Світові масмедіа, політики та експерти мали стільки прогнозів і очікувань, що це відобразилося на атмосфері самої зустрічі, яка пройшла у доволі нервовій обстановці. Нервовість, яка оточувала першу зустріч Путіна й Байдена, цілком зрозуміла. Перебуваючи лише кілька місяців на посаді, президент США в інтерв’ю телеканалу АВС погодився, що російський президент — убивця. Згодом нова адміністрація оголосила про новий пакет санкцій за порушення прав людини в окупованому Криму й про висилання російських дипломатів за втручання в американські вибори 2020 року. Байден неодноразово наголошував на прагненні стабільних і передбачуваних відносин з РФ. Тому під час саміту він мав сумістити свою жорстку риторику із прагматичними інтересами.

У Києві з певною тривогою чекали, що говоритимуть Байден та Путін про Донбас. Бо несподівана відмова від нових санкцій проти «Північного потоку-2», палким опонентом якого Байден був ще донедавна, стала підґрунтям для розмов про зраду, побоювань, що долю України вирішуватимуть без її участі. А присутність у складі делегації РФ головного переговірника російського уряду щодо Донбасу Дмитра Козака свідчила: українське питання у Женеві обговорюватимуть.

Після окупації Росією українського Криму та частин Луганської й Донецької областей відносини між Вашингтоном і Москвою сягнули фактично нульового рівня. Тож у Женеві журналісти з маніакальною уважністю стежили за мовою дипломатичних жестів, намагаючись передбачити підсумки саміту. Повз увагу не пройшло, наприклад, те, що Володимир Путін, відомий красномовною звичкою запізнюватися, прибув на зустріч першим. Та на порозі вілли Ла Гранд після привітання президента Швейцарії саме Байден зробив крок назустріч і першим простягнув руку. Кілька секунд глава Кремля вдавав, що не помічає простягнутої йому правиці, уважно вдивляючись у натовп журналістів, і вже потім потис руку Байдену.

Коли президенти ішли до зали, де мали початися переговори у вузькому колі, охорона російського президента стала жорстко відтісняти натовп журналістів, які намагалися пройти до неї, щоб записати перші протокольні хвилини. Медійники вигукували запитання. Російські ЗМІ радісно поширили «сенсацію»: на запитання Байдену американської журналістки, чи довіряє він президентові Путіну, Байден ствердно хитнув головою. На це прессекретарка Білого дому Джейн Псакі була змушена написати спростування: президент Байден нічого нікому не відповідав, а просто кивнув журналістам.

У відеозаписі перших протокольних хвилин зустрічі видно, що Байден сидить спокійно й розслаблено, а Путін хоч і всміхається, та нервово перебирає пальцями лівої руки і неспокійно соває ногами по паркету.

Зустріч двох президентів у вузькому складі у присутності глав зовнішньополітичних відомств і перекладачів тривала майже дві години, а це виняток для подібних переговорів. А ось друга зустріч у розширеному складі тривала коротше від запланованого часу. Програма саміту не передбачала і спільної вечері, що доволі звичний пункт у програмі таких зустрічей. До преси президенти вийшли окремо.

Різне прочитання угод

Головними підсумками саміту стала домовленість розпочати спільні консультації з кібербезпеки й перемовини про обмін заарештованими. Російська сторона зацікавлена обміняти кримінального торгівця зброєю Віктора Бута, якого 2012 суд США засудив до 25 років позбавлення волі за незаконне постачання великих партій зброї та підтримку тероризму. А США сподівається повернути Пола Вілана, колишнього «морського котика», представника однієї з американських компаній, якого російський суд 2019-го засудив до 16 років за шпигунство.

Жодних конкретних домовленостей на саміті досягнуто не було. Під час своїх пресконференцій президенти заявили, що на переговорах не погрожували один одному і не домовилися про славнозвісні «червоні лінії», за які не можна заступати. Щодо України, то, за словами Джо Байдена, він передав Володимирові Путіну «непорушну підтримку США суверенітету й територіальної цілісності України». Американський президент повідомив, що висловив Путіну власний погляд на мінські угоди. «Він не суперечив мені. Однак зрозуміло, є відмінності в поглядах на реалізацію цих домовленостей», — наголосив Байден.

