чи несвідомо грає на боці ворога, вважаючи Уласа Самчука, автора «Волині», представником «не модерної, сільської літератури». То, може, тоді викиньмо з програми й Тараса Шевченка, Івана Нечуя-Левицького, Панаса Мирного?» — запитують автори звернення до міністра освіти і науки, голови профільного комітету парламенту, президента Національної академії педагогічних наук.
Цього разу адресували його й вишам. І вже мають першу ластівку підтримки з Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника. Тут обґрунтували повернення Уласа Самчука у шкільну програму.
«Приміром, тетралогія «Волинь» стосується національної самоідентифікації українців на початку ХХ століття та в роки Першої світової війни. Її присвячено створенню УНР та спробі втримати Українську державу, незважаючи на зазіхання росії й кривавого муравйова, який знищив під Крутами цвіт українства й скупав Київ у крові», — пише доктор філологічних наук професор Степан Хороб. А сильнішого роману про Голодомор, ніж «Марія», в Україні немає й досі, переконані фахівці.
Ось так, усім миром, повертатимемо собі своє, українське. Чекати нам ніколи, бо й справді, заради чого воюємо?