Міжрегіональний економічний форум, який протягом двох днів пройшов на базі одного із закладів відпочинку поблизу Ужгорода, мав назву «Тилові регіони України: працюємо заради перемоги». Сюди з’їхалися посланці органів державної влади та місцевого самоврядування Львівської, Івано-Франківської, Чернівецької, Рівненської і, звісно, Закарпатської областей. Не оминули увагою форум, на якому йшлося про міжнародну співпрацю, представники консульств кількох країн: Словаччини, Польщі, Австрії та Угорщини.

Не перетворитися на тиху гавань

«Цей форум відбувається в межах проєкту «Підтримка інклюзивного економічного розвитку в Україні шляхом поєднання просування експорту з регіональним розвитком та Цілями сталого розвитку», — сказала регіональна координаторка  ПРООН у Закарпатській області Есма Умерова. — Це перший масштабний захід у Закарпатській області. Його мета — об’єднати зусилля влади, бізнесу в забезпеченні економічного зростання країни, яке під час війни має всі можливості розпочатися саме із західних регіонів. Серед завдань —  посилення взаємодії між тиловими регіонами на владному, бізнесовому та експертному рівнях та привернення уваги міжнародних донорів до важливості підтримки інфраструктурних проєктів у тилових регіонах країни».

Перший заступник голови Закарпатської облради Андрій Шекета закликав представників західних областей переходити з категорії тилових регіонів у такі, котрі формують плацдарм для відновлення. Зупинився на тому, що саме і як вони мають робити в нинішніх умовах, щоб їхні дії були ефективнішими.

«Якщо говоримо про західні області України як тилові регіони, то наше завдання-мінімум — не перетворитися з тилу на тиху гавань, — звернувся до учасників Андрій Шекета. — А завдання-максимум — перетворитися на плацдарм для відбудови України. Армія переможе на полі бою, а у війні переможе економіка. Мусимо розуміти, що наша роль — не просто працювати тут, але й долучатися до відбудови постраждалих регіонів.

Перебуваючи днями в Херсонській та Миколаївській областях, мав змогу переконатися, що роботи у цьому напрямі для нас чимало. Окрім допомоги релокованому бізнесу тут, маємо допомагати відновлювати зруйноване там. Радію, що активні люди, які приймають рішення, заради цього зібралися тут, на форумі».

Бізнесу потрібне державне плече

Найефективніша модель розвитку релокованого бізнесу, зазначали учасники, — та, яку підтримує держава за участю міжнародних експертів. Поєднати зусилля влади і бізнесу — складне завдання, але професіоналам воно цілком під силу.

Заступник голови Закарпатської обласної військової адміністрації Василь Іванчо розповів, як місцева влада реалізує державну політику щодо бізнесу в умовах війни і зокрема зосередився на співпраці з релокованим бізнесом.

«На сьогодні в області вже понад 400 підприємств, які вирішили перенести свою діяльність на Закарпаття. Більша частина з них уже працює. Це забезпечує приріст усіх місцевих платежів на 144 відсотки. Порівняно з минулим роком 50 громад збільшили надходження. Попри всі складнощі облаштування релокованих підприємств на новому місці маємо 18 відсотків приросту виробленої продукції. Розуміємо, що цей плюс дався не на базі тих підприємств, які діяли в області раніше, тому сприймаємо ці факти стримано, не переоцінюючи досягненого», — зазначив Василь Іванчо.

За словами заступника голови обласної військової адміністрації, у Закарпатській області на базі релокованих підприємств створено майже 7 тисяч робочих місць. Триває робота з розвитку індустріальних парків на Ужгородщині й Берегівщині. В останні тижні з’явився новий виклик — перебої в енергозабезпеченні. Часто відбуваються аварійні відключення, складно оптимізувати графіки подачі енергії. Це потребує гнучких режимів роботи підприємств, які змушені пристосовуватися до тих умов, у яких живемо. Внесенням необхідних коректив в області займаються щоденно.

Узяли для себе багато корисного

Про складнощі роботи в умовах воєнного стану розповідали підприємці.

«Ми на ринку з 1995 року і хочемо зберегти наших постійних клієнтів. Але постійно змінюються умови, в яких доводиться працювати. Дрібні підприємства постійно випробовують на міцність. Із початком війни логістика порушилася, — ділилася думками директор ТОВ «Аргус» Ірина Ариштаєва. — Тепер вона налагодилася, але на неї впливають обмеження в подачі електроенергії, і це новий виклик для нас.

Підприємство, яким керую, не має змоги використовувати генератори, оскільки ними неможливо забезпечити виробничі процеси, встигати виконати весь обсяг роботи й забезпечити ту якість продукції, яка потрібна клієнтам. Тому доводиться за ті кілька годин, коли надходить електрика, встигати набагато більше, ніж раніше. Часто доводиться працювати вночі».

На форумі, стверджує Ірина Ариштаєва, вона почула багато ідей, які не лише дають поживу для роздумів, їх можна застосувати на практиці.