На своїй пресконференції Путін теж підтвердив, що тему України обговорювали: «Не можу сказати, що дуже детально. Наскільки я зрозумів президента Байдена, він згоден з тим, що в основі врегулювання на сході України мають лежати мінські угоди».

Путін згадав і про тему вступу України до НАТО. «Але цю тему зачепили побіжно. Тут, мабуть, нічого обговорювати», — зневажливо докинув він.

Згодом у відповідь на запитання кореспондента CNN, коли Москва перестане погрожувати Україні, Путін почав звинувачувати Київ у тому, що він міняє суть мінських домовленостей, вимагаючи спочатку закрити ділянку українсько-російського кордону, а вже потім провести вибори на Донбасі.

«У нас є тільки одне зобов’язання — сприяти реалізації мінських домовленостей. Україна запропонувала повернути українські Збройні сили до місць дислокації, що означає, що війська України повинні зайти на Донбас. Потім вона запропонувала закрити кордон у цій частині й через три місяці після цих двох кроків провести вибори. Не треба бути юристом, аби зрозуміти, що це не має нічого спільного з мінськими домовленостями. Які ж тут зобов’язання може взяти на себе Росія?» — цинічно заявив Путін.

Путін не може пробачити Майдан

Російський президент вважає, що Захід несправедливо ізолював Кремль за анексію Криму. Нотки образи й роздратування з приводу цього прозвучали у відповіді на запитання кореспондента ВВС, який сказав, що на Заході вважають зовнішню політику Росії непередбачуваною.

Спочатку Путін назвав журналіста компілятором за те, що не уточнив, хто саме і за що так оцінює російську дипломатію. І це було дивно чути від президента країни, чия пропагандистська машина заполонила світ фейками, що ґрунтуються на неперевірених фактах, пересмикуваннях і відвертій фабрикації фото— й відеоматеріалів.

Та після цього Путін опанував себе і заявив, що це політика Заходу непередбачувана, бо він підтримав державний переворот в Україні. «Ось якщо ви візьмете ситуацію, пов’язану з Україною, Кримом. Адже все від цього танцює, правда? А що стабільного в тому, що підтримали державний переворот в Україні? Коли колишній президент Янукович погодився з усіма вимогами опозиції, він був готовий, по суті, піти із влади і через місяць-другий оголосити про нові вибори. Та ні, треба було здійснити кривавий держпереворот, який призвів до відомих наслідків — і південний схід, і потім Крим», — процідив Путін.

У Байдена нема ілюзій

Пресконференція російського президента тривала годину, він охоче відповідав на запитання, попри несміливі спроби свого прессекретаря завершити спілкування. Переслідування опозиції, справа Навального, оголошення іноземними агентами незалежних ЗМІ і громадських організацій, порушення права на масові зібрання, хакерські атаки на західні установи, мілітаризація Арктики — на всі ці запитання він відповідав у традиційному для Кремля дусі: «На себе подивіться». Жодних ознак того, що двогодинна зустріч з американським президентом спричинила хоч найменші зміни у політиці Кремля, помітно не було.

Зустріч Байдена із пресою відбулася пізніше і тривала лише пів години. Він мав стомлений вигляд, на запитання відповідав коротко. Глава Білого дому розповів, що зустріч із Путіним дала змогу встановити головні правила поведінки на дорозі: «Було важливо зустрітись особисто, щоб потім не було помилкового розуміння того, що я хотів донести. Я зробив те, заради чого приїхав».

Зустрічі з російським президентом він дав доволі стриману оцінку, назвавши її тон хорошим і позитивним. Але це слід розглядати під кутом дипломатичного протоколу.

І Вашингтон, і Москва стримано оцінюють підсумки саміту, наголошуючи, що жодна зі столиць не сподівалася на якісь серйозні домовленості чи принципові поступки. Бо це був лише перший крок до «стабільних і передбачуваних відносин».