"Прибуток від аптекарського городу "

28 лютого 2015

Професор Сергій ПОСПЄЛОВ: «Українці виготовляли ліки з рослин одними з перших у Європі»

Нині нашій державі доводиться позичати значні суми грошей під відсотки і на умовах виконання певних зобов’язань. Тим часом таку бажану валюту можна виростити — у буквальному розумінні цього слова. Йдеться про лікарське рослинництво, яке в Україні занедбали. Як стверджує професор Полтавської державної аграрної академії Сергій ПОСПЄЛОВ, ця галузь може давати прибутки навіть більші, ніж вирощування зернових, олійних або технічних сільськогосподарських культур.

Професор Сергій ПОСПЄЛОВ. Фото надане автором— Сергію Вікторовичу, на чому грунтуються ваші твердження?

— Останнім часом у світі дедалі більше виготовляється ліків саме з натуральної рослинної сировини. Лікарські рослини також використовують у косметології, парфумерії, харчовій промисловості. В Україні цей ринок  досить потужний, є сучасні інноваційні розробки: зареєстровано 615 лікарських засобів рослинного походження з понад 200 видів рослинної сировини. 

— Де беруть сировину наші відомі виробники ліків?

— Переважно за кордоном. Наприклад, у Польщі валеріану вирощують навіть на присадибних ділянках. Але і в Україні є всі можливості для розвитку галузі! Ще збереглися господарства, що за радянських часів спеціалізувалися на вирощуванні лікарських рослин, є кадри, які кваліфіковано можуть це робити, науковий супровід. Та й загалом українці почали вирощувати лікарські рослини і виготовляти з них ліки одними з перших у Європі. А перший у Російській імперії аптекарський город було закладено, згідно з указом Петра I,

1709 року в селі Терни під Лубнами. Дещо пізніше, у 1916-му, в Лубнах створили першу Дослідну станцію лікарських рослин. Наступного року ця установа святкуватиме 100-літній ювілей. За цей час її наукові співробітники вивчили понад 150 лікарських рослин, а також опрацювали технологію вирощування, вивели унікальні сорти рослин. Такої об’ємної, серйозної роботи не проводив, мабуть, жоден з існуючих інститутів аграрного профілю.

— За існування союзного «Медбіопрому» господарства вирощували лікарську сировину цілеспрямовано для фармацевтичних комбінатів і фабрик. Чи ця взаємодія збереглася?

— Після розпаду СРСР подібні функції виконувала Укрфітотерапія. Завжди було так, що лікарські рослини вирощували аграрії, а переробляла медична промисловість. Нині систему зруйновано. У 2007 році вийшла постанова Кабміну про підпорядкування Міністерству аграрної політики державних підприємств з виробництва лікарської сировини, яка поставила хрест на розвитку цих господарств. Залишилася тільки асоціація, що об’єднує досить обмежену кількість виробників лікарської сировини.

Для порівняння: за СРСР у систему «Союзлікраспром» на території України входили 14 господарств, що вирощували понад 50 лікарських культур, з яких 10 були основними. Ці культури ще називали багатотоннажними, бо їх переробляли у великій кількості. Попит і нині є, зокрема на валеріану, ромашку, нагідки, подорожник, череду, шавлію тощо.

— Яку кількість лікарської сировини нині заготовляє Україна?

— Скажімо, у 2013 році ринок лікарської сировини оцінювали майже у 130 мільйонів гривень, зокрема 70—80 мільйонів — зібраної та вирощеної в Україні. Частка рослинних лікарських засобів у сучасному ринку фармацевтичної продукції України становить понад 1 мільярд гривень, в тому числі вітчизняних — майже половина.

— Може, небажання українців вирощувати лікарські рослини пов’язане з тим, що для цього потрібно багато землі?

— Ні, площа під лікарськими рослинами може бути всього кілька десятків гектарів і навіть менше, залежно від потреби. Скажімо, одне з господарств Кобеляцького району на Полтавщині, яке забезпечує потребу в ехінацеї всієї України, відводить під неї лише 40—80 гектарів. Але це найбільші плантації цієї культури в Європі. Інша річ, що лікарські рослини — високотехнологічні культури, і не кожен фермер, аграрій береться за їх вирощування, бо для цього обов’язково треба мати сучасні сушарки і мийки, відповідний досвід. А наші виробники хочуть швидко отримати прибуток без інвестицій. Тому в них то посіви бур’янами заростають, то рослини не за вимогами висушили, а як наслідок — немає якісної сировини. Через це нашим хімфармзаводам легше купувати її за кордоном, хоча там вона і коштує дорожче. Адже для лікарських рослин якість — це основне.

Тож якщо державі потрібні кошти, нехай потурбується про відновлення взаємодії між виробниками лікарських рослин і переробниками, програму відродження галузі, надасть пільги тим, хто цим займатиметься. І повірте, її зусилля окупляться сторицею.

ДОСЬЄ "УК"

Сергій ПОСПЄЛОВ. Народився 1961 року в Полтаві. Закінчив Полтавський сільськогосподарський інститут. Лауреат премії імені Левка Симиренка НАНУ. Автор понад 300 наукових праць і патентів.

Олександр ДАНИЛЕЦЬ, «Урядовий кур’єр»



При копіюванні даної статті посилання на джерело обов'язкове: http://www.ukurier.gov.ua