Своїми враженнями поділився і керівник релокованого підприємства з Харкова Іван Придатко: «Намагаюся бути на багатьох форумах, бо це дає нові знайомства та ідеї. Перебуваючи в рідному місті, ми мали багато контактів, за допомогою яких розвивали свій бізнес. Нині, після переїзду на захід України, у нас цих контактів і багатьох інших речей, які необхідні для розвитку на новому місці, не маємо. Однак використовуємо всі можливості, щоб знайти тут партнерів, отримати необхідну інформацію для розвитку».

Проєкти задля відбудови

Серед іншого захід мав привернути увагу міжнародних донорів до важливості підтримки інфраструктурних проєктів у тилових регіонах. Це, за словами регіональної координаторки Програми розвитку ООН у Закарпатській області Есми Умерової, — одна з основ подальшого економічного розвитку України. Тиловим регіонам у цьому процесі належить особлива роль.

«Контактування бізнесу із владою, подача ексклюзивних проєктів — це саме ті можливості, якими Україна має скористатися не лише в повоєнний час, а вже нині. У проєктах, які подають до європейських структурних фондів, слід  враховувати інтереси всіх регіонів, — сказав директор Агентства відбудови та розвитку України Олександр Солонтай. — Від цього наша країна стане лише сильнішою. Але ті проєкти, які подає Закарпаття і Львівщина, Волинь і Буковина, звичайно, мають відрізнятися від тих, які надходять зі Слобожанщини чи Херсонщини. Це відображає специфіку тилових регіонів.

Логістичні, інфраструктурні хаби та інші речі, пов’язані з логістикою та перевалкою товарів, — усе має тут відбуватися і вже тепер набувати стрімкого розвитку. Якщо вже зараз почнемо розвивати економічні й соціальні проєкти в цих регіонах, то це означає, що можемо відбудовувати Україну, дбати про її розвиток у багатьох регіонах.

Нині поїздами до нас надходить гуманітарна допомога, електротрансформатори тощо, а завтра цими самими потоками можуть приїхати інвестори й туристи. Представники влади, бізнесу, аналітичних центрів починають розуміти, що тилові регіони — це наша база зростання. Якщо тут нині можна розвивати економічні й соціальні проєкти, то це означає, що вже можемо почати відбудовувати Україну. Тобто це найбільш перспективний майданчик — і на зараз, і на майбутнє».

У підсумку дивіденди мають бути відчутними для всієї країни. Яскравий позитивний приклад, на думку експерта, — Укрзалізниця, яка почала розбудовувати залізничне сполучення в бік Румунії, Словаччини, Угорщини та Польщі.

Позитивний досвід Львівщини

У Львівській області майже десять років тому взялися за створення сприятливих умов для залучення підприємств з інших регіонів і добилися чималого прогресу. Після повномасштабного вторгнення росії в Україну процес притоку бізнесу набрав значних масштабів. Нині за показником релокації Львівщина — лідер з-поміж усіх західних областей. Тепер там працюють 226 виробничих підприємств, нарівні з державними проєктами залучають фінансові інструменти і від неурядових організацій. Завдяки зростанню обсягів виробництва область входить у п’ятірку найбільших експортерів України.

Із 2014-го щороку обсяг експорту зі Львівщини зростає. Майже 80 його відсотків припадає на країни Євросоюзу — факт, який сам по собі свідчить про конкурентоспроможність товарів, які виробляють в області.

Заступник директора департаменту економічного розвитку Львівської обласної військової адміністрації Орест Гринів розповів: «Серед інструментів, які ми запровадили, — безповоротна фінансова допомога релокованому бізнесу. Її надають тим, хто переїхав і перереєструвався на території Львівської області. Обсяг допомоги — 100 тисяч гривень.

На таку саму суму в нас запроваджено ваучерну підтримку бізнесу на сертифікацію продукції; на отримання маркетингових послуг — 50 тисяч гривень. Окрім цього, надаємо гранти для підтримки бізнесу представникам машинобудівної галузі, легкої й харчової промисловості — на пів мільйона».

У співпраці з регіоном

«Це лише початок нашої співпраці із Закарпаттям у галузі бізнесу, адже вже зараз втілюють щонайменше три проєкти. Працюємо і в напрямах соціального розвитку та інтеграції внутрішньо переміщених осіб», — сказала про взаємодію Програми розвитку ООН із регіоном Есма Умерова.

Можна виокремити виступи, в яких ішлося про дипломатичне сприяння у просуванні українських товарів за кордоном, підтримку бізнесу в умовах війни та бачення відбудови України з урахуванням конференції в Лугано.

Представники областей-учасниць презентували практичні кейси реалізації регіональної економічної політики в тилових регіонах. Закарпаття презентувало такі, як ІТ-релокація та ІТ-інструменти для управління регіоном.

За словами учасників, варто враховувати таку обставину: приріст в економіці західних регіонів після повномасштабного вторгнення росії та релокації сюди сотень підприємств зі сходу України відбувся за рахунок тамтешніх втрат. Із плином часу, якщо нічого не робити, цей приріст може зменшитися.

Щоб такого не сталося, слід зосередитися на комплексних рішеннях, які відкриватимуть можливості для нових учасників ринку, а також зможуть втримати позитивну динаміку. Готових рішень не існує, але такі форуми, який щойно відбувся на Закарпатті, допомагають у їх виробленні та застосуванні на практиці. У цьому і є користь такого обміну думками.