Кавуни найсмачніші у серпні. Особливо вночі. А найсолодші ті, які нишком взяті з колгоспного баштану. Ще перевірено, що вони взагалі стають як мед, коли дід-сторож вийде зі свого куреня, вигуками полякає темряву і нарешті вистрелить у небо з дробовика. Та цього разу охоронець чогось вирішив захищати баштан інакше. Він раптом завдав одному з нас удару в спину. Точніше, трохи нижче неї. Бідолаха, коли ми саме захекано відступали, різко підскочив вгору і, вигукуючи одночасно всі голосні літери алфавіту, чимдуж кудись помчав. Невдовзі ми відшукали його аж на дорозі до села, де він голосно лаяв діда-снайпера та сіль, яка пекла сідниці. Також неборака клявся канікулами, що тепер довіку навіть не гляне на кавуни.

Потерпілий справді заплющив очі, коли ми надавали йому першу допомогу. Розрізавши навпіл один із поцуплених кавунищ, майже силоміць всадовили крикливого хлопця враженим місцем на солодку, ніжну і прохолодну смакоту, аби трохи вимочити сіль. Подіяло, бо перестав волати. Але тепер бідкався: мовляв, через кілька днів іти до школи, а як тепер висидіти уроки з підсоленою сідницею?.. А ви б не реготали в цей трагікомічний момент? Та й наш приятель сміявся, уявляючи, що твір «Як я провів літо» писатиме навстоячки.

Ні, спогади про канікули він писав, як усі ми, сидячи, бо вже вимочив у воді сіль. Однак, на превеликий жаль, так сталося, що один із наймолодших учасників цієї дитячої пригоди взагалі не повернувся з літніх канікул у школу. Наступного дня після походу на баштан хлопчак потонув у нашому ставку. Цей жахливий випадок тоді приголомшив усіх. Бо улюблене нами веселе і багате на захопливі пригоди літо переконливо нагадало: чудова пора року може бути не тільки комічною, а й трагічною.

Дорога до водойм буває в один кінець

Улітку, коли настає пора шкільних канікул, на жаль, нещасні випадки з дітьми геть позбавлені такої перерви. Бо саме в період відпочинку, оздоровлення та різноманітних розваг діти часто стають жертвами трагедій. Прикро, але небезпека чигає на малих і нерідко необачних дітлахів майже скрізь: вдома, на вулиці, у старих будинках та недобудовах, і, звичайно, на водоймах, куди теплої пори ведуть усі дороги. Шкода, що для деяких юних відпочивальників ця стежка чи дорога стає тільки в один бік — на берег річки, ставка, моря...

На Донеччині сумною прелюдією до найтеплішого сезону стала драматична пригода в Черкаській об’єднаній територіальній громаді Слов’янського району ще наприкінці травня. Історія розпочалася за звичним сценарієм: теплого дня діти побігли до водойми рибалити. Проте далі трапилося непередбачене і жахливе, бо десятирічний хлопчак в погоні за рибою пірнув під воду біля очерету і не випірнув. І хоч неподалік перебували друзі та його сестра, врятувати хлопчака не вдалося. Дорослі, які трохи згодом прийшли на допомогу, знайшли на дні тіло нещасного.

А ось на березі ставка в Покровську були навіть дорослі, коли в середині червня там несподівано потонув 15-річний хлопець. Він прийшов сюди відпочивати з трирічним братом, дев’ятирічною сестрою та кількома друзями. І в присутності дітей і дорослих, які перебували тут, під час купання підліток несподівано зник під водою.

Поступово список малолітніх жертв водойм у регіоні, на жаль, подовжується, і в більшості випадків трагедії відбувалися, коли вони самостійно йшли на берег. «У жодному разі не можна відпускати дітей до водойм і не слід дозволяти самостійно купатися малим, коли поруч немає дорослих. Адже один необережний крок може вартувати дитині життя», — нагадує заступник начальника відділу комунікації Головного управління Національної поліції в Донецькій області Олександр Полосухін.

Також не бажано, аби діти та підлітки відвідували занедбані недобудови, котрі, немов магнітом, притягують у пошуках пригод. Приміром, у Бахмуті ігри на недобудованій п’ятиповерхівці закінчилися дуже важкими травмами для 12-річного хлопчака, який стрибав із поверху на поверх і, не розрахувавши сил, упав донизу. До речі, такі будинки-примари стовбичать у багатьох містах Донеччини і вважаються улюбленим місцем для сумнівних розваг серед підлітків. У соцмережах вони публікують фото та відео ризикованих ігор і навіть створюють фангрупи небезпечніших недобудов. У Маріуполі це так звана Пізанська вежа: похмурий кістяк чотирнадцятиповерхового будинку, де загинули чи отримали важкі травми немало підлітків. А у Мирнограді юні любителі екстриму часто збираються біля подібної споруди, хоч розваги тут також закінчувалися трагічно.

Обережно: сезон відчинених вікон!

Дуже небезпечними теплої пори є й популярні серед дітей і підлітків розваги на вулиці — так званий зачепінг. Відчайдухи, бажаючи продемонструвати відвагу, силу та спритність, намагаються кататися на підніжках чи дахах транспорту. Ще зачепери прагнуть, аби про їхні «подвиги» знали всі: у соцмережах існує немало груп, де вони викладають відео трюків, дають поради неофітам, які поки не наважуються повторювати подібне безглуздя.

Те, що такі ігри смертельно небезпечні, підтверджує недавній трагічний випадок у Покровську. На початку червня тутешні хлопчаки прогулювалися біля залізниці, шукаючи розваг. А далі 10-річний зачепер вирішив прокататися на одному з вагонів вантажного потяга, що повільно проїжджав. Не втримавшись, необачний відчайдух упав під колеса і на очах переляканих друзів позбувся частини ноги…

А справжнім лихом для наймолодших дітей є, за словами рятувальників та правоохоронців, сезон відчинених вікон. У зоні ризику насамперед опиняються малюки 2—4 років, які потрапляють на підвіконня без нагляду старших. На початку липня жителі одного з мікрорайонів Маріуполя були шоковані побаченим: на підвіконня квартири аж на дев’ятому поверсі упевнено вийшов малюк і тупцював там за пару сантиметрів від падіння з висоти. Очевидці встигли зняти відео та повідомили правоохоронців. На місце події прибули інспектори ювенальної превенції Лівобережного відділу Нацполіції. З’ясувалося, що поки чотирирічний хлопчик ходив підвіконням у квартирі з відчиненими вікнами, за ним «наглядали» бабуся та 12-річний брат, які були у сусідній кімнаті. Тепер справу про неналежне виконання батьками обов’язків щодо виховання дітей розглядатиме суд.

Прикро, що сезон відчинених вікон уже відкрив чорний список загиблих: у Маріуполі наприкінці червня розбився трирічний хлопчик, який сперся на москітну сітку і разом із нею випав з вікна дев’ятого поверху. Загалом із настанням тепла на Донеччині трапилося п’ять подібних нещасть, а наймолодшому з потерпілих — всього рік.

Улюблена пора року дітвори триває і вже наближається до екватора. Шкода тільки, що від зведень рятувальників та правоохоронців навіть попри спеку аж мороз по шкірі йде. Адже лише за червень на водоймах України загинули 34 дитини. Тобто фактично щодня відбувалися трагедії з тими, хто вже ніколи в житті не напише шкільний твір «Як я провів літо». І всі мають вивчити і затямити ці жорстокі уроки не завжди веселого літа.